Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/882/18

від 22.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/415/20 Справа № 172/882/18 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И Л А : У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 27 серпня 1997 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю водія мотоцикла ОСОБА_1 та її - пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП їй було спричинено тілесні ушкодження. За фактом дорожньо-транспортної події відмовлено в порушенні кримінальної справи, про що на її адресу направлено повідомлення старшого слідчого від 10 жовтня 1997 року. 23 серпня 2000 року листом з Васильківської районної прокуратури повідомлено про відсутність правових підстав для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, однак роз`яснено право звернутися до суду із заявою про стягнення обумовлених лікуванням збитків. 24 жовтня 2000 року прокуратурою Дніпропетровської області вказана вище постанова про відмову в порушенні кримінальної справи скасована, матеріали направлені прокурору Васильківського району для додаткової перевірки та прийняття рішення, при цьому, в подальшому будь-яких документів щодо стану розгляду даної кримінальної справи на адресу потерпілої не надсилалося. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої голені в середній третині. В подальшому дана травма дала ускладнення, внаслідок чого проводилися численні оперативні втручання та постійне консервативне лікування, як на стаціонарі, так і амбулаторно. 10 травня 2017 року в ході проведення чергового огляду МСЕК складено довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №628685, якою встановлено групу інвалідності з 15 квітня 2017 року строком до 01 травня 2019 року. Внаслідок отриманих травм та подальшого триваючого лікування позивачка понесла значні затрати на придбання медичного обладнання, ліків та проїзд до місця знаходження лікувальних установ. З огляду на вказані вище обставини, вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 як особи, яка керувала мотоциклом та в ході дорожньо-транспортної пригоди спричинила їй ушкодження здоров`я, витрат останньої, які обумовлені лікуванням та проїздом до місця розташування лікувальних установ. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 634 грн. 78 коп. у якості компенсації шкоди. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 50 410 грн. 04 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 08 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 08 травня 2019 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України). Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Аналогічні правила були встановлені також і нормами ЦК УРСР, який був чинний на момент виниклих відносин. Відповідно до ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Статтею 1195 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У справі встановлено, 27 серпня 1997 року о 21.20 годині до лікарні перехожими була доставлена хвора ОСОБА_2 . Зі слів перехожих, вона була збита невідомим мотоциклістом, який з місця ДТП поїхав. Хвора скаржилася на біль у правій нижній кінцівці, головний біль, запаморочення. Діагноз: забій голови, ретроградна амнезія, закритий перелом обох кісток правої гомілки. Кров на алкоголь взята (т.1 а.с.16). Згідно відповіді в.о. слідчого Васильківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області Вороного О.В. від 30 листопада 2000 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27 серпня 1997 року в сел. Васильківка і в результаті якої ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, постановою від 16 листопада 2000 року в порушенні кримінальної справи відмовлено, на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (т.1 а.с.11). З інформації Синельниківської місцевої прокуратури від 14 вересня 2018 встановлено, що матеріали перевірки за фактом скоєння ДТП, яке мало місце 27 серпня 1997 року та від якого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а також матеріали за її зверненнями щодо відмови у порушенні кримінальної справи знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання (т.1 а.с.202). У судовому засіданні відповідач не заперечував факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 серпня 1997 року за його участю - водія мотоцикла та пішохода ОСОБА_2 . ДТП сталася на проїзній частині, по якій позивач йшла разом з трьома подругами, вони йшли вряд по дорозі. Факт відмови у порушенні кримінальної справи свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, але не може бути підставою для звільнення від відшкодування шкоди особою, яка заподіяла її під час використання джерела підвищеної небезпеки, так як у даному випадку наявність вини не є обов`язковою умовою для цивільно-правової відповідальності. Судом встановлено, з моменту отримання травми 27 серпня 1997 року і до 30 липня 2000 року ОСОБА_2 майже безперервно лікувалась стаціонарно, далі з 19 березня 2008 року по 15 квітня 2008 року знову проходила лікування, а потім знову лікувалась з незначними перервами з 16 березня 2010 року по 24 жовтня 2017 року, що підтверджується виписками з історій хвороби. Загалом діагноз хворої ОСОБА_2 залишався одним - хронічний посттравматичний остеомієліт правої гомілки, незважаючи на те, що у 2012 році позивачка вдарилася правою ногою та відчула біль, яка поступово перетворилася в кульгавість, а згодом вона практично не могла наступати на праву ногу. З розписки, написаної 17 листопада 2000 року власноручно ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 500 грн., які є кінцевою та повною оплатою за лікування і моральну шкоду, завдану ним в результаті ДТП 27 серпня 1997 року (т.1 а.с.17). У судовому засіданні в апеляційному суді відповідач визнавав факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 серпня 1997 року за участю його - водія мотоцикла, та пішохода ОСОБА_2 ДТП сталася на проїзній частині та пояснив, що дійсно передав ОСОБА_2 гроші в сумі 6 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та оплати за лікування, завдану ним в результаті ДТП 27 серпня 1997 року. ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із клопотанням про призначення у справі судово-медичної експертизи, посилаючись на те, що встановлення причинно-наслідкового зв`язку щодо стану її здоров`я та ДТП, в результаті якої їй було спричинено тілесні ушкодження, є важливим для правильного вирішення справи (т.2 а.с.211). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року було призначено у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

1. Чи є захворювання ОСОБА_2 хронічним посттравматичний остеомієлітом кісток правої гомілки, норицева форма, нейротрофічний синдром, хибні суглоби кісток правої гомілки, комбінована контраструктура правого с/гт суглобу, вкорочення правої кінцівки на 4 см., наслідком дорожньої-транспортної пригоди, що мала місце 27 серпня 1997 року?

2. Чи могло дане захворювання виникнути, загостритися чи прогресувати внаслідок травмування ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 серпня 1997 року, або бути наслідком ускладнень від ушкоджень, отриманих ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 серпня 1997 року ?

3. Чи могло дане захворювання виникнути, загостритися чи прогресувати, або бути наслідком ускладнень внаслідок повторного травмування ОСОБА_2 у 2012 році? Проведення судово-медичної експертизи дорученоо КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради (49005 м.Дніпро, площа Соборна, 14). У розпорядження експерта надано цивільну справу № 172/882/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України. Витрати за проведення експертизи покладено на - ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_1 . Строк проведення експертизи - 60 календарних днів. Провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта (т.3 а.с.72-74). З висновку експерта №181 від 03 листопада 2020 року за результатами судово-медичної експертизи встановлено, що захворювання ОСОБА_2 хронічний посттравматичний остеомієлітом кісток правої гомілки, норицева форма, нейротрофічний синдром, хибні суглоби кісток правої гомілки, комбінована контраструктура правого с/гт суглобу, вкорочення правої кінцівки на 4 см., знаходяться в причинному зв`язку з травмою правої гомілки, отриманої при ДТП, що мала місце 27 серпня 1997 року. Встановлена травма кісток правої гомілки під час травматичного процесу призвела до розвитку вищевказаних наслідків - ускладнень, тобто виникла внаслідок травмування 27 серпня 1997 року при ДТП. При ретельному аналізі наданої медичної документації та рентгенологічних знімків, комісія експертів дійшла висновку, що будь-яких клінічних фактів та рентгенологічних ознак отримання повторної травми правої гомілки не було встановлено (т.3 а.с.80-90). Таким чином, встановлено, отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки, яке в подальшому призвело до каліцтва та встановлення ІІ групи інвалідності, перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з ДТП, яка сталася 27 серпня 1997 року. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 634 грн. 78 коп. у якості компенсації шкоди. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Слід зазначити, витрати на лікування необхідно стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України, оскільки такі витрати не є додатковими, а направлені безпосередньо на усунення пошкодження заподіяного в результаті ДТП. Однак, позивачем надані документи на підтвердження витрат на лікування, з яких не можливо достовірно встановити суму та призначення платежу, а також страхові та благодійні внески. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме на суму 50 410 грн. 04 коп., що підтверджується відповідними доказами. Щодо клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності слід зазначити, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (статті 256 та 257 ЦК України). Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Пунктом 3 частини 1 статті 268 ЦК України встановлено виключення із загального правила перебігу строку позовної давності, а саме: позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. У справі встановлено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 серпня 1997 року, ОСОБА_2 завдано шкоду каліцтвом, що також підтверджується в сукупності з іншими доказами у справі, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 628685, відповідно до якої ОСОБА_2 з 10 травня 2017 року встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання по патології опорно-рухового апарату. Таким чином, підстави для застосування строків позовної давності у цій справі відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строків позовної давності у справі є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, незаконності та необґрунтованості рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 951 грн. 54 коп., сплачених за проведення судово-медичної експертизи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді