Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 742/2267/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 742/2267/20 Суддя (судді) першої інстанції: Циганко М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченка Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до поліцейського СРПП № 3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченка Андрія Миколайовича, в якому просив: - визнати дії поліцейського СРПП №3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченка Андрія Миколайовича з приводу винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 039714 від 07.08.2020 року протиправними; - скасувати постанову поліцейського СРПП №3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченка Андрія Миколайовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 039714 від 07.08.2020 року як незаконну, звільнивши ОСОБА_1 від сплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00грн. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на безпідставність висновків суду щодо не допущення позивачем порушень вимог п.п.3.3 п. 3 Розділу 33 "Дорожні знаки" Правил дорожнього руху України. Апелянтом зазначено, що дійсно, згідно ПДР дія знаку 3.3 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також, на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні, однак позивача до числа таких осіб не належить, оскільки вулиця якою позивач рухався до місця стоянки знаходиться на відстані понад 8 км. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським СРПП № 3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченком А.М. винесено постанову серії БАА № 039714 від 07.08.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно вказаної постанови, 07.08.2020 року о 13 год. 03 хв., в м. Прилуки на вул. Вавілова, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 Правил дорожнього руху України, чим порушив п. 8.4 (в) Правил дорожнього руху України. У зв`язку з вищезазначеним, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції виходив з того, що позивач працює водієм ПП «Ротранс», перебуваючи у службовому відрядженні та повертався з рейсу до місця стоянки автотранспортного засобу, тобто, маршрут руху позивача до місця прибуття пролягав через зону дії дорожнього знаку 3.3, при цьому, згідно ПДР дія знаку 3.3 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також, на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст. 33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи, та ін. (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Як вбачається з оскаржуваної постанови, 07.08.2020 року о 13 год. 03 хв., в місті Прилуки по вул. Вавілова, поблизу АЗС "Укрнафта", водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги заборонного дорожнього знаку 3.3 ПДР України (заборонено рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 12 т), та продовжив рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4. "в" ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 грн. При цьому, ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Зокрема, згідно п.п. 3.3 п. 3 Розділу 33 «;Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306, заборонено рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів. При цьому, не поширюється дія даного знака на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Згідно рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради № 146 від 27 березня 2012 року погоджено встановлення дорожніх знаків 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» з зображенням на даних знаках позначки « 12т» в кількості 7 шт, для організації дорожнього руху, згідно схем «Організації дорожнього руху на в`їздах в м.Прилуки зі сторін: м.Пирятин, смт.Ладан, в.Єгорівка, с.Заїзд, с.Сухополова, с.Замістя та с.Яблунівка (а.с.44). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач в`їжджаючи в зону дії знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», правила дорожнього руху не порушував, оскільки в зоні дії заборонного знаку знаходиться місце стоянки транспортних засобів по вул. Пирятинська, 127, а дія знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють в цій зоні, а також транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. Проте, як вбачається з матеріалів справи, стоянка транспортних засобів знаходиться за адресою м. Прилуки вул. Пирятинська, 127, що більше ніж за 8 кілометрів від знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», який встановлений по вул. Вавілова біля АЗС «Укрнафта». Також, матеріали справи не містять доказів проживання позивача поряд із місцем його зупинки відповідачем. Як свідчать матеріали справи, рухаючись по вул. Вавілова позивач свідомо порушив п. 3.3 ПДР України та продовжив рух в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4(в) ПДР України. Тобто, вказані обставини свідчать про обрання позивачем найкращих зручніших для нього умов для здійснення проїзду, рух під дію заборонного знаку. Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, позивачем факт не виконання вимог дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та керування транспортним засобом по вул. Вавілова м. Прилуки не заперечується, натомість надано пояснення, що такий маршрут ним обрано свідомо, виходячи із зручності маршруту. Тобто, вказані обставини свідчать про обрання позивачем найкращих умов для здійснення проїзду, проте як вказане здійснюється останнім з порушенням ПДР. Пунктом 10 Інструкції передбачено, що під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. У даному випадку, факт здійснення руху вантажним автомобілем і составом транспортного засобу з дозволеною максимальною масою понад 12 т, під заборону дорожнього знаку 3.3 ПДР України, та продовження руху в зоні дії знаку, підтверджується зібраними у справі матеріалами, та не заперечується позивачем, а тому не потребує додаткового доказування. Наведене дає підстави для висновку, що відповідач, встановивши в діях позивача порушення Правил дорожнього руху, в межах наданих їй повноважень, правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення п. 8.4 "в" Правил дорожнього руху, а відтак правові підстави для визнання незаконною та скасування постанови серії БАА № 039714 від 07.08.2020 року відсутні. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана постанова серії БАА № 039714 від 07.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та відповідає нормам чинного законодавства. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Відтак доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості обґрунтованих. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування. У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Частиною третьою статті 272 КАС України визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 229, 271, 286, 272, 308, 310, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 3 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Ткаченка Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 23.12.2020 р.)