Постанова 4855 № 640/24758/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24758/19 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправними дії Відповідачів щодо надання неправомірної відмови в наданні публічної інформації за інформаційним запитом Позивача від 28 листопада 2019 року щодо надання інформації про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, з метою реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачами, як розпорядниками інформації, протиправно не надано Позивачу запитувану інформацію щодо надання інформації про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, з метою реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель ї споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації щодо надання відмови в наданні публічної інформації за інформаційним запитом ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року щодо надання інформації про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, з метою реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. Зобов`язано Київську міську раду, Київську міську державну адміністрацію надати ОСОБА_1 інформацію за його запитом від 28 листопада 2019 року про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Київською міською радою, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційних скаргах Відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, в апеляційній скарзі Київської міської ради, зокрема, вказано, що остання не є розпорядником інформації та не володіє запитуваною інформацією, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зобов`язана направити запит Позивача належному розпоряднику, що і було зроблено Київською міською радою, яка направила запит за належністю до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що свідчить про правомірність її дій в межах спірних правовідносин. В апеляційній скарзі Київської міської державної адміністрації зазначено, що у Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні повноваження щодо прийняття рішень стосовно реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, а відтак ведення їх обліку, відтак, Позивачу правомірно не надано інформацію щодо земельних ділянок цієї категорії. Крім того, вказано, що до моменту формування земельних ділянок і внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру існує поняття «землі», а не «земельних ділянок». Інформація про земельні ділянки апріорі може бути виключно у володінні Державного земельного кадастру, оскільки саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснює їх реєстрацію. Відтак, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний був надавати запитувану інформацію лише до моменту внесення відповідної інформації до державного земельного кадастру. Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 листопада 2019 року Позивачем направлено до Київської міської ради та ГУ Держгеокадастру у Київській області запит на інформацію з проханням надати інформацію про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. Листом від 04 грудня 2019 року № 225-СК-7145 Київською міською радою скеровано за належністю запит заступнику керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Є.Ситніченку. Листом Департаменту земельних ресурсів від 06 грудня 2019 року № 0570202/2-22890 Позивачу надано відповідь, згідно якої положеннями ч. 5 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної або комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельних кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий оран сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. В той же час, роз`яснено, що реалізація вказаної норми Київською міською радою (КМДА) можлива виключно за умови проведення повної інвентаризації земель міста Києва відповідно до ст.35 Закону України "Про землеустрій". Київською міською радою вживаються заходи щодо проведення інвентаризації земель міста. Наразі Департамент земельних ресурсів не володіє запитуваною інформацією. Листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 04 грудня 2019 року № 289/0-285/0/43-19 Позивачу надано відповідь, що станом на теперішній час матеріали інвентаризації земель м. Києва до Державного земельного кадастру не вносились. Розпорядником земель комунальної форми власності на території м. Києва є КРМ, а земель державної форми власності не сільськогосподарського призначення - КМДА. Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у м. Києві направлено запит за належністю до Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради. Не погоджуючись із вищевказаними висновками та відповідями Відповідачів, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI метою даного Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Статтею 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, у тому числі, зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Статтею 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини першої статті 22 № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. З наведеного вбачається, що частина перша статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" містить вичерпний перелік випадків, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту. Більше того, доступ до інформації може бути обмежений лише за наявності трьох вимог. При відсутності ж хоча б однієї з них інформація є відкритою, а розпорядник інформації зобов`язаний надати таку або довести, що наявні всі три підстави для обмеження доступу до неї. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року по справі № 9901/478/18 (ЄДРСРУ № 80364172). Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до статті 33 якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. Відповідно до частини першої статті 203 Земельного кодексу України, облік кількості земель - відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. При цьому, до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Відповідно до статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до чинного законодавства України виконавчий орган місцевого самоврядування - створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідному органу виконавчої влади. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що саме вказані органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні. Отже, відповідно до чинного законодавства України виконавчий орган місцевого самоврядування - створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідному органу виконавчої влади. Відтак, суд першої вірно вказав, що Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядниками запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною, а тому згідно з компетенцією Відповідачів, останні зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки, що перебувають у державній чи комунальній власності в межах м. Києва, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, гаражів. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з тим, що Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно відмовлено в наданні Позивачу інформації на його запит від 28 листопада 2019 року. Враховуючи гарантоване право особи на надання розпорядниками інформації достовірної, точної та повної інформації, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації на запити, у зв`язку з наявністю в діях Відповідачів ознак протиправності, для належного захисту порушених прав Позивача суд першої інстанції правомірно зобов`язав розпорядників інформації надати Позивачу інформацію за його запитом від 28 листопада 2019 року про місце розташування земельних ділянок у межах міста Києва, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. В частині доводів апеляційної скарги Київської міської державної адміністрації стосовно того, що у Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні повноваження щодо прийняття рішень стосовно реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, а відтак ведення їх обліку, колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або віл повідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження в сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; надання відомостей Державного земельного кадастру відповідно до закону. Таким чином, надання відомостей з Державного земельного кадастру та здійснення контролю за додержанням земельного законодавства відноситься до обов`язків виконавчого органу міської ради, що додатково свідчить про наявність підстав для надання відповіді на запит Позивача. Разом з тим, як зазначено Київською міською радою в апеляційній скарзі, нею вживаються заходи щодо інвентаризації земель міста. При цьому рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 затверджено Міську цільову програму використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, якою передбачено формування земель комунальної власності територіальної громади м. Києва та оформлення прав на них. При цьому у 2020 році має бути завершена інвентаризація усіх земель міста з визначенням меж усіх сформованих ділянок для їх реєстрації у державному земельному кадастрі. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Таким чином, до інвентаризації земель державної та комунальної власності мають пряме відношення як Київська міська рада, так і Київська міська державна адміністрація (виконавчий орган Київської міської ради), і Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). В апеляційній скарзі Київської міської державної адміністрації вказано, що запитуваною інформацією володіє лише Державний земельний кадастр. Разом з тим, як вказано Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, він звертався з інформаційним запитом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, від якого отримав відповідь, що для надання достовірної інформації про земельні ділянки, не надані у власність чи користування на території міста Києва слід звернутись до Київської міської ради - щодо земель комунальної власності та до Київської міської державної адміністрації - щодо земель державної власності. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, а належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги не містять. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко