Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3714/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3714/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (повний текст виготовлено 12.05.2020, суддя Падій В.В.) та на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (повний текст виготовлено 12.05.2020, суддя Падій В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС, прийняте у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00349; - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 №UA102000/2019/000086/2. Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що подані ним документи до митного оформлення містять повні та достовірні відомості, і є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару, оскільки митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано картку відмови Чернігівської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00349; визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС від 09.08.2019 №UA102000/2019/000086/2 про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. 29.04.2020 до суду першої інстанції надійшла заява від представника позивача -адвоката Мхитарян Юлії Володимирівни про стягнення судових витрат, в якій остання просила, у разі задоволення позову, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мхитарян Юлії Володимирівни про стягнення судових витрат після ухвалення рішення суду у адміністративній справі №620/3714/19 задоволено частково; стягнуто з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Північна митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 143 КАСУ безпідставно врахував докази позивача про понесені ним витрати на професійну(правничу) допомогу та частково задовольнив вимогу щодо їх стягнення, оскільки заява представника позивача не була подана до закінчення судових дебатів. Також, апелянт вказує, що на підтвердження понесених витрат на транспортування автомобіля до митного оформлення будь-яких документів позивачем надано не було, а відповідно до цінової інформації інтернет-ресурсу autoplius.it вартість транспортного засобу «Легковий автомобіль марки «SKODA» модель «ОСТАVІА», 2014 року виготовлення» знаходиться в діапазоні 7 300 - 7 999 EUR, що, в свою чергу, не відповідає вартості автомобіля, вказаній в договорі купівлі-продажу від 25.07.2019 № 8250. Апелянт зазначає, що митну вартість транспортного засобу «Легковий автомобіль марки «SKODA» модель «ОСТАVІА» було скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено: цінова інформація ЄАІС ДФС - митна декларація від 20.06.2019 №UА205090/2019/075843, митну вартість скориговано на рівні 7 700,00 євро. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - без змін. У відзиві позивач зазначає, що відповідач залишив поза увагою той факт, що задекларований транспортний засіб придбавався за готівку, що підтверджується платіжним документом, що підтверджує вартість автомобіля від 25.07.2019 № 8054, при цьому є необґрунтованою вимога про надання таких додаткових документів як: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний за договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки такі документи не входять у перелік необхідних, що встановлений ст. 53 та 368 Митного кодексу України. Також, позивач вказує, що посадовою особою, що здійснювала коригування вартості спірного транспортного засобу, використано занижені показники одометра, що у свою чергу, суттєво впливає на вартість автомобілю та прямо вказує на протиправність дій митного органу, і наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Від Північної митниці Держмитслужби до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2019 особою, що здійснює декларування, до митного оформлення подана митна декларація №UA102230/2019/635791 на товар: легковий автомобіль - 1 шт.; марка - SKODA; модель - OCTAVIA; номер шасі - немає даних; номер кузова - НОМЕР_1 ; тип кузова - універсал; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; робочий об`єм циліндрів - 1598 см3, потужність - 77 kw; загальна кількість місць - 5; колісна формула - 4x2; колір - білий; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; призначений для перевезення пасажирів; бувший у використанні; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО-5. Торговельна марка - SKODA. Виробник - SKODA AUTO A.S. Країна виробництва - CZ». Загальна сума за рахунком -5000,00 EURO (а.с.10-11, т.1). Разом з митною декларацією декларантом до митного оформлення, для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, надані: договір на купівлю транспорту від 25.07.2019 №8250 на суму 5000,00 EURO; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.05.2019 №UA102040/2019/001610; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.07.2019 № НОМЕР_3; договір про надання послуг митного брокера від 25.07.2019 №25/07/2/2019; паспорт громадянина України від 23.06.1997 Серії НОМЕР_4; інший некласифікований документ (регітра) від 25.07.2019 № НОМЕР_5; копія митної декларації країни відправлення від 25.07.2019 №19LTKC0100EK1498C1 (а.с.12-23, т.1). У порядку контролю правильності визначення митної вартості спірного транспортного засобу Чернігівською митницею ДФС здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена у поданих до митного оформлення документах; додатково здійснено моніторинг комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів ідентичних та подібних оцінюваному на ринку країни придбання (Литва) та, враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), відсутність в документах інформації щодо всіх складових митної вартості, які підтверджують числове значення митної вартості автомобіля, а також наявні цінові пропозиції ринку транспортних засобів країни придбання, які не відповідають задекларованій вартості автомобіля, враховуючи наявні цінові пропозиції провідних країн-експортерів Європи щодо вартості ідентичних/подібних автомобілів та митних оформлень, проведених в попередні періоди, виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості. Чернігівською митницею ДФС декларанту запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), а саме: касові або товарні чеки, ярлики або інші документи, що містять відомості щодо вартості товару (а.