Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 335/4922/20(2-а/335/195/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 335/4922/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2020 р. (суддя Воробйов А.В.) в адміністративній справі № 335/4922/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шаблико Людмили Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шаблико Л.С. протиправними та скасувати постанову серії ЕАМ №2641148 від 06.06.2020 накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 р. позов задоволено, а саме скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 06.06.2020 року серія ЕАМ №26441148, прийняту інспектором 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шаблико Л.С. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Департаментом патрульної поліції. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що постанова серії ЕАМ №2641148 від 06.06.2020 відповідає вимогам, встановленим пунктом 5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає, визначеного частиною першою цієї ж статті, обов`язку позивача довести ті обставини, па яких ґрунтуються його вимоги. Позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП. Зазначає, що у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи у спосіб, визначений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 06.06.2020 серії ЕАМ №2641148 06.06.2020 о 02:24 год. у м. Дніпро, вул. Ливарна, 17-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія, чим порушив пункт 2.1 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 126 КУпАП. У зв`язку з цим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів суду правомірності прийнятого рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до постанови серії ЕАМ №2641148 від 06.06.2020 позивач керував транспортним засобом без посвідчення водія (а.с. 15). З огляду на заперечення позивачем факту вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, обов`язок доведення законності прийняття оскарженої постанови покладається на суб`єкта владних повноважень. Тобто, вданому випадку суб`єкт владних повноважень має надати докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Водночас такі докази мають відповідати критеріям належності та допустимості і суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Постанова серії ЕАМ №2641148 від 06.06.2020 не містить будь-яких посилань на засоби фото-, відеофіксації чи інші докази, на підставі яких було б можливо перевірити правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень цього рішення. Скаржник стверджує, що безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, є належним "специфічним" доказом. Проте, Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а зазначив, що під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції діяв як службова особа, свідчення якого не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 р. в адміністративній справі № 335/4922/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 грудня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий