Постанова Львівський апеляційний суд № 463/1816/23

Справа № 463/1816/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/3771/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року, - ВСТАНОВИВ: у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутого майна. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 січня 2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» укладено кредитний договір №0971563460, за умовами якого йому надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в розмірі 20 000 грн. строком на 36 календарних місяців. На підставі договору про відступлення права вимоги № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач набув права вимоги за кредитним договором № 0971563460 від 04 січня 2020 року. Стверджує, що 05 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10364, про стягнення з нього заборгованості в розмірі 15 571,00 грн. Зазначає, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 19 листопада 2021 року відкрив виконавче провадження № 67595565 з виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса, в межах якого з нього на користь відповідача стягнуто кошти в розмірі 15 571,00 грн. Вважає, що грошові кошти одержані відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 10364 визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов`язана повернути потерпілому це майно. З наведених підстав просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 15 571,00 грн. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»про стягнення безпідставно набутого майна задоволено. Стягнуто з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 15571,00 грн. Стягнуто з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави 1073, 60 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу. Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що правовою підставою для стягнення з позивача коштів є кредитний договір №0971563460 від 04 січня 2020 року та наявність у нього, як позичальника за кредитним договором, заборгованості, а договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги до позивача, виключає можливість застосування судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України. Зазначає, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є підставою для повернення боржнику коштів, стягнутих за час його виконання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки на момент стягнення всі дії з виконання виконавчого напису здійснювалися правомірно. Вказує, що за час виконання виконавчого напису нотаріуса на його рахунок взагалі не надходили кошти, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ним коштів в розмірі 15 571,00 грн., які позивач просить стягнути. Вважає, що судом не враховано, що першочергово стягуються виконавчий збір та витрати виконавчого провадження і лише тоді кошти перераховуються стягувачу, а позивач не надав відомостей щодо розподілу сум, які перераховані стягувачу, які є витратами виконавчого провадження, а які винагородою приватного виконавця, безпідставно вимагаючи стягнення усіх коштів саме зі стягувача. Звертає увагу, що оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, вона є незначною за своєю складністю, а стягнуті на користь позивача витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом послугами та затраченим часом на їх надання, а відтак не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципам розподілу судових витрат. Крім того, позивач не надав переліку наданих йому послуг з правничої допомоги та не вказав вартості кожної отриманої ним послуги з правничої допомоги, а суд безпідставно не взяв до уваги доводи клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 07 березня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 26 лютого 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 07 березня 2024 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10.01.2023 року виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського округу Сазанової О.М. від 05.10.2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак грошові кошти в розмірі 15571,00 грн., які були стягнуті з позивача на користь Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0971563460, загальний розмір кредитної лінії 20 000 гривень. 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського округу Сазановою О.М. видано виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 10364 на підставі якого з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0971563460 від 04 січня 2020 року у розмірі 15 071,00 грн., що складається: 3,0 % річних 13671,00 грн.; інфляційні збитки 1400,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису 500,0 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 27 вересня 2022 року виконавче провадження №67595565 закінчено, у зв`язку із тим, що основний борг за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця, витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника в повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10.01.2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною від 05 жовтня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 10364, таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Оскільки виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною від 05 жовтня 2021 року зареєстрований в реєстрі за № 10364, за яким стягнуто 15 071,00 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18. Доводи апеляційної скарги про те, що правовою підставою для стягнення з позивача коштів є кредитний договір №0971563460 від 04 січня 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки кошти не були сплачені ОСОБА_1 добровільно, а їх стягнення відбувалось примусово, на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин твердження апелянта про те, що між сторонами виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, є помилковими, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 15 571, 00 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що отримані відповідачем кошти в сумі 15 571, 00 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вважає, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0971563460 від 04 січня 2020 року, воно не позбавлене права звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості, а оцінка законності та обґрунтованості таких вимог буде надана судом у межах розгляду відповідної цивільної справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягуючи з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично поніс витрати на професійну правничу допомогу, такі були неминучими, а їх розмір є обґрунтований. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Брикар» укладено договір про надання правничої допомоги №6. Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Договору розмір наданої адвокатом Брикар О.М. замовнику ОСОБА_1 правничої допомоги оцінюється в сукупності у 10000, 00 грн., що включає оплату за вивчення матеріалів, збір інформації, виготовлення копій документів, підготовку і відправлення позову, консультації, моніторинг справи, подання заяв по суті справи та з процесуальних питань. Оплата за цим договором здійснюється протягом 20 днів з моменту набрання рішення суду законної сили незалежно від результату розгляду. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищенаведене, з огляду на виконану адвокатом Брикар О.М. роботу з підготовки процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, беручи до уваги складність справи та надані послуги, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. 30 січня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Брикар» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №6 від 01 березня 2023 року. Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 розмір наданої виконавцем правничої допомоги замовнику за представництво інтересів останнього в суді апеляційної інстанції по справі №463/1816/23 оцінюється в сукупності у 10000, 00 грн., що включає оплату за ознайомлення з апеляційною скаргою, консультацію щодо перспектив вирішення справи в суді апеляційної інстанції, написання відзиву на апеляційну скаргу, подання заяв з процесуальних питань, участь в судових засіданнях. Оплата послуг за представництво інтересів замовника по справі №463/1816/23 в суді апеляційної інстанції здійснюється на умовах після плати не пізніше 10 днів з моменту набрання рішення суду апеляційної інстанції законної сили. Підписання цієї додаткової угоди та договору про надання правничої допомоги є підставою для оплати. Додатково рахунки не виставляються, акти не підписуються. Враховуючи вищенаведене, з огляду на подання представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу, заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та заяви про розгляд справи без участі сторони позивача, колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2 000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Витрати на професійну правничу допомогу у визначеному апеляційним судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з їх вартості. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 рокув частині стягнення з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 з 10000.00 грн. до 2000.00 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 2000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 07 березня 2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк