Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/655/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/655/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. при секретарі Жигайлової О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, ухвалене в письмовому провадженні у м.Одесі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-В" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, ВСТАНОВИЛА: В січні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2020 року №UA500070/2020/00009. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем. Позивач вважає, що надані уповноваженою особою до Одеської митниці Держмитслужби для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсі, специфікації). В свою чергу, об`єктивна неможливість застосування першого методу не була обґрунтована митним органом, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначенні митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено по товару № 1, є більшим, ніж заявлено декларантом. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст.55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи вищевикладені причини та положення частини 6 статті 54, ч.1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також, зазначається, що позивачем були надані для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, які у повній мірі дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Використання цінової бази ЄАІС допускається тільки при визначенні митної вартості за другорядними методами відповідно до положень статей 59, 60, 64 Митного кодексу України, на що у митного органу не було законних підстав. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом. 23.12.2020 року до суду найшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-В" про розгляд справи в порядку письмового провадження. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (Покупець) уклало з фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець) зовнішньоекономічний договір № 323, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві; умови Договору (найменування, асортимент та кількість Товару, ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями; специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Т та є невід`ємними частинами Договору. 09.01.2020 року уповноваженою особою декларанта з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним договором товару: 4) посуд столовий, з скла, для пиття, механічного виготовлення: Кружка для пива скл. арт. LХ2В300 И960 - 504шт. Кружка пивна скл. 2 шт. арт. 34379-55 И685 - 384шт. Виробник - Іу Лего Імпорт енд Експорт., ЛТД. Країна виробництва - CN Торговельна марка - YОNІС; 5) Посуд столовий із скла, механічного виготовлення: Блюдо скл. арт. LXGP003 И080 - 48шт. Виробник - Іу Лего Імпорт енд Експорт., ЛТД. Країна виробництва - CN Торговельна марка - YONIC; 8) Прибори кухонні з деревини, яка не відноситься до деревини тропічних порід: Дошка кух. дер. 20 х 30 см арт. В201 И210 - 210шт. Дошка кух. дер. 22 х 32 см арт. В221 И227 - 210шт. Дошка кух. дер. 22 х 32 см арт. ТР222 И234 - 200 шт. Дошка кух. дер. 24 х 34 см арт. ТР242 И241 - 210шт. Дошка обробна дер. з заліз. ручкою 20x30 см арт. 202 И317 - 320шт. Дошка обробна дер. з заліз. вушком 18x28 см арт. В-181 И324 - 390шт. Дошка обробна дер. з заліз. вушком 22x32 см арт. В221 И331 - 390шт. Виробник - Іу Лего Імпорт енд Експорт., ЛТД. Країна виробництва - СN Торговельна марка - YОNІС; 22) Посуд керамічний столовий або кухонний, виготовлений з фарфору: Чашка кер. «Візерунок» арт. GB5547 И230 - 480шт. Чашка кер. з деколлю арт. 4X005 И254 - 288шт. Чашка кер. «Круги» арт. 6186V И278 - 720шт. Чашка кер. біла арт. 12614 И308 - 288шт. Виробник - Іу Лего Імпорт енд Експорт., ЛТД. Країна виробництва - CN Торговельна марка - YONIC, було подано до Одеської митниці митну декларацію № UА500070/2020/200381, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: пакувальний лист № МRKU4667741 від 27.11.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) МRKU4667741 від 27.11.2019 року, коносамент № 585009237 від 29.11.2019 року, автотранспортну накладну № 7741 від 04.01.2020 року, навантажувальний документ № 3000 від 03.01.2020 року, декларація про походження товару № 19С4401А0682/14426 від 02.12.2019 року, банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 19.11.2019 року, страховий поліс РYІЕ201931010708Е13164 від 27.11.2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 6 від 12.11.2019 року, копію митної декларації країни відправлення № 292120190219939488 від 22.11.2019 року, митну декларацію за якою було відмовлено у випуску товарів № UА500070/2020/200262 від 08.01.2020 року, Рішення про визначення коду товару від 08.01.2020 року № КТ-UА500070-0002-2020, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500070/2020/00006, митну декларацію за якою було відмовлено у випуску товарів № UА500070/2020/200365 від 08.01.2020 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500070/2020/00007. Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме: 4 - 558,03 дол. США, 5 - 127,60 дол. США, 8 - 2203,73 дол. США, 22 - 882,47 дол. США. Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: відповідно до р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 року № 323 та специфікації від 12.11.2019 року № 6 зазначено про умови оплати за партію товару, зокрема передплати 30 % вартості, а у платіжному банківському документі від 19.11.2019 зазначено суму 13050,29 дол. США передоплати, що складає 24 % від суми партії товару і не відповідає узгодженим умовам сторін контракту; митна декларація країни відправлення (без перекладу у відповідності до ст.254 Митного кодексу України) не містить переліку товаросупровідних документів, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари. На підставі зазначеного було запропоновано позивачу протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документа для підтвердження заявленої митної вартості. Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» повідомило про неможливість подання додаткових документів. Одеська митниця Держмитслужби за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення до 4 - 1281,38 дол. США, 5 - 241,92 дол. США, 8 - 12396,89 дол. США, 22 - 1713,60 дол. США. із застосуванням резервного методу. Також, Одеська митниця Держмитслужби склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2020 року № UA500070/2020/00009, якою повідомила про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 50 Митного кодексу України передбачає, що відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ч. 1ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1ст. 52 Митного кодексу України. При цьому, відповідно до ч.2ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5ст. 54 Митного кодексу України) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч. 3, 4ст. 53 Митного кодексу України). Згідно ч. 1ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч. 4ст. 54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч. 3ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2, підставами для його прийняття слугували наступні обставини: подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: відповідно до р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 року № 323 та специфікації від 12.11.2019 року № 6 зазначено про умови оплати за партію товару, зокрема передплати 30 % вартості, а у платіжному банківському документі від 19.11.2019 зазначено суму 13050,29 дол. США передоплати, що складає 24 % від суми партії товару і не відповідає узгодженим умовам сторін контракту; митна декларація країни відправлення (без перекладу у відповідності до ст.254 Митного кодексу України) не містить переліку товаросупровідних документів, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари. На підставі зазначеного було запропоновано позивачу протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документа для підтвердження заявленої митної вартості. Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія-В повідомило про неможливість подання додаткових документів. Одеська митниця Держмитслужби за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення до 4 - 1281,38 дол. США, 5 - 241,92 дол. США, 8 - 12396,89 дол. США, 22 - 1713,60 дол. США. із застосуванням резервного методу. Також, Одеська митниця Держмитслужби склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2020 року № UA500070/2020/00009, якою повідомила про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2020 року № UA500070/2020/000002/2. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки з наданих до митного оформлення документів можливо було визначити митну вартість товару та умови її поставки. Апелянтом не доведено наявність розбіжностей в поданих позивачем разом з митною декларацією документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту. Апелянт, обґрунтовуючи свої доводи щодо заявленої митної вартості задекларованого товару, посилається на те, що позивачем не були додержані розміри передоплати, вказані у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та специфікації. Проте, вірним є висновок суду, що ця обставина не впливає на правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів та не свідчить про неможливість застосування основного методу при її визначенні. Таким чином, вказані розбіжності між розміром передоплати, яка передбачена р.4 контракту (30 %), та розміром передоплати, що була фактично здійснена позивачем (24 %), ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару, та не заважали митному органу у визначенні митної вартості товарів за першим методом та не є підставою коригування заявленої митної вартості. Крім того, апелянт, обґрунтовуючи свої сумніви щодо заявленої митної вартості задекларованого товару, посилається на те, що позивачем була надана митна декларація країни відправлення без перекладу, яка не містила переліку товаросупровідних документів, проте митна декларація країни відправлення не належить до основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що для правомірного витребування митним органом митної декларації країни відправлення та вказівки на її недоліки повинні існувати обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження заявлено митної вартості, а тому позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи. Що стосується доводів апелянта на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень вартості товару нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Таким чином, митний орган зобов`язаний зазначити у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмову в прийнятті митної декларації, прийнятих на підставі неправомірних висновків митного органу. Враховуючи викладене, оскільки апелянтом необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуваного рішення митниці та картки відмови у прийнятті митної декларації. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.12.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик