Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/3116/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/3116/20 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Шевчук А.М., Миніч Т.І., за участю секретаря Кучерявого О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №296/3116/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Зазначав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі № 806/1435/18 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 березня. Протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює на власний розсуд в 20 000 000 грн та вважає, що дана сума буде достатньою для відновлення душевної рівноваги. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях пережитими ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, у зв`язку з чим похитнулась віра в державні органи та саму державу України. Він був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї. Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що протиправність і винність відповідача доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Суд першій інстанції, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, прийшов до незаконного, на думку апелянта, висновку про відсутність при всіх зазначених складових самої моральної шкоди. Вважає, що така позиція суду першої інстанції протирічить ст.ст.23,1167 ЦК України. Крім того вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги правову позицію у аналогічних правовідносинах, викладену у Постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №804/2252/14; від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а; від 12.02.2018 у справі №800/500/16; від 01.03.2018 у справі №9901/377/18. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 20 000 000 грн, як і не обгрунтовано сам розмір моральної шкоди. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі № 806/1435/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 березня. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм Земельного кодексу України, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин справи. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Обгрунтовуючи зазначені висновки та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, окружний адмінсуд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оренду оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом-наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Разом з тим, вирішуючи спір в даній справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що достатніх підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди не було. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 правовою підставою своїх вимог зазначив ст.23 та 1167 ЦК України. Так, відповідно до положень ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди. Частиною 1 статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У ст.1173 ЦК Українизакріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Частинами 3,5 та 6 статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Врахувавши ту обставину, що ОСОБА_1 не надано доказів заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. Зазначений висновок грунтується на оцінці встановлених ним обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року. Однак, слід зазначити, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди. При вирішенні адміністративного спору суд виходив з того, що відповідачем порушено порядок розгляду клопотання ОСОБА_1 , оскільки надана ним відмова у формі листа не узгоджується з вимогами законодавства. Вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 , зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. З огляду на вищевказане апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 24 грудня 2020 року. Головуючий Судді