Постанова КЦС ВС № 757/27406/19-ц

Постанова Іменем України 01 лютого 2023 року м. Київ справа № 757/27406/19-ц провадження № 61-15869св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Національний банк України, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик», розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тарасова-Патрай Ксенія Андріївна, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Кулікової С. В., ВСТАНОВИВ: Зміст вимог позовної заяви У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик»; банк), про відшкодування шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним і ПАТ «КБ«Хрещатик» були укладені такідоговори: - договір банківського вкладу № 245D-602805 «Подвійна сила» в національній валюті від 11 червня 2015 року, відповідно до умов якого він як вкладник вніс, а банк прийняв, грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 592 522,31 грн 31 коп на строк від 11 червня 2015 року до 10 червня 2016 року; - договір банківського вкладу № 245D-625567 «Подвійна сила» в національній валюті від 30 вересня 2015 року, відповідно до умов якого він як вкладник вніс, а банк прийняв, грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 1 415 291,51 грн на строк від 30 вересня 2015 року до 04 жовтня 2016 року. Всього він вніс 2 007 813,82 грн. Вказував, що постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 643 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», у зв`язку з чим ФГВФО виплатив йому (позивачу) як вкладнику гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн. Відповідно до Витягу з реєстру кредиторів від 28 лютого 2017 року за його заявою про визнання кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик» від 21 червня 2016 року акцептовано його вимоги у розмірі 1 915 702,54 грн. Зазначав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16 встановлено неправомірність та скасовано постанову Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», а постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик». У зв`язку зі встановленими адміністративним судом обставинами позивач вважав, що йому завдано майнову шкоду на загальну суму 2 007 813,82 грн, на яку також нараховані 3 % річних у розмірі 159 084,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 742 789,25 грн, які просив стягнути з Національного банку України. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Відмова у задоволенні позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог. Позивач не надав належних доказів на підтвердження вчинення посадовими особами відповідача винних діянь, спрямованих на доведення ПАТ «КБ «Хрещатик» до стану неплатоспроможності. ОСОБА_1 не довів розміру завданої шкоди (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні статті 1166 ЦК України) та причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями відповідача. Після запровадження ФГВФО тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку. На виконання положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО виплатив позивачу гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн. Так як між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу позивачу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не зважаючи на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16 визнано бездіяльність Національного банку України протиправною, доводи позивача про те, що Національний банк України має нести майнову відповідальність за зобов`язаннями неплатоспроможного банку, є необґрунтованими, оскільки в цьому судовому рішенні не міститься висновку про те, що внаслідок дій або бездіяльності Національного банку України було порушено право позивача чи інших кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на отримання коштів за договорами банківського вкладу (депозиту) чи за договорами банківського рахунку. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України. Аргументи учасників Короткий зміст доводів касаційної скарги У вересні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що: - позивач позбавлений можливості вивести грошові кошти зі своїх банківських рахунків у ПАТ «КБ «Хрещатик», які стали недоступними саме у зв`язку із введенням тимчасової адміністрації та початком процедури з ліквідації банку, тобто через дії Національного банку України, протиправність яких встановлена судовими рішеннями; - станом на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1173 ЦК України у подібних цивільних правовідносинах, не врегульовано, чи відшкодовується державою шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю Національного банку України; - суди попередніх інстанцій не захистили майнові права позивача і не вирішили спір по суті; - суди не врахували, що у справах № 826/15685/16 та № 640/18835/19 були встановлені обставини щодо протиправності дій Національного банку України, рішення в яких є преюдиційними; - суди не надали оцінку аргументам позивача та висновку Касаційного адміністративного суду щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (Національного банку України) та неотриманням позивачем вкладу. Короткий зміст відзиву У грудні 2021 року до Верховного Суду від Національного банку України надійшов відзив, у якому його представник посилається на законність та обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Наголошує на тому, що Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України. Внаслідок укладення між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» договорів банківського вкладу між ними договірні цивільно-правові відносини. При цьому Національний банк України не є стороною цих відносин. Позивач не довів, що саме внаслідок діяльності Національного банку України він позбавлений можливості повернути свої грошові кошти. Вказує на наявність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2021 року у справі № 7587/32858/18, від 02 липня 2019 року у справі № 910/5000/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 757/29145/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 757/75104/17-ц, від 07 травня 2020 року у справі № 757/62120/18-ц та ін. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 1173 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи щодо встановлення обставин на підставі судових рішень, якими встановлено протиправні дії Національного банку України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Фактичні обставини справи Суди встановили, що 11 червня 2016 року між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір банківського вкладу № 245D-602805 «Подвійна сила» в національній валюті, відповідно до пункту 1.1. якого вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 592 522,31 грн на строк від 11 червня 2015 року до 10 червня 2016 року, з відсотковою ставкою 25,22 % річних. 30 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір банківського вкладу № 245D-625567 «Подвійна сила» в національній валюті, згідно з пунктом 1.1. якого вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 1 415 29,511 грн на строк від 30 вересня 2015 року до 04 жовтня 2016 року, з відсотковою ставкою 25, 22 % річних. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (зараз Шостий апеляційний адміністративний суд) від 30 липня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року, встановлено неправомірність та скасовано постанову Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних». Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».

Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Предметом позову в справі, яка переглядається, є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» протиправною бездіяльністю Національного банку України як суб`єкта владних повноважень. Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку. Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 (провадження № 61-9791св21) зазначено, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ «Дельта Банк». Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги ОСОБА_3 на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку». Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача і причинний зв`зок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах і відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди. Урахувавши, що ОСОБА_1 не довів, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц (провадження № 61-8027св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21). Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновків судів у справах № 826/15685/16 та № 640/18835/19, у яких встановлено неправомірність і скасовано постанову Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», а також визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик», є неприйнятними, оскільки встановлені обставини у цих справах стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги та витрати на правову допомогу покладаються на особу, яка її подала. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тарасова-Патрай Ксенія Андріївна, залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді М. М. Русинчук Н. О. Антоненко І. О. Дундар