LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/9243/20

від 25.01.2021 · Господарська

УХВАЛА 25 січня 2021 року м. Київ Справа № 910/9243/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 за позовом приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 037 160 грн., ВСТАНОВИВ: 18.01.2021 (згідно з вхідним штампом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду "Скриня") Залізниця звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №910/9243/20 і передати справу на новий розгляд. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Крім того, відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020), тобто останнім днем подання касаційної скарги є 11.01.2020. Касаційна скарга подана 18.01.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження зазначеної ухвали апеляційної інстанції. З матеріалів, доданих до касаційної скарги, вбачається, що скаржником як доказ отримання оскаржуваної постанови 05.01.2021 подано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 зі справи № 910/9243/20 із зазначенням на першому аркуші вхідного номера та дати її отримання скаржником "05.01.2021 №226/0/74-221", проте вхідний штамп скаржника не може вважатися доказом отримання оскаржуваної постанови саме в цей день, оскільки відповідний штамп проставляється самим скаржником. Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Таким чином, скаржник має право подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення. При цьому саме по собі несвоєчасне отримання повного тексту ухвали не свідчить про автоматичне продовження строку на касаційне оскарження рішення. Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося, що відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до частини третьої статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Залізниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази отримання оскаржуваної постанови 05.01.2020. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Залізниці необхідно зазначити передбачені абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень та надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Верховний Суд вказує, що доказами, які підтверджують отримання вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції, можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи. З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу Залізниці на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 288, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №910/9243/20 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя В. Селіваненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»