Постанова 4854 № 540/178/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/178/20 Категорія: 108020200 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Місце ухвалення: м. Херсон Дата складання повного тексту: 26.03.2020 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. при секретарі - Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за позовом приватного підприємства "НАСА" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року приватне підприємство (далі ПП) "НАСА" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Чорноморської митниці №UA508040/2020/000003/1 від 14 січня 2020 року про коригування митної вартості товарів. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано пакет документів, передбачених законодавством. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого підприємство позивача було змушене додатково надмірно сплатити суму ввізного мита. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати його, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме: у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019, зокрема, відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; для підтвердження митної вартості декларант не надав митному органу відповідні страхові документи; порівнянням митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну (в ЄАІС ДФС), встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ст. 53 МК України. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов приватного підприємства "НАСА" про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної митної служби України Чорноморської митниці (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) №UA508040/2020/000003/1 від 14 січня 2020 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України Чорноморської митниці (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) на користь ПП "НАСА" (73000, м. Херсон, проспект 200-річчя Херсона, 28, код ЄДРПОУ 31653467) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн. В апеляційній скарзі Чорноморської митниці Держмитслужби ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги, Чорноморською митницею Держмитслужби зазначено, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 06 вересня 2019 року №NS-CI-06SEP2019 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Серед документів наданих митному органу для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відзиву на апеляційну скаргу ПП "НАСА" не подано. Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Чорноморської митниці Держмитслужби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: 15 грудня 2016 року між ПП "НАСА" (Покупець) та SIM (Seoul Industrial Machines) (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-15/12/16. На умовах визначеного контракту та на підставі супроводжувальних документів Продавець (Seoul Industrial Machines) здійснив поставку на адресу покупця товару. Декларантом підприємства ПП "НАСА" за договором про надання послуг митного брокера до митного органу подана митна декларація для здійснення митного оформлення товару. Митна вартість товарів визначена декларантом самостійно у сумі 41 471,73 доларів США за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, надано наступні документи: пакувальний лист; рахунок-фактуру; коносамент; автотранспортну накладну, декларацію про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера. За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. У зв`язку із зазначеним, відповідно до ст. 53 МК України, митним органом запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; 6) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист компанії та бізнес-пропозицію компанії продавця. Вказані факти підтверджуються наявними матеріалами справи та сторонами не оспорюються. Перевіривши зазначені документи, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000003/1 та оформив картку відмови в митному оформленні декларації за №UA508040/2020/00006. Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: "…Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019 відсутнє посилання на контракт на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Відповідно до п.1 ст. 53 МК України декларант разом з митною декларацією подає документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Відповідно до п.8 п.2 ст. 53 МК України, якщо було здійснено страхування, то одним із документів, що підтверджують митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, виходячи з положень ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати страхові документи. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Для підтвердження вартості поліпропіленової плівки відомості з мережі інтернет взагалі не надавалися. Відповідно до положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Також, встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. Декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) договір на поставку товарів; 4) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів № 1, 2 скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України, на підставі інформації, наявної у митного органу - товару №1 було обрано МД від 17 грудня 2019 року №UА500110/2019/200517, а саме: 1,31 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 42 544,53 * 1,31 = 55 732,64 дол. США), товару №2 МД від 15 жовтня 2019 року №UА500010/2019/29053, а саме: 1,51 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1 570 * 1,51 = 2 370,70 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.". Підставами для прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки відповідача про те, що у рахунку-фактурі від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; декларантом неподані усі необхідні документи (а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір на поставку товарів; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару). Внаслідок коригування митної вартості товарів позивач додатково сплатив за товар суму ввізного мита у загальному розмірі 19 897,65 грн. (за товар №1 - 18 689,43 грн., товар № 2 - 1 208,22 грн.) та суму ПДВ у загальному розмірі 83 570,10 грн. (за товар №1 - 78 495,58 грн., товар №2 - 5 074,52 грн.). Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення №UA508040/2020/000003/1 від 14 січня 2020 року та наявність підстав для його скасування. Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 51-54, 57 МК України, які регулюють спірні правовідносини. Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Статтею 49 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України). Згідно ч.1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Про це ж вказано у ч.1 ст. 52 МК України. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст. 54 МК України). Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст. 54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.ч.3,4 ст. 53 МК України). Згідно ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст. 54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст. 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15. Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГAТТ). Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000003/1 від 14 січня 2020 року підставами для його прийняття слугували наступні обставини: - відсутність у рахунку - фактурі від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця; - адресний характер та суб`єктивна спрямованість прайс-листа; - ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; - невідповідність наданих документів положенням статті VII ГАТТ; Неподання декларантом: - страхових документів; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів; - договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися. Дослідивши матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що митний орган безпідставно зазначив, що в рахунку-фактурі від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, банківські реквізити продавця, а також на адресний характер та суб`єктивну спрямованість прайс-листа, оскільки вказані недоліки не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару. Також є помилковим твердження митного органу про те, що серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені у ціну товару. Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) визначено, за умовами поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Судова колегія звертає увагу на те, що формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець. Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Аналогічно і транспортні (перевізні) документи повинні бути надані митниці лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. В даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та надавати перевізні документи. Судовою колегією встановлено, що п.6.2 контракту від 15 грудня 2016 року CH-UA-15/12/16 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів: 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу і завантаженої кількості товару; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали, експортна декларація - 1 копія. При цьому, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу. До того ж, при митному оформленні позивачем були подані митному органу інвойс від 15 листопада 2019 року №NS-CI-15NOV2019, специфікація від 15 листопада 2019 року №50 до контракту, прайс-лист продавця від 02 жовтня 2019 року, в яких вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY. Таким чином, наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включені продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов`язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, позивачем не понесено. До того ж, з урахуванням практики Верховного Суду в аналогічних випадках, викладеної в постановах від 08 квітня 2019 року у справі №814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17, судова колегія вважає, що, в силу приписів п.8 ч.2 ст. 53 МК України, митний орган протиправно вимагав з декларанта вищевказані додаткові документи. Згідно зі ст. VII ГАТТ від 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. В свою чергу, Угодою про застосування ст. VII ГАТТ встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у ст. 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано. Метою прийняття Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень ст. VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на положення ст. VII ГАТТ, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень МК України, застосування ГАТТ, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного кодексу. Таким чином, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості на те, що декларантом не подані наведені документи, є безпідставними. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Судова колегія вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. Оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.