Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/896/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/846/20 Головуючий в 1-й інстанції Губанов Р.О. Єдиний унікальний №322/896/20 Доповідач в 2-й інстанції Фомін В.А. Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року стосовно нього та з клопотанням про поновлення строку на оскарження вказаного судового рішення, в с т а н о в и в: постановою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, 10.09.2020 року 12:39 годин в смт. Новомиколаївка по вул. Запорізька буд.140, Новомиколаївського району, Запорізької області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1 з явними ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння кінцівок рук, почервоніння очей, незв`язна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгера», огляду в найближчому місцевому закладі, категорично відмовився в присутності двох свідків. Від керування відсторонений. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП, розглянув справи без його участі, не повідомивши його належним чином, чим порушив його право надати пояснення та відповідно його право на захист. Вказує, що його відмова від проходження медичного огляду вважається правомірною, оскільки Інспектором поліції було порушено вимоги та алгоритм дій щодо направлення особи для проходження медичного огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння, а саме: не було повідомлено про дозволені засоби проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яким саме технічним засобом буде проведений його огляд, на час його відмови не було оформлене направлення в медичний заклад, вчасно не залучено свідків, хронологія подій, яка зазначена в протоколі суперечить фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції притягнув його до адміністративної відповідальності лише на підставі суб`єктивних висновків щодо автоматичного поновлення дії ст.130 КУпАП в редакції Закону України № 1446-VІІІ від 07 липня 2016 року, не посилаючись на конкретний закон, яким внесено зміни до ст.130 КУпАП в редакції Закону № 2617-VІІІ. Не містить посилання на такий закон і редакція ст.130 КУпАП. Відповідно до п.6 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. На сьогоднішній день, акт, який встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння скасований Законом № 2617-VІІІ, а тому провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також зазначає, що він не був присутній в судовому засіданні, копію постанови отримав поштою 29.10.2020 року, апеляційна скарга була подана 06.11.2020 року, а тому вважає строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Враховуючи викладене, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. У відповідності до вимог ст.294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що ОСОБА_1 не приймав участі при розгляді справи, не зміг реалізувати своє право на захист, надати суду пояснення, копію постанови отримав поштою 29.10.2020 року, апеляційна скарга була подана 06.11.2020 року, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права, доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та надати можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право на захист в судовому засіданні, а тому вказаний строк підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №101828 від 10 вересня 2020 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився, йому роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом (а.с.1); направленням на огляд водія до Новомиколаївської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 вересня 2020 року (а.с.7); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.5-6); відеозаписом, який міститься на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 10.09.2020 року. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами. Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №101828 від 10 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом. Посилання апелянта на те, протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки в протоколі незрозуміло викладена суть правопорушення та його дані суперечать фактичним обставинам справи, є непереконливими та спростовуються наданими матеріалами. В протоколі докладно викладена суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші необхідні відомості. Будь-які виправлення в протоколі відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність протоколу вимогам Закону є необґрунтованими. Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час огляду, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень у апеляційного суду немає. Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо порушення поліцейським порядку огляду на стан сп`яніння через те, що ними не було роз`яснено, яким саме технічним засобом буде проведений огляд, оскільки у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки працівники поліції не зобов`язані доводити до особи інформацію про наявний технічний засіб та демонструвати його. Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння виключено з ч.1 ст.130 КУпАП та закріплено у ст.286-1 КК України. Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені зміни до Закону № 2617-VIIІ. Так, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX, у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадив нову редакцію ст.130 КУпАП та виключав адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, у зв`язку із запровадженням кримінальної відповідальності; у пункті 2 Розділу І Закону №2617-VIIІ виключено підпункт 171, яким доповнено КК України статтею 286-1. Отже, залишилась адміністративна відповідальність за вчинення таких дій. Відповідно до вимог ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. В даному випадку адміністративне правопорушення було вчинено 10.09.2020 року, тобто під час дії закону, яким за керування транспортним засобом у стані сп`яніння передбачено адміністративну відповідальність. Враховуючи викладене, не можна визнати переконливими та достатніми доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у його відсутність, тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційних суд доходить наступного. Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 дійсно не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 23 жовтня 2020 року. Між тим, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений заздалегідь належним чином, однак до суду не з`явився. Суд першої інстанції неодноразово давав можливість ОСОБА_1 прийняти участь в судовому засіданні, але останній не скористався своїм правом та ухилявся від участі шляхом подачі клопотань про перенесення розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово належним чином викликався в судове засідання, а отже суд мав достатні підстави розглядати справу без його участі. До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, і апелянт не скористався своїм правом та не з`явився до суду апеляційної інстанції. Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, порушення, на які звертав увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом, тобто фактичні обставини справи не оскаржував взагалі. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 322/896/20