Постанова 4850 № 200/4761/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року справа №200/4761/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 200/4761/20-а (головуючий І інстанції Загацька Т.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області ) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування постанови № ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019 року про накладення штрафу в сумі 250380 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 року позов задоволений частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019 року в частині накладення штрафу за фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 80-84). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт зазначив, що суд допустив в резолютивній частині рішення описку в прізвищі, імені та по-батькові працівника, відносно якого суд дійшов висновку про відсутність порушень трудового законодавства з боку позивача. Крім того є хибним висновок про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , оскільки матеріалами справи не доведено факт перебування останнього на території шиномонтажу протягом всього робочого часу всіх днів інспекційного відвідування (а.с. 97-99). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на правомірність спірної постанови, оскільки наявність порушення вимог трудового законодавства підтверджено матеріалами інспекційного відвідування (а.с. 87-90). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення, виходячи з наступного. ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Види діяльності: код КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. 27.09.2019 року на виконання наказу №1387 від 26.09.2019 року та на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 26.09.2019 року №881/04.1/15-08 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області у період з 27.09.2019 року по 01.10.2019 року здійснена перевірка суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення його підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 шиномонтаж, за результатами якої складений акт від 01.10.2019 року № ДЦ290/547/АВ (а.с. 11-15). ФОП ОСОБА_1 ознайомлено під підпис з його правами, порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та вручено другий екземпляр направлення на проведення інспекційного відвідування від 26.09.2019 №881/04.1/15-08 з відміткою про отримання 27.09.2019 року о 13 год. 30 хв. (а.с. 64-65). Під час перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.ст.21, 24, 26 Кодексу законів про працю України, а саме: 1) за результатами аналізу інформації, зібраної до початку інспекційного відвідування, актом інспекційного відвідування встановлено та підтверджено систематичне, протягом вересня 2019 року, перебування на об`єкті відвідування та виконання робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_3 , шиномонтаж, на якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , двох працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували трудову функцію, виконували роботу особисто, підпорядковувалися безпосередньо ОСОБА_1 , працювали в режимі роботи об`єкту, проте трудовий договір не укладено, повідомлення до органів ДПС не надано. Згідно пояснень ОСОБА_3 від 27.09.2020 року, останній о 13:30 того ж дня знаходився за адресою: АДРЕСА_3 шиномонтаж та надавав допомогу ОСОБА_1 (а.с. 72). Згідно пояснень ОСОБА_2 від 27.09.2019 року, останній прийнятий ФОП ОСОБА_1 на випробувальний термін. Виконує роботу як автослюсар - зняття та установка колісних шин. Працює на зазначеного суб`єкта підприємницької діяльності з 01.09.2019 року за адресою: Запорізьке шосе,8, м. Маріуполь, час виконання робіт з 08год. 00хв. до 19год. 00хв., надається обідня перерва з 11-00 до 12-00, за виконану роботу отримує грошові кошти у сумі 3600 грн., вихідний неділя. Під час виконання робіт він підпорядковується безпосередньо ОСОБА_1 (а.с.73). Згідно цивільно-правової угоди № 1 від 10.09.2019 року, укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконавець - ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання виконувати послуги як підсобний працівник. За виконану роботу замовник - ФОП ОСОБА_1 сплачує винагороду у розмірі 4175 грн., строк дії договору до 30.09.2019 року (а.с. 21). Згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 від 01.10.2019 року за місцем здійснення його підприємницької діяльності (шиномонтаж) згідно цивільно-правової угоди № 1 від 10.09.2019 року працює ОСОБА_2 та виконує послуги підсобного працівника. Інших співробітників у нього немає. Стосовно громадянина ОСОБА_3 зазначено, що він дійсно інколи знаходиться на території шиномонтажу та користується інструментом для ремонту власного автомобілю, ніяких послуг особам не надавав та є знайомим, якому дозволено використовувати інструмент (а.с. 74). 07.10.2019 року відповідачем складений припис №ДЦ290/547/АВ про усунення порушень вимог ст.ст.21, 24, 26 КЗпП України до 21.10.2019 року (а.с. 19-20). Позивачем до Головного управління Держпраці у Донецькій області подано скаргу від 17.10.2019 року, в якій заперечував проти вказаного вище припису та просив його скасувати (а.с. 16-18). Відповідачем розглянуто скаргу позивача та надано відповідь від 19.11.2019 №04.1-11-7/8678/19 щодо розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 , згідно якої відмовлено у її задоволенні (а.с. 24-25). За результатом розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 01.10.2019 року № ДЦ290/547/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.11.2019 року № ДЦ290/547/АВ/П/ІП/-ФС в сумі 250380 грн. за порушення ст.ст. 21, 24, 26 КЗпП України, а саме: за результатами аналізу інформації, зібраної до початку інспекційного відвідування, актом інспекційного відвідування встановлено та підтверджено систематичне, протягом вересня 2019 року, перебування на об`єкті відвідування та виконання робіт на об`єкті за адресою АДРЕСА_3 , шиномонтаж, на якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , двох працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували трудову функцію, виконували роботу особисто, підпорядковувалися безпосередньо ОСОБА_1 , працювали в режимі роботи об`єкту, проте трудовий договір не укладено, повідомлення до органів ДПС не надано (а.с. 22-23). Згідно зі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. За змістом ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно п.2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Між сторонами відсутній спір щодо підстав та порядку проведення інспекційного відвідування. Щодо відносин між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 правомірним є висновок відповідача про порушення позивачем норм законодавства про охорону праці щодо обов`язку укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з огляду на таке. Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За змістом ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 10.09.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду, згідно п.1.1 якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати послуги підсобного робітника. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Згідно цивільно-правової угоди про надання послуг, предметом останньої є послуги підсобного робітника. Предметом укладеної угоди позивача з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеній угоді не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В угоді не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, визначено оплату винагороди у розмірі 4175 грн. за певний період роботи, а не в залежності від обсягу виконаних робот (наданий послуг). Таким чином, допуск до роботи працівника ОСОБА_2 до виконання роботи на підставі цивільно-правової угоди, правомірно кваліфіковано інспектором як фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу. Щодо правовідносин між ФОП ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_3 . Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Під час інспекційного відвідування встановлено систематичне, протягом вересня 2019 року, перебування на об`єкті відвідування та виконання робіт на об`єкті за адресою АДРЕСА_3 , шиномонтаж, на якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , зокрема, працівника ОСОБА_3 , який виконував трудову функцію, виконував роботу особисто, підпорядковувався безпосередньо ОСОБА_1 , працював в режимі роботи об`єкту, проте трудовий договір не укладено, повідомлення до органів ДПС не надано. З наданих ФОП ОСОБА_1 пояснень вбачається, що за місцем здійснення його підприємницької діяльності (шиномонтаж) згідно цивільно-правової угоди №1 від 10.09.2019 року працює ОСОБА_2 та виконує послуги підсобного працівника. Інших співробітників у нього немає. Стосовно громадянина ОСОБА_3 зазначено, що він дійсно інколи знаходиться на території шиномонтажу та користується інструментом для ремонту власного автомобілю, ніяких послуг особам не надавав та є знайомим, якому дозволено використовувати інструмент. Згідно пояснень ОСОБА_3 від 27.09.2020 року він о 13:30 того ж дня знаходився за адресою АДРЕСА_3 та надавав допомогу ОСОБА_1 (а.с. 72). В матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості, що громадянин ОСОБА_3 був допущений до роботи позивачем без укладення трудового договору. Можливий факт перебування особи на території шиномонтажу, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов`язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи. Таким чином, Головним управлінням Держпраці в Донецької області проведена перевірка позивача з питань додержання законодавства про працю без з`ясування всіх фактичних обставин та дослідження відповідних доказів. Матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та скасування спірної постанови про накладення штрафу в частині накладення штрафу за фактичний допуск працівника ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Згідно абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 був допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Твердження позивача, що відсутність вказаного повідомлення не є підставою для притягнення до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України суд оцінює критично, оскільки для допуску особи до виконання трудових обов`язків необхідно досягнути виконання декількох вимог, а саме: оформленням трудового договору і видання наказу чи розпорядження власником або уповноваженим ним органом, а також і повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про таке оформлення, лише з виконанням цих передбачених ч.3 ст.24 КЗпП України вимог трудові відносини вважаються оформленими. Суд вважає помилковими посилання позивача на те, що при складанні постанови про накладання штрафу Головне управління керувалось нормативно правовими актами без врахування внесених до них змін, а тому прийнята постанова є незаконною, з наступних підстав. Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши ч.1 ст.58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Також, необхідно зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999, Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Водночас, відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Так, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Станом на дату вчинення правопорушення, а саме допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, та станом на дату винесення відповідачем спірної постанови діяли норми законодавства, які передбачали відповідальність за вказане правопорушення у розмірі визначеному відповідачем в оскаржуваній постанові. Суд в межах розгляду даної справи перевіряє правомірність рішення відповідача станом на дату його прийняття, а не станом на дату, яка настала в майбутньому, зокрема після внесення змін до законодавства в частині притягнення до відповідальності. Таким чином, розмір штрафу, котрий повинен сплатити позивач у зв`язку з фактичним допуском працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору становить 125190,00 грн. (4173,00 грн. * 30 = 125190 грн.). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019 року в частині накладення штрафу за фактичний допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу, проте допустив описку в резолютивній частині в зазначені прізвища, імені та по-батькові працівника, відносно якого суд дійшов висновку про відсутність порушень трудового законодавства з боку позивача, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в зазначеній частині. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 200/4761/20-а - змінити шляхом зазначення в абзаці другому резолютивної частини рішення замість « ОСОБА_2 », зазначити « ОСОБА_3 ». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Повний текст постанови складений 23 грудня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Г.М. Міронова