Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/1168/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1168/20 Номер провадження 22-ц/814/2221/20Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тереховського Дмитра Олександровича на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України про стягнення упущеної вигоди, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України про стягнення упущеної вигоди, передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва. З цією ухвалою не погодився ОСОБА_1 , представник якого адвокат Терехівський Д.О. подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що спір між сторонами виник на підставі Договору банківського вкладу, за яким позивач є споживачем послуг, які надає банк ПАТ «КБ «Хрещатик» та підставою для звернення до суду є саме факт того, що ОСОБА_1 , як споживач послуг, не може отримати належну йому послугу за споживчим договором банківського вкладу, внаслідок неякісних дій саме відповідача. Вважає, що до даних правовідносин розповсюджується ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем. Відтак, даний спір на підставі ч.5 ст.28 ЦПК України необхідно розглядати саме в Октябрському районному суді м. Полтава, тобто за місцем проживання позивача. Окрім того, вказує на те, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, в якому прохав стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 суму упущеної вигоди у розмірі 275000,84 грн. та стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 26 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (т.1, а.с.91). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення упущеної вигоди, повернуто скаржнику. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 26.08.2020 року клопотання представника Національного Банку України, задоволено. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та змінити засідання для розгляду справи по суті, підготовчим (т.1, а.с.225). В подальшому, як зазначено вище, місцевим судом постановлено оскаржувану ухвалу (т.1, а.с.234-236). При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий суд виходив із того, що позивач для власних побутових потреб особисто не отримував послуг від Національного банку України, відтак, у розумінні п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» він не є споживачем у спірних правовідносинах, до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми ч.5 ст.28 ЦПК України. Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. При цьому, у випадку, коли пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється. У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Таким чином, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункти 3, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналіз положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 1 «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що споживачем фінансових послуг за договором депозиту є вкладник, а виконавцем послуг та особою, яка несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, є банк. Так, з аналізу змісту позову та апеляційної скарги вбачається, що предметом даних вимог є правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та Національним банком України, у зв`язку з допущенням останнім, на думку позивача, протиправної бездіяльності щодо невжиття заходів, направлених на захист вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» та невжиття адекватних заходів впливу вчиненому ПАТ «КБ «Хрещатик» порушенню. З урахуванням наведеного, позивач вважав, що на ці правовідносини поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позов може бути пред`явлено саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування ОСОБА_1 , як споживача. Проте, як вірно визначено місцевим судом та вбачається з наведених вище положень закону, спірні правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Національним банком України, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Так, предметом позову у даній справі є стягнення упущеної вигоди ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», завданої внаслідок протиправної бездіяльності Національного банку України. Тобто, оскільки позивач послугами саме Національного банку України не користувався, то він не є споживачем у спірних правовідносинах, та на такі не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому право вибору підсудності за ч.5 ст.28 ЦПК України для ОСОБА_1 у даному спорі не передбачено. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Як установлено, юридичною адресою Національного Банку України, відповідача у справі, є вулиця Інститутська, 9 м. Київ, 01601, що, згідно адміністративно територіального поділу м. Києва, належить до територіальної підсудності Печерського районного суду м. Києва. За змістом п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення. Згідно ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу. Відповідно до вищевикладеного, згідно вимог цивільного процесуального закону, дана позовна заява повинна розглядатися за правилами територіальної підсудності (ч.2 ст.27 ЦПК України), за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцезнаходженнямвідповідача - Національного Банку України, а тому місцевим судом правомірно було направлено дану справу до Печерського районного суду м. Києва за визначеною підсудністю. Окрім того, при подачі апеляційної скарги позивач вказував на те, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів». При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, судом судовий збір не стягувався, оскільки висновок про наявність чи відсутність підстав для застосування до даних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів», надавався при розгляді справи по суті. Відтак, оскільки в даній постанові суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про не поширення до даних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів», то з ОСОБА_1 на користь держави підлягає до стягнення і судовий збір за апеляційне оскарження ухвали суду. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до п.п.9 п.1 ч.2 ст.4 «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 становило 420,40 грн. Відтак, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги у визначеному розмірі. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права, по суті дублюючи доводи наведені в позовній заяві. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тереховського Дмитра Олександровича, - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 02 вересня 2020 року, - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 420,40 (чотириста двадцять гривень 40 коп.) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2020 року.