Постанова 4818 № 643/12517/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 23 грудня 2020 року м. Харків справа № 643/12517/19 провадження № 22-ц/818/918/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря Кравченко О.О., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року в складі судді Єрмак Н.В., у с т а н о в и в: 07 серпня 2019 року Московським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ, яким стягнуто ,з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір у розмірі 192,10 грн. 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що на момент видання судового наказу № 643/12517/19 вже існував інший судовий наказ № 643/11135/19, виданий 18 липня 2019 року Московським районним судом м. Харкова, яким стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі Ѕ частини заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 зазначила про не добросовісність дій ОСОБА_2 у зв`язку з його зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу за умови існування іншого судового наказу, про який він суд не повідомив, що порушило її права в частині утримання її неповнолітньої доньки та призвело до незаконного отримання коштів за виконавчим провадженням 59762950, відкритим на виконання судового наказу № 643/12517/19 від 07 серпня 2019 року. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року заяву задоволено. Скасовано судовий наказ від 07 серпня 2019 по цивільній справі за № 643/12517/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвала суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю поданої ОСОБА_1 заяви, оскільки під час видачі судового наказу, враховуючи особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, не було відомо про наявність іншого судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 18 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі Ѕ частини заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 09 квітня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції. Апеляційна скарга, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися за місцем проживання або перебування позивача. ОСОБА_1 з 01 червня 2019 року за місцем реєстрації не проживає, а мешкає за адресою АДРЕСА_1 , тому позов вона повинна була подавати до суду Немишлянського району м. Харкова. Також, зазначав, що він подав заяву про відкладення розгляду справи, призначеної на 17 грудня 2019 року, але суд першої інстанції розглянув справу без його участі. Вказує, що їхня неповнолітня донька мешкає разом з ним, про що можуть підтвердити свідки. 26 березня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, 18 липня 2019 року Московським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 38). 07 серпня 2019 року Московським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 20). У жовтні ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд судового наказу від 07 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами (а. с. 26-30). Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. За змістом статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та З відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами. Разом із цим, у відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, серед іншого, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Так, при розгляді вказаної справи, з метою належного виконання судом покладеного на нього цивільним процесуальним законодавством обов`язку щодо здійснення захисту порушеного права заявника, необхідним є врахування конкретних обставин цієї справи щодо неможливості одночасного існування двох судових наказів із тотожних підстав, застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Положенням пункту 6 частини першої статті 165 ЦПК України однією з підстав для відмови у видачі судового наказу визначено випадок, коли судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, встановивши наявність обставини, яка суттєво впливає на прийняте судом рішення, а саме, що при видачі судового наказу від 07 серпня 2019 року суду не було відомо про наявність судового наказу від 18 липня 2019 року, за яким вже стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері - ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування судового наказу № 643/12517/19 від 07 серпня 2019 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу беззадоволення, а судове рішення беззмін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 з 01 червня 2019 року за місцем реєстрації не проживає, а мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому повинна була подавати заяву у суд Немишлянського району м. Харкова, є необґрунтованими, зважаючи на таке. Статтею 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. На даний час ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 63). Таким чином, на підставі норм статтей 162 та 28 ЦПК України ОСОБА_1 має право звернутися із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами до Московського районного суду м. Харкова, за місцем її реєстрації. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання про перенесення розгляду справи призначеної на 17 грудня 2019 року, колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з частиною третьою статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Матеріали справи свідчать, що про призначені судові засідання на 20 листопада та 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні рекомендовані повідомлення про вручення (отримання) судової повістки (а. с. 69, 72). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд по станови в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді О.М.Хорошевський В.Б.Яцина