Ухвала КГС ВС № 910/14405/19

УХВАЛА 24 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/14405/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М., розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 184 881,08 грн., ВСТАНОВИВ: 25.11.2020 (згідно з відміткою на конверті) акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, скаржник) звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 (дата складення повного тексту постанови - 02.11.2020) зі справи № 910/14405/19; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник просить зупинити дію оскаржуваного акту місцевого суду від 28.01.2020 у цій справі. Касаційна скарга Залізниці не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду після його перегляду судом апеляційної інстанції. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України). Крім того, Верховний Суд зазначає, що право на апеляційний перегляд справи та лише у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення визначено пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, який кореспондується з положеннями статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною першою статті 17 ГПК України. Предметом позову в даній справі є позовні вимоги про стягнення 184 881,08 грн. вартості недостачі вантажу (вугілля). Позов у зазначеній справі подано у 2019 року. Поряд із цим пунктом 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі1 921 грн. Отже, ціна позову у справі № 910/14405/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому є малозначною. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Необхідність відкриття касаційного провадження скаржник обґрунтовує наявністю висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, де предмет спору та сторони є аналогічними даному. Скаржник зазначає, що вказана касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а Залізниця позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими актами, при розгляді іншої справи. З огляду на наведене та, беручи до уваги обставини справи, предмет спору та доводи скаржника, колегія суддів вважає, що вказані доводи не є очевидним виконанням скаржником імперативних вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування: окремих положень Конституції України, Статуту залізниць України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та ГПК України. Залізницею не наводиться детального опису правовідносин в контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою із чітким посиланням на норму права: відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України. До того ж ненадання судом попередньої інстанції оцінки усім обставинам справи та невірне застосували норм права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України. Поряд із цим, доводи касаційної скарги, щодо відкриття провадження у малозначній справі не відповідають імперативному змісту пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судом апеляційної інстанції і які з огляду на статус Верховного Суду та повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, згідно з частиною третьою статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Частиною першою статті 56 ГПК України визначено, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особи, які можуть бути представниками, визначені частиною першою статті 58 ГПК України, а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. З касаційної скарги вбачається, що вона підписана представниками Залізниці на підставі довіреностей в порядку передоручення від 02.07.2020: Копиком О.І., який є начальником підрозділу "Юридична служба" Залізниці та Гачаком І.О., який є головним юристом підрозділу "Юридична служба" Залізниці. При цьому за змістом пункту 2 зазначених довіреностей ці особи мають право здійснювати саме представництво інтересів Залізниці, зокрема, у всіх судових органах України за дорученням директора виконавчого Залізниці - Черніцького Р.Р. та заступника директора виконавчого Залізниці - Іщука Ю.К., що не є підтвердженням їх прав на участь у справі в порядку саме самопредставництва відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Копик О.І. та Гачак І.О. мають статус адвоката. З огляду на викладене, касаційна скарга Залізниці має недоліки щодо підтвердження повноважень Копика О.І. та Гачака І.О. на представництво/самопредставництво інтересів скаржника у Верховному Суді. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2019 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду). Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921 грн. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржником оскаржуються судові акти повністю на суму позову 184 881,08 грн. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги, мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 5 546,44 грн. [2 773,22 грн. (за 1 майнову вимогу) х 200%]. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Натомість додатки до касаційної скарги містять платіжне доручення від 13.11.2020 №3203616 на суму 2 102 грн. з іншими реквізитами зарахування судового збору, аніж має Верховний Суд. Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Залізниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме - на суму 5 546,44 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102; - Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Крім того, відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Постанова Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/14405/19 прийнята 27.10.2020 (дата складення повного тексту постанови - 02.11.2020), тому строк на її оскарження закінчився 23.11.2020. Касаційна скарга Залізниці подана 25.11.2020, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося. Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Суд також звертає увагу Залізниці на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. Щодо клопотання скаржника про зупинення дії оскаржуваного акту місцевого суду від 28.01.2020 у цій справі, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. З огляду на те, що касаційна скарга Залізниці зі справи № 910/14405/19 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про зупинення дії оскаржуваного акту місцевого суду від 28.01.2020 у цій справі, буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 зі справи № 910/14405/19 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Бенедисюк