с.32-34, т.1). На запит митного органу 09.08.2019 декларантом надано платіжний документ, що підтверджує вартість товару (квитанція) від 25.07.2019 №8054. Також повідомлено про відсутність можливості надати інші документи (а.с.35, т.1). 09.08.2019 посадовою особою митного поста «Нові Яриловичі» сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: перекладу на українську мову інвойсу (а.с.36, т.1). 09.08.2019 декларантом митному органу було надано переклад на українську мову договору на купівлю транспорту від 25.07.2019 №8250 (а.с.37, т.1). У зв`язку з неподанням особою, уповноваженою на декларування, документів згідно з переліком, приймаючи до уваги той факт, що відомості, використані декларантом, не підтверджені документально, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору та для визначення митницею митної вартості спірного автомобіля самостійно. Чернігівською митницею ДФС проведена консультація з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. У ході консультації встановлено, що у декларанта відсутня інформація на ідентичні та аналогічні (подібні) товари. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації, відповідачем митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу на рівні 7700,00 EUR, та 09.08.2019 прийнято рішення №UA102000/2019/000086/2 про коригування митної вартості спірного автомобіля (а.с.29-30, т.1). На підставі вказаного рішення Чернігівською митницею ДФС відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00349 (а.с.26-28, т.1). 12.08.2019 декларантом до митного оформлення подана нова митна декларація №UA102230/2019/636063 (а.с.38-39, т.1). Вважаючи протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00349 та рішення від 09.08.2019 №UA102000/2019/000086/2 про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числове значення складової митної вартості транспортного засобу, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Статтею 368 Митного кодексу України врегульовано питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів. Так, згідно частини 1 вказаної статті для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України). Згідно з п. 1.2 Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 №581, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за №916/21228, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів). Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. У ч. 4 ст. 368 МК України закріплено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема ст.ст. 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00349. Як випливає з рішення від 09.08.2019 №UA102000/2019/000086/2 про коригування митної вартості товарів, причиною здійснення коригування митної вартості є: декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), а саме: касові або товарні чеки, ярлики або інші документи, що містять відомості щодо вартості товару; переклад інвойсу на українську мову або інші наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару за власним бажанням. Декларантом було надано: платіжний документ від 25.07.2019 №8054; переклад на українську мову договору купівлі-продажу від 25.07.2019 №8250, переклад якого не було засвідчено в установленому законом порядку, а саме - відповідно до статті 79 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ «Про нотаріат». Листом від 09.08.2019 декларант відмовився від надання інших додаткових документів. У зв`язку з неподанням особою, уповноваженою на декларування, документів згідно з переліком, приймаючи до уваги те, що в документах відсутня інформація щодо всіх складових митної вартості, які підтверджують числове значення митної вартості автомобіля, що не дає можливості органу доходів і зборів упевнитись в правильності заявленої його митної вартості, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення органом доходів і зборів митної вартості автомобіля самостійно. Чернігівською митницею ДФС проведена консультація з декларантом з метою визначення основи вартості та обміну наявною інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, за результатами якої митну вартість спірного автомобіля скориговано відповідно до цінової інформації, яка наявна у митного органу - цінова інформація ЄАІС ДФС: митна декларація від 20.06.2019 №UA205090/2019/075843. Враховуючи зазначене, митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу та визначено митну вартість на рівні 7700,00 EUR. При цьому попередні методи не застосовано: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з причин, наведених у рішенні; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність цінової інформації на ідентичні товари; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність цінової інформації на подібні товари; 4) на основі віднімання вартості - відсутність основи для віднімання; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність основи для додавання. Колегією суддів з матеріалі справи втсановлено, що 25.07.2019, згідно договору купівлі транспортного засобу №8250, позивач придбав у ЗАТ «Даймонда» (UAB «DIAMONDA») транспортний засіб: марка, модель - SKODA OCTAVIA; державний номер - НОМЕР_2 ; номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 ; дата першої реєстрації 20.03.2014; свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 ; колір - білий; об`єм двигуна - 1598 см3, потужність - 77 Квт. Показання спідометра - 188888 км. Країна походження - Чеська Республіка. Цей договір також є актом передачі та прийняття майна (пункти 1.1. - 1.3.). Вартість транспортного засобу - 5000,00 євро. Покупець сплачує, відповідно до пункту 2.1., вказану суму готівкою або перерахуванням на рахунок продавця. Транспортний засіб передається покупцю лише після оплати покупцем суми, вказаної в пункті 2.1. (а.с.115-117, т.1). Як вбачається з квитанції про отримання коштів від 25.07.2019 серії DAI №8054 та листа ЗАТ «Даймонда» (UAB «DIAMONDA») від 10.09.2019, позивач дійсно придбав автомобіль, на підставі договору купівлі-продажу №8250, та у повному обсязі сплатив вартість придбаного автомобіля у сумі 5000 EUR (без ПДВ) готівкою (а.с.24-25,112-114, т.1). Таким чином, враховуючи наявність договору купівлі транспортного засобу від 25.07.2019 №8250 і платіжного документа, що підтверджує вартість транспортного засобу, будь-які сумніви митного органу щодо реєстрації 25.07.2019 на UAB «DIAMONDA» автомобіля і продажу його у цей же день є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не забороняє реєстрацію і купівлю-продаж транспортного засобу в один і той же день. Отже, матеріалами справи підтверджується заявлена позивачем митна вартість автомобіля. Ненадання додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Крім того, колегія суддів враховує, що використана митним органом при коригуванні вартості транспортного засобу цінова інформація інтернет-ресурсу autoplius.lt. свідчить про заниження показників одометра (168523 км, 179000 км, 155800 км та 148000 км) у порівнянні із придбаним позивачем автомобілем (188888 км на час купівлі-продажу, та 189583 км на час проведення огляду автомобіля митницею) (а.с.13, 15, 31, т.1), проте вказаний показник суттєво впливає на вартість автомобіля. Також, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач виходив з того, що позивач не надав докази понесення витрат на перевезення (транспортування) товару. Однак, положення статті 368 Митного кодексу України вказують на те, що вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України включається до митної вартості лише у тому випадку, коли товари переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні. Відтак, при визначенні митної вартості транспортного засобу позивача слід керуватися виключно ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, без застосування ч. 2 ст. 368 цього Кодексу, та враховувати лише його фактурну вартість. За таких обставин посилання відповідача на відсутність документів щодо витрат на перевезення транспортного засобу є необґрунтованими. Вищевказане у сукупності свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Також судом враховано, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів випливає, що Чернігівською митницею ДФС митну вартість спірного автомобіля скориговано відповідно до цінової інформації, яка наявна у митного органу - цінова інформація ЄАІС ДФС: митна декларація від 20.06.2019 №UA205090/2019/075843, із застосуванням резервного методу та визначено митну вартість на рівні 7700,00 EUR (а.с.62, т.1). Водночас, як зазначено Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів також не містить ні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, ні інформації, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару. Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості та з урахуванням індивідуальних ознак. Колегія суддів, також, враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на той факт, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19. Колегія суддів, також. зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю аналогічних транспортних засобів на інтернет-ресурсі autoplius.lt., не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників, зазначених на вказаному інтернет-ресурсі. Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог. Однак, обов`язок доведення правомірності винесеного рішення відповідачем не виконано. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинно прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. У даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числове значення складової митної вартості транспортного засобу, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу, а відтак, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування. Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення від 04 травня 2020 року Чернігівським окружним адміністративним судом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно протоколу судового засідання від 01.04.2020 клопотання представника відповідача було задоволено та відкладено розгляд справи на 29.04.2020 на 10:00 год. 29.04.2020 через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача-адвоката Мхитарян Юлії Володимирівни про стягнення судових витрат, в якій остання просила, у разі задоволення позову, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. До заяви додано детальний опис робіт (наданих послуг), договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду №1, додаткову угоду №2, рахунок-фактуру, акт наданих послуг, квитанції та ордер на надання правової допомоги (а.с.118-131, т.1). Оскільки учасники справи 29.04.2020 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, суд розглянув справу в порядку письмового провадження та 29.04.2020 прийняв рішення, а ухвалою від 29.04.2020 заяву призначив до розгляду на 16:00 год. 04.05.2020. 04.05.2020 до суду першої інстанції електронною поштою надійшло клопотання від відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу (а.с.155-157, т.1) Так, у відповідності до приписів частин 1, 3, 4, 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Оскільки учасники справи 04.05.2020 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, суд розглянув заяву в порядку письмового провадження та 04.05.2020 прийняв додаткове рішення. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позивачем дотримано вимоги КАС України щодо строків подання до суду заяви про розподіл судових витрат та доказів на підтвердження понесення таких, адже, як вже було зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, заява про стягнення судових витрат та докази на понесення таких подані представником позивача до суду 29.04.2020 до прийняття рішення судом першої інстанції. Таким чином, при ухваленні додаткового рішення від 04 травня 2020 року Чернігівським окружним адміністративним судом норми процесуального права не порушено. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а при винесенні додаткового рішення судом дотримано вимог КАС України та не порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А.Б. Парінов О.О. Беспалов