LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811445/835/20

від 23.12.2020 ·
Резолютивна:апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року залишити без змін.

Справа № 445/835/20 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М. Провадження № 22-ц/811/2843/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 23 вересня 2016 року. Стверджує, що підпис відповідача у заяві підтверджує її згоду на прийняття публічної пропозиції банку щодо укладення договору про надання банківських послуг, який складають підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» та «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua). Підписавши заяву, між сторонами укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 000 грн. Зазначає, що банк виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Вказує, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 28 квітня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 18675,62 грн., яка складається з: -заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту, у розмірі 11620,92 грн.; -заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 4088,99 грн.; -заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1600,20 грн.; -штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. (фіксована частина), 865,51 грн. (процентна складова). З наведених підстав просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 23.09.2016 року у розмірі 18 675,62 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 11 620,92 грн. заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1307,97 грн. сплаченого ним судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду, в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та штрафу, оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду, в цій частині є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що відповідач користувався коштами, погашав заборгованість, а отже, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погодився з розміром боргу, в тому числі, і з нарахованими відсотками та неустойкою. Жодних заперечень щодо розміру боргу від відповідача не надходило, а саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Зазначає, що закон не вимагає жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами надання банківських послуг. Договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійним, що свідчить про його згоду з усіма умовами цього договору. Крім того випискою по рахунках підтверджується, що відповідач отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а також частково погашав заборгованість за договором, а тому фактично погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг. Вказує, що відповідач власним підписом засвідчив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення, згоден з його умовами та зобов`язався виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг», а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на офіційному сайті «ПриватБанку». Вважає, що застосування судом до даних правовідносин висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року є безпідставним, оскільки за змістом зазначеної постанови відповідачі заперечували факт ознайомлення з тією редакцією Витягу Умов та правил надання банківських послуг, що були долучені до матеріалів справи. З наведених підстав просить рішення суду, в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, пені та штрафу, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. З апеляційної скарги вбачається, що заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 у стягненні заборгованості за відсотками, пенею та штрафом, а відтак законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині інших вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків за користування кредитом, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК Українита штрафу суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині безпідставні, оскільки в підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а витяги з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем та не містять жодної ознаки, яка могла б свідчити про обізнаність позичальника саме з цими «Умовами та правилами надання банківських послуг в «ПриватБанку» та «Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» на момент підписання анкети-заявки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, що 23 вересня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 10 000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку» з підписом ОСОБА_1 із зазначенням її анкетних даних (а.с. 13). Відповідач анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ствердила, що ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами. Також підтвердила, що ознайомлена та згідна з «Умовами та правилами надання банківських послуг», за змінами у яких зобов`язалася регулярно самостійно ознайомлюватися на сайті банку. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 23.09.2016 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 28.04.2020 року вбачається, що така становить 18 675,72 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту, у розмірі 11620,92 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 4088,99 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1600,20 грн. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. (фіксована частина), 865,51 грн. (процентна складова) (а.с. 9). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитним коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 23.09.2016 року, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» як невід`ємні частини кредитного договору. У витягу з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та (або) процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витягом з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 23.09.2016 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З врахуванням вищенаведеного, колегія погоджується з правильними та обґрунтованими висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 4088,99 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1600,20 грн. та штрафами відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. (фіксована частина), 865,51 грн. (процентна складова). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 23.12.2020 року. Головуючий: Шеремета Н.О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»