Ухвала КГС ВС № 906/833/20

УХВАЛА 23 грудня 2020 року м. Київ Справа № 906/833/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А., розглянувши матеріали касаційної скарги засновника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року (суддя Маріщенко Л. О.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2020 року (головуючий - Розізнана І. В., судді: Грязнов В. В., Мельник О. В.) у справі № 906/833/20 за позовом засновника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про зобов`язання здійснити державну реєстрацію, скасування реєстраційних дій, ВСТАНОВИВ: 2 грудня 2020 року засновник Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" Бондарчук Зоя Петрівна (далі - Бондарчук З. П.) надіслала безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 906/833/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 липня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати; позовну заяву залишив без руху; встановив строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду, а саме: зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) - відповідача; надати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; вказати виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; надати рішення відповідача про відмову в скасуванні реєстраційної дії від 18 вересня 2018 року № 13051070072002597 та реєстраційної дії від 21 вересня 2018 року № 13051050073003597; уточнити свої позовні вимоги в частині зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради зареєструвати зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" у відповідності до документів, прийнятих Департаментом за описом 15 травня 2017 року та конкретно вказати спосіб захисту свого порушеного права; подати докази сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн. Копію ухвали Господарського суду Житомирської області від 16 липня 2020 року скаржник отримав 23 липня 2020 року, тобто останній день на усунення недоліків сплив 3 серпня 2020 року. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 28 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України у зв`язку з тим, що заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року, Північно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в порушення пункту 1 частини першої статті 277 ГПК України суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини і факти, викладені в апеляційній скарзі і підтверджені наданими доказами, не дослідив, не встановив і не зазначив у постанові, які саме недоліки були допущені при поданні позовної заяви. При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки підставам для відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за таких самих підстав, як і при зверненні з апеляційною скаргою, та яке судом апеляційної інстанції було задоволено. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі. Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60). Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). За оцінкою суду першої інстанції наведені ОСОБА_1 обставини в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати, не є такими, з якими положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість звільнення судом від сплати судового збору або розстрочення його сплати, тому в задоволенні такого клопотання суд відмовив. При цьому надану позивачем довідку про доходи за період з липня 2019 року по червень 2020 року, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, судом першої інстанції визнано такою, що не підтверджує річний дохід позивача за попередній рік. Інших доказів, які б у сукупності з наданими скаржником доказами, підтверджували, що на момент звернення з позовною заявою майновий стан позивача перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, суду першої інстанції не додано. Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки заявником не усунуто її недоліки у строк встановлений судом. При цьому з матеріалів касаційної скарги вбачається, що фактично скаржником оскаржується ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, яка переглянута в апеляційному порядку. Разом із тим, скаржником не зазначено, які норми матеріального права неправильно застосовані та/або які норми процесуального права порушені судом першої інстанції. Довід скаржника про відсутність правової оцінки апеляційного суду підставам для відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, визнається Судом необґрунтованим, оскільки у цьому випадку вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору при зверненні з позовною заявою, як і оцінка наявності підстав для такого звільнення, віднесено законом до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Окрім того, такі доводи касаційної скарги не спростовують очевидності правильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки не враховують, що неусунення кожного окремого недоліку позовної заяви у строк, встановлений судом, є самостійною і окремою підставою для повернення такої позовної заяви. З огляду на зазначене, правильне застосування Господарським судом Житомирської області і Північно-західним апеляційним господарським судом частини четвертої статті 174 ГПК України при прийнятті оскаржених судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, Суд визнає касаційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за цією скаргою на підставі частини другої статті 293 ГПК України. У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 906/833/20, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги залишається без розгляду. Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293, статтею 314 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" Бондарчук Зої Петрівні у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 906/833/20.

2. Клопотання засновника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" Бондарчук Зої Петрівни про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 906/833/20 залишити без розгляду.

3. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

4. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. В. Бакуліна Судді Н. М. Губенко О. А. Кролевець