Постанова Волинський апеляційний суд № 161/17272/19

Справа № 161/17272/19 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/1281/20 Категорія: 30 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Ковалько О.М., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Локачинського районного нотаріального округу Волинської області: Дильного Ігоря Георгійовича, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Дильним І.Г. зареєстрованого в реєстрі за №76. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.03.2012 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки придбав земельну ділянку площею 0,1121 га за адресою Луцький район, с. Рованці, кадастровий номер 0722880700:04:001:0134, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, з 22.09.2012р. по 11.06.2018 року позивач та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Золотоніського міського суду Черкаської області. Разом з тим, 17.04.2015 року позивач уповноважив ОСОБА_5 бути його представником при вирішенні будь-яких питань, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою, реєстрацією права власності на належне йому нерухоме майно, виготовлення проектної документації на забудову вказаної земельної ділянки тощо. Вказує, що спірний договір укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батько ОСОБА_5 ), з перевищенням наданих повноважень ОСОБА_5 та не відповідав волі власника спірної земельної ділянки. Крім того, укладаючи спірний договір відповідачка приховала наявність на земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Дильним І.Г., зареєстрований в реєстрі за №76. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2020 року в задоволені позову в даній справі відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відмовляючи в задоволені позову в даній справі суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів при укладенні договору купівлі-продажу не було зловмисної домовленості з метою отримання вигоди, оскільки право розпорядження земельною ділянкою передбачено довіреністю, тобто дії представника здійснювалися в межах наданих їй повноважень від ОСОБА_4 .. Такі висновки є правильними зроблені при повному з`ясуванні всіх обставин справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності належала земельна ділянка площею 0,1121 га за адресою Луцький район, с. Рованці, кадастровий номер 0722880700:04:001:0134, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 20). 17 квітня 2015 року приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І.П. посвідчив довіреність за реєстровим № 1263, згідно з якою позивач уповноважив відповідача ОСОБА_5 представляти його інтереси при вирішенні будь-яких питань, що пов`язані з управлінням земельною ділянкою площею 0,1121 га за адресою Луцький район, с. Рованці, кадастровий номер 0722880700:04:001:0134, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За змістом даної довіреності ОСОБА_5 уповноважено на реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно; виготовленням проектної документації на забудову вказаної земельної ділянки; оформленням всіх необхідних документів, які необхідні для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на вищевказаній земельній ділянці, починаючи із моменту збору вихідних даних для оформлення проектно-кошторисної документації і закінчуючи введенням будинку в експлуатацію та одержанням свідоцтва про право власності на житловий будинок; розпорядженням (продажем, обміном тощо) на умовах та за ціною на розсуд представника, належного йому на праві власності нерухомого майна; розпорядженням всіма відкритими рахунками у будь-яких банківських установах та у всіх їх філіях та відділеннях на території України (а.с. 21). Згадана довіреність не була скасована ОСОБА_4 у передбачений законом порядок, хоча таке право нотаріусом при посвідчені довіреності було роз`яснено, про що позивач поставив власноручний підпис. Діючи на підставі довіреності відповідач ОСОБА_5 25 січня 2018 року уклала з відповідачем ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Дильним І.Г., зареєстрований в реєстрі за №76. Земельна ділянка продана за ціною 45 154,00 грн. (а.с. 22). Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджував, що договір купівлі-продажу вчинений за зловмисною домовленістю його представника ОСОБА_5 (бувша дружина) та іншої сторони правочину ОСОБА_6 (батько ОСОБА_5 ), а тому його необхідно визнати недійсним з підстав передбачених ст. 232 та п. 3 ст. 238 ЦК України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.( ст. 655 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України). Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229-233 ЦК України. Зміст довіреності, зокрема: вказівка про можливість уповноваженій особі - ОСОБА_5 вчиняти дії щодо розпорядження (продаж, обмін тощо) на умовах та за ціною на розсуд представника, належного ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна, свідчать, на думку колегії суддів, про наявність волі ОСОБА_4 на відчуження належної йому земельної ділянки площею 0,1121 га за адресою Луцький район, с. Рованці, якої саме стосувалась видана позивачем довіреність. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили, що на час укладення оспорюваного договору ОСОБА_5 вчиняла будь-які дії всупереч інтересам ОСОБА_4 .. Так, маючи не скасовану довіреність з повноваженням щодо відчуження земельної ділянки за ціною визначеною на власний розсуд, відповідач уклала відповідний договір. При цьому, як вбачається з матеріалів справи ціна продажу земельної ділянки в с. Рованці Луцького району була визначена сторонами відповідно до експертної грошової оцінки здійсненої ПП "Брусилів-сервіс." При цьому, колегія суддів зауважує, що надана позивачем довіреність на розпорядження його майном не містила будь-яких обмежень, щодо ціни за яку можу бути відчужена земельна ділянка, а навпаки надавала повноваження довіреній особі її визначити. Крім того, як було встановлено судом початково позивачем у 2012 році спірна земельна була придбана також за експертно - грошовою оцінкою та складала 30282 грн. Судом першої інстанції підставно та обґрунтовано не взято до уваги наданий позивачем експертний висновок №19 від 09.06.2020 року щодо ціни спірної земельної ділянки. Як вбачається з даного висновку експертом для визначення вартості земельної ділянки було проведено аналіз ринку цін на земельні ділянки, які є аналогічні спірній земельній ділянці, станом на червень 2020 року, тобто з різницею в 2.5 роки з укладеним договором купівлі-продажу, що оспорюється. Наданий позивачем висновок не містить достовірної інформацію про ціну земельної ділянки станом на січень 2018 року, а відтак не підтверджує доводів позовної заяви про продаж земельної ділянки за ціною нижчою ніж ринкові ціни на день укладення такого договору. Отримання нотаріусом під час посвідчення оспорюваного договору купівлі - продажу заяви-згоди ОСОБА_5 на відчуження спірної земельної ділянки, як спільного майна подружжя, ніяким чином не впливає на законність посвідченого договору купівлі-продажу, оскільки отримання такої заяви відбулось нотаріусом з врахуванням положень ст. 51 ЗУ «Про нотаріат». Крім того, сама по собі заява-згода ОСОБА_5 не несла жодного правового навантаження під час посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки такий вчинявся з врахуванням повноважень, які визначені довіреністю від 17.04.2015 року. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що при посвідчені договору купівлі - продажу ОСОБА_4 не було повідомлено, а нотаріусом не було перевірено, наявність забудови на спірній земельній ділянці, зокрема: житлового будинку є безпідставними. Новостворене нерухоме майно набуває правовий режим житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу. З пояснень учасників справи встановлено, що будь-які документи щодо початку будівництва або ж завершення будинку (прийняття його в експлуатацію) на земельній ділянці в с. Рованці у позивача (відповідача) відсутні. Відтак в розумінні норм ЦК України відсутні правові підстави вважати, що на спірній земельній ділянці наявний житловий будинок, як про це вказує позивач. Крім того, судом встановлено, що при посвідчені договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріусом для встановлення відсутності забудови на ділянці, було використано відомості з Витягу з державного земельного кадастру, виданого кадастровим реєстратором Головного управління держгеокадастру у Волинській області від 22.01.2018 року за змістом якого на кадастровому плані відчужуваної земельної ділянки будь-які забудови відсутні, а в еплікації земельних угідь, вся площа відчужуваної ділянки 0,1121 га зазначена як рілля. Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Як визначено у частині третій статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Позивач не довів, що відчуження земельної ділянки було вчинено в інтересах повіреної особи ОСОБА_5 . В суді апеляційної інстанції представники відповідачів вказали, що ОСОБА_6 дізнавшись від ОСОБА_5 про те, що нею відчужується земельна ділянка в с. Рованці Луцького району виявив бажання її придбати, оскільки мав намір переселитись поближче до місця проживання доньки. Запропонована ціна його влаштувала. Кошти визначені договором він передав ОСОБА_5 та на даний час, як власник земельної ділянки, використовує її, здійснюючи за нею догляд. При цьому в категоричній формі представник відповідача ОСОБА_6 заперечив бажання його довірителя відчужити придбану ним земельну ділянку іншим особам, як про це вказував позивач. Такі пояснення позивачем не були спростовані. Цивільний процес здійснюється на засадах змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою, сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_6 , який придбав майно за договором купівлі-продажу від 25.01.2018 року діяв недобросовісно, мав домовленість з представником ОСОБА_4 , яка діяла всупереч інтересам позивача. Укладення договору купівлі-продажу в ситуації, коли від імені продавця діє дружина, а покупець в даному випадку є батьком повіреної, саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника з іншою стороною покупцем ( батьком повіреної). Позивач не надав належних та допустимих доказів, що він не мав наміру продавати спірну земельну ділянку. Довіреність не скасована, недійсною не визнана. Вказуючи про те, що подружні відносини з ОСОБА_5 були припинені задовго до укладення договору купівлі-продажу та стосунки між ними були напруженими, позивач не обґрунтував та не пояснив причин за яких не було скасовано , видану на ОСОБА_5 довіреність, яка стосувалась повноважень щодо земельної ділянки в с. Рованці Луцького району. Суд апеляційної інстанції не встановив, що ОСОБА_4 не мав волевиявлення на продаж земельної ділянки, а ОСОБА_5 діяла поза межами своїх повноважень, або у власних інтересах. В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_5 вказав, що кошти виручені від продажу, належної позивачу земельної ділянки, перебувають у неї та вона в будь який час має можливість їх передати ОСОБА_4 проте такий не бажає їх отримати, а ініціює спори щодо оскарження укладеного нею договору. За таких обставин, не встановивши, що мала місце зловмисна домовленість представника позивача- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Позивач не довів неправомірність дій відповідача, а натомість відповідачі довели відсутність зловмисної домовленості між собою під час укладення оспорюваного договору продажу земельної ділянки. Аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам позовної заяви, не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: