Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/2610/16

ПОСТАНОВА Іменем України 17 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/2610/16 провадження № 22-ц/4809/67/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Письменного О.А., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. учасники справи: представник ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» - Луньова А.Г. представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2016, суддя Панфілова А.В., по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 28.07.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 432/037-ФО1, відповідно до п.1.1., п.2.1. якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20 000 доларів США з порядком повернення кредиту, передбаченим п.1.1 Договору кредиту, кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитом не пізніше 27.07.2021 року (або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту) та зі сплатою 13 процентів річних. З 20.10.2008р. відсоткову ставку за договором кредиту № 432/037-ФО1 від 27.07.2006 р. було підвищено до 15 % річних. Свої зобов`язання, визначені п.1.1. та п. 3.1.1. Договору кредиту, позивачем виконано належним чином в повному обсязі, а саме ОСОБА_1 відкрито позичковий рахунок в АКБ «Укрсоцбанк» та видано грошові кошти в сумі 20 000 доларів США готівкою на споживчі цілі. Неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе за договором кредиту № 432/037-ФОІ від 28.07.2006 р. зобов`язань призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 08.04.2016р., згідно з розрахунком заборгованості складає 1140197,92 грн.,з яких: сума заборгованості за кредитом - 16 279.80 дол. США, що еквівалентно 420 039.82 грн., сума заборгованості за відсотками 17 411.57 дол. США, що еквівалентно 449 240.95 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 4 368.03 дол. США, що еквівалентно 112 700.80 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6 132.11 дол. США, що еквівалентно 158 216.34 грн., загальна сума заборгованості 44191.51 дол. США, що еквівалентно 1140197.92 грн. В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту, між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 31.07.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3026, відповідно до якого відповідачами передано в іпотеку позивачу нерухоме майно, належне їм на праві приватної спільної часткової власності, а саме: - п`ятикімнатну квартиру, загальною площею 103,45 кв.м, житловою площею 70,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить відповідачам в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л.Є. 26 грудня 2003 року по реєстру № 4593. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2787964, наданий 10.02.2004 року ОКП «КООБТІ». Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором кредиту № 432/037-ФО1 від 28.07.2006 р. в сумі 1140197,92 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме п`ятикімнатну квартиру, загальною площею 103,45 кв.м, житловою площею 70,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л.Є. 26 грудня 2003 року по реєстру № 4593, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2016 в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що кредитні зобов`язання не виконані , іпотека не припинена, а тому наявність правових підстав відмови у задоволенні вимог іпотекодавця відсутня. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом не виключає права позивача, як іпотекодержателя на обрання такого способу захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 року, за наслідками розгляду касаційної скарги відповідачів, рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.09.2019 справу призначено до розгляду. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.10.2019 продовжено строк розгляду справи. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.11.2019 залучено до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, правонаступника акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.11.2019 зупинено провадження у справі № 404/2610/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник «Альфа-Банк» ) на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2016, суддя Панфілова А.В., по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки до розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Варакіна Н. Б.) від 06 травня 2019 року у справі № 404/5472/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора Кіровоградської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мешкова О. О., третя особа - ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.12.2020 поновлено апеляційне провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору №432/037-ФО1 від 28.07.2006 року (а. с. 19-26) та договору іпотеки від 31.07.2006 року (а. с. 29-37). В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту, між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 31.07.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3026, відповідно до якого відповідачами передано в іпотеку позивачу нерухоме майно, належне їм на праві приватної спільної часткової власності, а саме: п`ятикімнатну квартиру, загальною площею 103,45 кв.м, житловою площею 70,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить відповідачам в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л.Є. 26 грудня 2003року по реєстру № 4593. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2787964, наданий 10.02.2004 року ОКП «КООБТІ». Згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.10.12 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість за даним договором кредиту від 28 липня 2006 року в розмірі -155 040,94 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 128 914,85 грн.; , сума заборгованості за процентами - 26 126,09 грн.; а також пені в розмірі 5961,81 грн. та штраф за порушення п.п.3.3.2-3.3.17 у відповідності до п.4.3 договору - 5000 грн., а всього на загальну суму : 166 002,75 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Відповідно до статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору №432/037-ФО1 від 28 липня 2006 року (а. с. 19-26) та договору іпотеки від 31липня 2006 року (а. с. 29-37). Відповідно до кредитного договору №432/037-ФО1 від 28 липня 2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , як позичальником, Банк за умовами договору надав відповідачці кредит для особистих потреб в сумі 20 000 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути його у строк не пізніше 27 липня 2021 року зі сплатою відсотків за фактичний час користування кредитом та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному умовами договору кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків. В якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту, 31 липня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3026, відповідно до якого відповідачами передано в іпотеку Банку п`ятикімнатну квартиру загальною площею 103,45 кв.м, житловою площею 70,2 кв.м, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки належить відповідачам в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л.Є. 26 грудня 2003 року по реєстру № 4593. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2787964, наданий 10 лютого 2004 року обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічно інвентаризації». Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов`язання за договором кредиту від 28 липня 2006 року, тому Банк відповідно до умов кредитного договору на підставі ч. 2 ст.1050 ЦК України скористався правом вимоги про повне дострокове погашення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість станом на 03 листопада 2010 року у розмірі -155 040,94 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 16 279,80 грн., що еквівалентно 128 914,85 грн.; сума заборгованості за процентами - 26 126,09 грн.; пені в розмірі 5961,81 грн. та штраф за порушення п.п.3.3.2-3.3.17 відповідно до п.4.3 договору - 5000 грн., а всього на загальну суму : 166 002,75 грн.(а.с.149-150). Іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до статті 3 цього Закону іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За рахунок предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (стаття 7 Закону України «Про іпотеку»). Згідно зі статтею статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Велика палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 дійшла висновку, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення іпотекита не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Встановлено, що боржник ОСОБА_1 рішення про стягнення з неї заборгованості, ухвалене у 2012 році, не виконує і заборгованість не сплачує. Згідно частини другої статті 1050 ЦК України, згідно з якою у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (статті 39 Закону України «Про іпотеку»). Звертаючись із цим позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» просив звернути стягнення на іпотечне майно у рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 140 197,92 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 420 039,82 гривень, заборгованість за процентами, нарахованими по 7 квітня 2016року включно, 449 240,95 гривень, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 7 квітня 2015 року по 7 квітня 2016 року включно, 112 700,80 гривень і пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за цей же період, 158 216,34 гривень. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 в процесі розгляду справи зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення з даним позовом до суду, що є окремою підставою для відмови у позові. За правилом статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України). У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Однак за змістом статті 267 ЦК Українисплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що оскільки ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов`язання за договором кредиту від 28 липня 2006 року, тому банк відповідно до умов кредитного договору на підставі ч. 2 ст.1050 ЦК України скористався правом вимоги про повне дострокове погашення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість станом на 03 листопада 2010 року у розмірі -155 040,94 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 16 279,80 грн., що еквівалентно 128 914,85 грн.; сума заборгованості за процентами - 26 126,09 грн.; пені в розмірі 5961,81 грн. та штраф за порушення п.п.3.3.2-3.3.17 відповідно до п.4.3 договору - 5000 грн., а всього на загальну суму : 166 002,75 грн.(а.с.149-150). Встановлені обставини свідчать, що банк звертаючись у лютому 2011 року у суд з позовом про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, який є предметом судового спору у добровільному порядку змінив, як термін виконання боргових зобов`язань так грошову одиницю в якій стягується борг. Таким чином, ще з лютого 2011 року, пред`явивши названу вимогу про повне виконання кредитного договору, банк змінив строк виконання кредитного зобов`язання, а, відповідно, позивач набув право на задоволення своїх вимог до позичальника, заборгованість якого була визначена рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2012 року, за рахунок майна позичальника, у тому числі і за рахунок квартири, переданої в іпотеку банку, пред`явивши у встановлений цивільним законом строк, даний позов. Матеріали справи підтверджують, що звернувшись у суд із позовом у лютому 2011 банк змінив строк виконання зобов`язання, і з даного часу у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, однак позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано до суду лише 27.04.2016 року року. Таким чином, Банк повинен був пред`явити зазначений позов та задовольнити свої вимоги з погашення боргу починаючи з лютого 2011 року і до спливу позовної давності за ним. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позивачем не зазначено жодних поважних причин пропуску ним позовної давності за заявленими вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки банком пропущено строки позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим у задоволені позову - відмовити. Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, що є підставою відповідно до статті 376 ЦПК України. для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2016, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товарство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити. Судові витрати залишити по фактично понесеними сторонами. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: