Постанова 4821 № 703/980/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/2006/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/980/20 Категорія: 304090000 Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Сакун Д.І., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 16 липня 2010 року. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю поінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які йому були надані для ознайомлення в письмовій формі. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3 900 грн. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав внаслідок чого,станом на 11 березня 2020 року у останнього утворилась заборгованість 13 067 грн. 98 коп., з яких : 6 577 грн. 25 коп. заборгованість за тілом кредита, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредита; 6 577 грн. 25 коп. заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками ; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 535 грн. 07 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 2 857 грн. 18 коп. нарахована пеня; 0, 00 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 598 грн. 48 коп. штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк». На підставі наведеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 13 067 грн. 98 коп. за кредитним договором №б/н від 16 липня 2010 року та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2010 року № б/н у розмірі 13 067 грн. 98 коп. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено отримання відповідачем кредиту. Також із наданого розрахунку заборгованості у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту та за нарахованими відсотками. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, приєднання до Умов та правил банківських послуг є укладенням договору з банком; відповідачем було погоджено та підписано Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», якою сторонами погоджено умови кредитування; отримання відповідачем кредитної картки підтверджується довідкою про видані картки із встановленням кредитним лімітом; доказом видачі кредитних кошів, є виписка по рахунку із зазначенням розміру встановлення ліміту. Вказану довідку Банк приєднав до апеляційної скарги та просив взяти до уваги наданий доказ при розгляді справи в апеляційній інстанції. Висовок суду про недоведеність боргу за тілом кредиту не відповідає обставинам справи та наданим до позову доказам. Розрахунок заборгованості не спростовано, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять, а тому місцевий суд дійшов помилковго висновку, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту. Також суд безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, із розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розраховувся в торгівельній мережі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 16 липня 2010 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» і виявив бажання оформити на своє їм`я пенсійну карту. У анкеті зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідку про видані картки та копії паспорту відповідача. Банком надано довідку про надання ОСОБА_1 наступних кредитних карток: № НОМЕР_1 , дата відкриття 16 липня 2010 року, термін дії липень 2014 року; № НОМЕР_2 , дата відкриття 09 жовтня 2012 року, термін дії липень 2016 року. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 11 березня 2020 року становить 13 067 грн. 98 коп., з яких: 6 577 грн. 25 коп. заборгованість за тілом кредита, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредита; 6 577 грн. 25 коп. заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками ; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 535 грн. 07 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 2 857 грн. 18 коп. нарахована пеня; 0, 00 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 598 грн. 48 коп. штраф (процентна складова). Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно із частиною другої статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 16 липня 2010 року процентна ставка не визначена. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання по сплаті коштів та не визначено розмір неустойки. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (простроченого тіла кредиту), стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, пеню, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів та пені, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 липня 2010 року, посилався на Умови і Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які і є невід`ємними частинами спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи 16 липня 2010 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку. Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 липня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 березня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правила надання банківських послуг у редакціях, що найбільш сприятливі для інтересів фінансової установи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та Правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних умов кредитного договору. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім. Витяг з Тарифів банку, на які посилається банк в позовній заяві, в матеріалах справи відсутній, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 липня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У зв`язку з цим кошти, отримані відповідачем у кредит ( прострочене тіло кредиту) підлягають стягненню. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Отже, відсутні підстави вважати, що саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які були додані банком до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 6 577 грн. 25 коп. Щодо заявлених вимог банку в частині стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то колегія суддів вважає, що вимоги банку в цій частині також підлягають до часткового задоволення. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК). Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 535 грн. 07 коп. Із анкети-заяви ОСОБА_1 від 16 липня 2010 року вбачається, що в ній відсутні умови настання відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді сплати відсотків на прострочений кредит згідно зіст. 625 ЦК України у розмірі 86,4 % розміру заборгованості. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків на прострочений кредит згідно зіст. 625 ЦК України та саме у розмір 86,4% розміру заборгованості, який просив стягнути банк. Враховуючи вимоги банку про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України і надані в якості доказу розміру заборгованості: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 16 липня 2010 року та довідку про надання відповідачу кредитних карток, колегія суддів приходить до висновку, про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 3% від розміру заборгованості за період з 01 жовтня 2019 року по 11 березня 2020 року у сумі 88 грн. 01 коп. За таких обставин судове рішення в частині вирішення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення непогашеного тіла кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог банку. Посилання в рішенні суду на те, що прострочене тіло кредиту не підлягає до стягнення є помилковим, поскільки вказана сума є вкладовою частиною тіла кредиту. Не приймаються доводи апеляційної скарги на підтвердження та погодження умов кредитування, укладеного між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем ОСОБА_2 про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», 55 днів пільгово періоду», оскільки вказана довідка не була надана до суду першої інстанції. Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Із матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» долучив до апеляційної скарги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» , яка підписана 13 серпня 2010 року. Вказаний доказ не може бути взято до уваги, оскільки на момент звернення з позовною заявою, вказані докази були наявні у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції . При цьому банк в апеляційній скарзі в обґрунтуваня причин не подання вказаних доказів до суду першої інстанції посилається в зв`язку з її розшуком в архівах банку, що не є винятковими випадками і не приймаються судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі задоволеної апеляційної скарги, а саме 2 680 грн. 06 коп., поскільки апеляційна скарга задовлена частково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення тіла кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 577 грн. 25 коп. та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 88 грн. 01 коп. Стягнути із ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог банку 2 680 грн. 05 коп. судового збору на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: