Постанова 4855 № 640/2823/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2823/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суддя Шейко Т.І.) у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Артек" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Дочірнє підприємство "Артек" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просило визнати протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, м/п Столичний, про коригування митної вартості товарів №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року та скасувати його повністю. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, м/п Столичний, про коригування митної вартості товарів №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року та скасовано його повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) положеннями п.2.3 контракту від 14.04.2018 №АК 0416, згідно якого здійснюється поставка товару між продавцем та покупцем, визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат - відсутні. Положеннями п.3.4 контракту передбачено. що продавець несе витрати щодо митного оформлення товару при вивезенні. Однак такі витрати не включені до ціни товару. 2) п.3.2 контракту встановлено, що поставка товару здійснюється па умовах поставки FCA- Стамбул. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FCA до обов`язків продавця належить здійснення навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця - здійснити доставку товару до визначеного місця, сплатити витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару. Відмінністю умов FCA від умов FOB є відсутність відповідальності продавця щодо завантаження на транспортний засіб покупця у випадку, якщо поставка товарів здійснюється не у приміщенні продавця. Крім того, згідно коносаменту від 05.08.2019 завантаження відбулося у порту ЕVYАР PORT, який знаходиться у місті Ізміт на відстані 104,1 км від Стамбулу. Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому дочірнє підприємство "Артек" просить відмовити скаржнику у задоволенні його апеляційної скарги у повному обсязі, та вказує, що документи, подані ДП «Артек» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, дочірнім підприємством «Артек» подано до Київської міської митниці ДФС, відділу митного оформлення м/п «Столичний» вантажну митну декларацію №UА100130/2019/224227 від 19 серпня 2019 року, у зв`язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу ДП «Артек», в межах зовнішньоекономічного контракту №АК 0416 від 14 квітня 2016 року. Заявлена митна вартість відповідного товару визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження такої складової митної вартості товару як ціна товару позивачем подані наступні документи: контракт №АК 0416 від 14 квітня 2016 року, додаткова угода №3 від 20 червня 2018 року до контракту, інвойс №РУ82019000000322 від 05 серпня 2019 року, СМR №292 від 17 серпня 2019 року, пакувальний лист б/н від 23 липня 2019 року, коносамент GCL/EVY/ODS/190506, сертифікат походження від виробника №С0888161 від 06 серпня 2019 року, довідка про транспортні витрати 16-08/5 від 16 серпня 2019 року, висновок ЦМУЛДЕР №142005704-02 від 20 листопада 2017 року, висновок ДЗІ№221/76 від 19 квітня 2019 року. Однак, митний орган здійснив коригування митної вартості товару шляхом прийняття відповідного рішення №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що надані документи не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Відповідно до такого рішення митного органу митна вартість імпортованих товарів була визначена із застосуванням резервного методу. У зв`язку з недопущенням втрат від затримки поставок товару контрагентам, відповідно до статті 55 Митного кодексу України ДП «Артек», не погоджуючись з митною вартістю такого товару, визначеного митним органом, здійснило випуск у вільний обіг таких товарів під гарантійні зобов`язання підприємства (сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом), з метою подальшого доведення правильності обрання методу визначення митної вартості за ціною договору (згідно відповідної декларації митної вартості та за ВМД №100130/2019/224237 від 20 серпня 2019 року із зазначенням у графі 47 відповідних кодів розрахунків та відповідних відміток митного органу стосовно виконання декларантом своїх гарантійних зобов`язань). В зв`язку з цим, згідно листа декларанта №70 від 24 жовтня 2019 року, ДП «Артек», разом з раніше поданими документами, враховуючи аргументацію митного органу, викладену у його рішенні про коригування митної вартості, були надані додаткові документи, що підтверджують митну вартість, задекларовану безпосередньо ДП «Артек», а саме: рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №1589 від 20 серпня 2019 року, платіжне доручення но оплату транспортно-експедиційних послуг №1460 від 20 серпня 2019 року, акт надання транспортно-експедиційних послуг №649 від 20 серпня 2019 року, заява на купівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року, платіжне доручення №42 від 24 вересня 2019 року на оплату товару згідно контракту. Проте, Київська міська митниця ДФС листом від 04 листопада 2019 року №9434/10/26-70-19-01 зазначає про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року. Не погоджуючись із таким рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації, і наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Статтею 368 Митного кодексу України врегульовано питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів. Так, згідно частини 1 вказаної статті для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України). Згідно з п. 1.2 Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 №581, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за №916/21228, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів). Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. У ч. 4 ст. 368 МК України закріплено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема ст.ст. 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України. У подальшому, відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач. Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України. Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. Так, в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 pоку, митний орган вказує, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять відомостей про витрати, понесені продавцем при поставці товару на умовах поставки FCA, а саме: витрати на навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця- витрати на доставку товару до визначеного місця. Колегія суддів, в даному випадку, враховує доводи позивача та зазначає, що відповідно до положень Інкотермс-2010, при умові поставки FCA, обов`язки продавця та покупця чітко розмежовані. До обов`язків продавця належить здійснення навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця-здійснення доставки товару до визначеного місця. Тобто, продавець несе усі витрати, пов`язані з товаром до його поставки до визначеного місця, в тому числі і витрати на митне оформлення товару при вивезенні. Витрати на навантаження були включені до ціни товару. У зв`язку з чим, твердження митного органу в листі- відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року щодо неможливості впевнитись у дійсних умовах поставки товарів та врахуванні декларантом всіх витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України та витрат на завантаження товарів та транспортний засіб покупця через те, що завантаження відбулось у порту EVYAP PORT, згідно з коносаментом від 05 серпня 2019 pоку №GGL/EVY/ODS/190506, а не в Стамбулі, як зазначено в інвойсі від 05 серпня 2019 pоку №FYS2019000000322, є безпідставними. Крім того митний орган зазначає, що повністю ідентифікувати платіжне доручення на оплату товару №42 від 24 вересня 2019 року неможливо, оскільки не зазначено повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів. Проте, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що переказ грошових коштів в рамках контракту №АК416 від 14 квітня 2016 року, здійснювався на підставі заяви про закупівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року, що прямо передбачено чинним законодавством. В той же час, в заяві про закупівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року у графі «Підстава для закупівлі іноземної валюти на МВРУ» зазначено «оплата згідно контракту №АК416 від 14 квітня 2016 року ВМД №UA100130/2019/224237 від 20 серпня 2019 року, інвойс №FYS2019000000322 від 05 серпня 2019 року. Таким чином, подальше проведення розрахунків, шляхом оформлення відповідного платіжного доручення, здійснювалось на підставі та за умов зазначених у такій заяві про закупівлю іноземної валюти. В свою чергу, у листі-відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року, митний орган зазначає, що надане платіжне доручення від 24 вересня 2019 року № 42 на суму 19645,30 євро (з позначкою «виконано банком 27 вересня 2019 року), яка співпадає із задекларованою фактурною вартістю, суперечить даним інвойсу від 05 серпня 2019 року №FYS2019000000322 де зазначено умову оплати за товар протягом 30 днів після відвантаження (згідно коносаменту №GGL/EVY/ODS/190506 відвантаження відбулось 09 серпня 2019 року). Колегія суддів в даному випадку зазначає, що відповідно до пункту 5.2. Контракту оплата здійснюється на умовах 100 % передоплати згідно інвойсів або проформ інвойсів, а за окремою домовленістю сторін оплата може здійснюватись і після поставки товару покупцю. Оплата 24 вересня 2019 року здійснена за взаємним погодженням з продавцем, як зазначено позивачем. Разом з тим, фактична оплата за товар, спосіб здійснення такої оплати, часові рамки оплати жодним чином не впливають на ціну товару, що передбачена контрактом та й підтвердження оплати стосується виконання умов договору, що не відноситься до повноважень митного органу. В оскаржуваному рішенні митний орган зробив висновок про неналежне підтвердження витрат на транспортно-експедиційні послуг, даний висновок уточнений у листі-відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року, а саме, митний орган зазначає, що в рахунку на оплату транспортних послуг від 20 серпня 2019 року №1589 та акті надання послуг від 20 серпня 2019 року №649 не визначено маршруту морського перевезення та вартість страхування вантажу, що передбачено пунктом 2.1.5. договору транспортного-експедирування від 03 квітня 2017 року № 03-04/17, а тому зробив висновок, що документи не містять всіх відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи, а саме пунктом 2.1.5. договору транспортного-експедирування від 03 квітня 2017 року № 03-04/17, в якому не передбачено визначення маршруту морського перевезення та вартість страхування вантажу, лише говориться про право експедитора застрахувати вантаж. Також, матеріалами справи підтверджується той факт, що страхування вантажу не здійснювалось, про що вказано і в довідці про транспортні витрати від 16 серпня 2019 року № 16-08/5. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось і позивачем було подано про це довідку, висновок відповідача про недотримання положень частини другої статті 53 Митного кодексу України є необґрунтованим. Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що позивачем надані документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, що підтверджують вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України. Таким чином, всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України. Крім того, щодо зазначення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів - про врахування раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях за МД від 25.02.2019 №UA100130/2018/220014 із розрахунку 1, 5 дол. США за кг, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару. Також, як вбачається зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №809/784/16, від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської міської митниці ДФС, м/п Столичний, про коригування митної вартості товарів №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року є протиправним, а тому має бути скасоване. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов