Постанова Сумський апеляційний суд № 592/9659/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м.Суми Справа №592/9659/20 Номер провадження 22-ц/816/2465/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічов Олег Миколайович, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2020 року, в складі судді Фоменко І.М., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в: 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис №11967 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 17745,89 грн та 50,00 грн за вчинення виконавчого напису. ОСОБА_1 доводив, що не укладав кредитного договору № AG3167371 від 26.04.2019 року із ТОВ «ФК «Дінеро», який став підставою виникнення заборгованості, і за даним фактом Сумським ВП ГУНП в Сумській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019200440001382, внесеному до ЄРДР від 16 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Вказував, що в момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису зазначена в ньому заборгованість була спірною, оскільки він був позбавлений будь-якої інформації з боку банку щодо кредитних зобов`язань, ним не визнається розмір заборгованості, у тому числі пеня та штрафи. У матеріалах нотаріальної справи відсутня належним чином оформлена та завірена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, а розрахунок заборгованості за кредитним договором не є касовим документом чи документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує існування боргу. Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11967 від 30 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 17745,89 грн та 50,00 грн за вчинення виконавчого напису; стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований у реєстрі за № 11967, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів за Кредитним договором № AG3167371 від 26 квітня 2019 року за період з 30 вересня 2019 року по 28 грудня 2019 року в розмірі 17795 грн 89 коп. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 7000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також 1261 грн 20 коп судового збору, що в сумі становить 8261 грн 20 коп. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вирішити питання відшкодування судового збору за апеляційний перегляд справи. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів узгодження сторонами у письмовій формі істотних умов кредитування та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, оскільки відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» електронний правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Зазначає, що наявність у провадженні Сумського ВП ГУНП в Сумській області матеріалів кримінального провадженні №12019200440001382, розпочатого 16 травня 2019 року за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, не є підставою для визнання заборгованості спірною, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового слідства і його результати невідомі. Також, вказує про безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу через недоведеність їх понесення позивачем. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Семишкур С.В., заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення проти скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Семишкура С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11967, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал», якому ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги № 22-08/19 від 22 серпня 2019 року та відповідних Додаткових угод до цього Договору, за Договором позики № AG3167371 від 26 квітня 2019 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів за період з 30 вересня 2019 року по 28 грудня 2019 року в розмірі 17795 грн 89 коп, з яких 8100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5595,89 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 4050,00 грн - заборгованість за пенею; 50,00 грн плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 17). Наявність заборгованості ОСОБА_1 було підтверджено випискою за договором кредитної лінії № AG3167371 від 26 квітня 2019 року за період з 30 вересня по 28 грудня 2019 року, наданою ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 18). 04 серпня 2020 року на підставі виконавчого напису № 11967, виданого 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М., відкрито виконавче провадження № 62718679 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 17745,89 грн (а.с. 20). Згідно з Витягом з ЄРДР, в провадженні Сумського ВП ГУНП в Сумській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12019200440001382, розпочатого 16 травня 2019 року за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме за фактом того, що 16 квітня 2020 року невстановлена особа, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , заблокувала сім-картку ОСОБА_1 з визначеним абонентським номером НОМЕР_2 , внаслідок чого в подальшому відкрила інтернет-кредити на загальну суму 17300,00 грн, серед яких ФК «Дінеро» в розмірі 8100,00 грн (а.с. 21). Задовольняючи позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, враховуючи заперечення позивачем факту укладення кредитного договору, виходив з того, що на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. виконавчого напису, реєстровий № 11967, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за Договором позики № AG3167371 від 26 квітня 2019 року, існували підстави, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості позивача перед відповідачем. При цьому, суд вказав на недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами узгодження з позивачем в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, порядку його погашення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Пунктом 19 статті 34 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як виконавчі написи. Згідно з ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року. Згідно п. 3.1 та п. 3.2 цього Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до цього Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Тобто, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису. Згідно з правовим висновком ВСУ, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року по справі № 569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису. Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Зазначене повною мірою було враховано місцевим судом, який дослідив поданий нотаріусу розрахунок заборгованості та встановив, що така заборгованість не має безспірного характеру. З матеріалів справи вбачається, що із наданих ТОВ «Вердикт Капітал» доказів не вбачається за можливе встановити правову підставу нарахування заборгованості ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», доводячи наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № AG3167371 від 26 квітня 2019 року, вказує про законність її нарахування відповідно до досягнутої сторонами домовленості, яку вчинено у формі підписання електронного правочину, однак не надано суду доказів, на яких умовах здійснено нарахування заборгованості, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не надано доказів обізнаності позичальника про наявність заборгованості та її розмір. Крім того, ОСОБА_1 взагалі заперечується факт укладення кредитного договору № AG3167371 від 26 квітня 2019 року з ТОВ «ФК «Дінеро» і за його заявою Сумським ВП ГУНП в Сумській області розпочате кримінальне провадження № 12019200440001382 від 16 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Відповідність дій нотаріуса формальним ознакам не є підставою для відмови у задоволенні вимог боржника про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Звертаючись із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню боржник здійснює захист своїх цивільних прав у правовідносинах зі стягувачем, а не з нотаріусом. За таких обставин, місцевим судом правомірно надано аналіз безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі наявності правових підстав для її нарахування. Встановивши відсутність достатніх доказів наявності правової підстави для нарахування заборгованості, а також наявність очевидних суперечностей щодо розміру заборгованості, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Так, у позовний заяві заявлене клопотання про стягнення з відповідача на корись позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та розгляду цивільної справи у розмірі 7000 грн (а.с. 7). Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до роз`яснень п. 48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника Згідно з частиною першої ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідні положення» ЦПК України вказано, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Починаючи з 30 вересня 2016 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2. Відповідно до ч. 3 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року. З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 надавалася правнича допомога адвокатом Семишкуром С.В. на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2020 року та ордеру від 20 серпня 2020 року (а.с. 9, 10). Пунктом 4.2 вказаного Договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену п. 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках до цього Договору. Згідно з п. 9 Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом від 14 серпня 2020 року сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката за Договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 у справі з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 11967 від 30 січня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., дорівнює еквіваленту 7000 грн, який сплачується клієнтом у день підписання цього договору, або інший узгоджений сторонами день, про що надається розрахунковий документ (а.с. 12). Згідно з актом наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2020 року, складеним ОСОБА_1 та адвокатом Семишкуром С.В. про приймання-передачу наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 14 серпня 2020 року, адвокат надав правову допомогу ОСОБА_1 а саме: консультація 1 (2 години робочого часу) - 500 грн, подання адвокатського запиту щодо витребування інформації у приватного виконавця від 17 серпня 2020 року - 500 грн, складання та подання позовної заяви до суду (10 годин робочого часу) - 3000 грн, складання клопотання від 21 серпня 2020 року про витребування доказів у цивільній справі - 500 грн, представництво у цивільній справі - 2500 грн, разом на суму 7000 грн (а.с. 13). Позивачем до справи наданий розрахунковий документ, підписаний адвокатом, про оплату послуг від 21 серпня 2020 року на оплату зазначених правових послуг на виконання договору про надання правничої допомоги № б/н від 14 серпня 2020 року в сумі 7000 грн, що складає повну суму оплати винагороди (а.с. 14). Однак, заявником, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано доказів перерахування (фактичної сплати) позивачем ОСОБА_1 вказаної суми адвокату Семишкуру С.В. , як оплати послуг за надання правової допомоги за договором від 14 серпня 2020 року. Зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару за надання правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) відсутні у матеріалах справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим в частині стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а тому підлягає в цій частині скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у стягненні з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи те, що справа є незначної складності, вона є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2020 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко