Постанова 4824 № 758/2931/19

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 758/2931/19 Номер провадження 22-ц/824/11575/2020 Головуючий у суді першої інстанції В.В. Гребенюк Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 09 грудня 2020 року місто Київ Номер справи 758/2931/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Кравець В.А., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Громадська організація «ТОМ 14» відповідач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Гребенюк В.В., в приміщенні Подільського районного суду м. Києва. в с т а н о в и в : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до громадської організації «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації, мотивованим тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет було оприлюднено відеосюжет програми журналіста ОСОБА_5 та інформація журналістського розслідування ОСОБА_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ///№ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому було розповсюджено інформацію про те, що ОСОБА_1 «є організатором схеми розкрадання оборонного бюджету». У подальшому, дану інформацію було доведено до невизначеного кола осіб, оскільки поширено в загальнодоступній мережі Інтернет, тобто було поширено інформацію про позивача, яка є недостовірною та негативною. У позові зазначив, що журналістами програми «Наші гроші» в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час публікації сюжету під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 /// НОМЕР_2 » поширена інформації суть якої полягає в наступному: «0:52 - журналіст ОСОБА_7 :« ОСОБА_8 зібрала докази багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу». В цій схемі друг і партнер Президента, член Ради Націнальної ОСОБА_9 , його 22 - річний син - один з основних фігурантів розпилу». 2:57 - (голос за кадром невідома особа за ОСОБА_10 ) - «Значит 33300+3300+10,00= 46600 тебе и мне ОСОБА_11 , ОСОБА_78 30, ОСОБА_77 10 , но я бы ОСОБА_77 ничего не давал! 3:06 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_12 ): - « Ок , решим при встрече» 4:30 - Давайте відразу представимо повний перелік Героїв цієї п`єси: ОСОБА_14 - перший зам. секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони - друг Президента, не офіційно - «смотрящий за оборонкою» - «ОСОБА_79». 4:46 - ОСОБА_12 - із опцією, «дзвінок ОСОБА_15 » - надалі просто « ОСОБА_16 ». ОСОБА_17 - друг ОСОБА_18 , жулік середньої ланки, оформлює документи і заносить відкати. ОСОБА_19 - дрібний жулік, спеціаліст із контрабанди. ОСОБА_20 - чинний директор Державного концерну УКРОБОРОНПРОМ, слухається «ОСОБА_79», вміє догодити сину. ОСОБА_21 - по понеділках спец. агент НАБУ, по вівторках - інвестор оборонного схематозу. ОСОБА_22 - друг ОСОБА_23 «ОСОБА_79», за сумісництвом Президент України. ОСОБА_8 пояснила, що восени 18 року ми отримали листа, який зв`язав сотні вже відомих нам фактів в одну приголомшливу історію оборонної корупції. У цьому листі, надісланому з одноразової пошти, було посилання на архів. Архів з листуванням фігурантів афери, іменами, датами, сумами хабарів та відкатів. Як бачите, сурова реальність значно відрізнялась від пафосних заяв чиновників, суцільне імпортозаміщення було лише в телевізорі, а в реальності повноводна ріка контрабанди, але проблема була на справді не в самій контрабанді, адже деталі потрібні були тут і зараз. І давайте чесно, дістати їх, окрім як з відти, було ніяк. Проблема була навіть не в брехні чиновників, що чорного ринку не існує. Головна проблема, була в тому, що цей чорний, але все ж ринок, осідлали, окремі «свої» посередники, які накручували ціни в рази, а державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ» залюбки переплачував, бо Концерн був не жертвою схематозу, а його учасником. І саме про це наше розслідування. 12:30 - Січень 2017 року, ОСОБА_24 переконує ОСОБА_23 - молодшого, що директори державних оборонних підприємств не можуть ігнорувати його дзвінки. Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 : - «Я даже представить себе не могу, чтоб ОСОБА_26 , ОСОБА_27 даже ОСОБА_28 трубки на тебя не взяли, если конечно людям не плохо». «Чистое стадо, которому нужно давать пи*ды четко и говорить что делать». 13:04 - журналіст ОСОБА_8 : «плохо директорам державних заводів вже мало ставати від самого прізвища ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , Син ОСОБА_29 . Обидва ОСОБА_23 і старший і молодший, були далекими від оборонної теми, доки у лютому 15 року, легка рука ОСОБА_30 не призначила свого партнера, ОСОБА_23 », першим зам. секретаря РНБО і син автоматично отримав вплив у цій же сфері, просто завдяки прізвищу. У свої 22 роки, а рівно стільки було ОСОБА_18 на момент тих подій, « ОСОБА_16 » своє місце під сонцем застовпив. У 22 роки, навіть тон розмови ОСОБА_18 завжди чітко показував, хто тут кому ОСОБА_23 . 13:52 - (голос за кадром) Січень 2017 року : « ОСОБА_16 » обговорює з ОСОБА_24 обсяг хабарів на один із держзаводів , «он» - директор заводу. (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 : «Он просто % просил. Сколько? Ты ему что? Какие его обязы? Ау?» (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ): «Равноценно хочет.» (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 - «Пошел он в пи*ду.» 14:10 - журналіст ОСОБА_8 : «Достеменно невідомо коли і як хлопчики ознайомилися? Але з листування чітко видно, що станом на 16 рік, ОСОБА_16 з ОСОБА_24 були друзями, а ОСОБА_16 з ОСОБА_24 і ОСОБА_33 - партнерами. У першому легко переконатися, переглянувши ось хоча б їхні фото з спільного літнього відпочинку. На них ОСОБА_24 і ОСОБА_23 з дружинами тусять на черговому закордонному курорті. Партнерство теж чітко видно з листування. Станом на 16 рік, син зам. секретаря Ради НацБезпеки і Оборони був рівноправним учасником в оборонних схемах ОСОБА_24 - ОСОБА_33. Для початку ось вам кілька цитат, самого ОСОБА_16 , зверніть увагу, він говорить про бізнес як про спільний. 14:55 - (голос за кадром, як ОСОБА_31 ) 30.09.2016: «Шо у нас вообще с этим изюмом сраным?» (голос за кадром 2) «Изюм» - «Ізюмский приладобудівний завод» входить до концерну Укроборонпром. 15:05 - (голос за кадром) ОСОБА_80- «А мы в Николаев что-то писали/ контактировали?» (голос за кадром 2) « ОСОБА_34 » - Миколаївський бронетанковий завод входить до концерну «Укроборонпром». 15:10 - (голос за кадром), як ОСОБА_31 (17.01.2017) - «только не меняй на дол. Я имею ввиду что для нас.» «05.01.2017 - А шо по авиакону, мы можем? (голос за кадром 2) «Авиакон» - Авіаремонтний завод, входить до концерну «Укроборонпром». 15:20 - журналіст ОСОБА_8 : «Ми, у нас, для нас. ОСОБА_35 інвестував у закупівлю контрабандних запчастин на паях з ОСОБА_33 і ОСОБА_24 , а ще « ОСОБА_16 » час від часу катали на завод, вочевидь, в якості «жахалки» для керівників держпідприємств. Ось книга реєстрації відвідувачів Житомирського бронетанкового. В літку 16-го хлопчики приїжджали втрьох - ОСОБА_33 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , але судячи з листувань, поточною чорною роботою він не займався, він вирішував питання на рівні концерну і ОСОБА_79, а поточкою опікувалися ОСОБА_24 і ОСОБА_33 , у обох досвіду вистачало. 16:00 - журналіст ОСОБА_8 : ОСОБА_19 , ще до народження тріо із ОСОБА_24 та ОСОБА_23 заробляв на сумнівних оборонних контрактах. ОСОБА_24 три роки пропрацював у концерні, був навіть помічником директора, у 14 році він звільняється з державного сектору і переходить у приватний, офіційно стає партнером ОСОБА_33 . Центральною фірмою їхнього масштабного бізнесу стане та сама «ОПТИМА», з якої ми і почали нашу історію, а з часом тандем перетвориться на тріо, до бізнесу долучиться ОСОБА_37 . Як ми вже говорили, бізнес хлопчаків полягав у тому, щоб за згоди державного оборонного концерну «втридорога» продавати заводам цього самого концерну контрабандні запчастини до військової техніки. 26:34 - журналіст ОСОБА_38 - за правилами серіальної драматургії перша серія тут має закінчитись, однак є хороші новини, друга серія почнеться за кілька секунд. Дивіться далі, як 22-річний син члена Ради Національної Безпеки визначає про що «ОСОБА_79» говоритиме на нарадах, як іменем ОСОБА_23 нагинали директорів державних заводів і навіть службу безпеки всього національного оборонного концерну. І, головне, скільки заробило угруповання на цьому схематозі. 27:04 - II частина. Вітаю! Це «НАШІ ГРОШІ», ОСОБА_38 і наш спецсеріал про масштабну багаторічну корупцію на багатостраждальній українській оборонці. Зміст попередніх серій коротко: (голос за кадром): Початок війни. Група молодиків вступає у змову з оборонними чиновниками, вони скуповують військові запчастини у російських контрабандистів, а також по складах Української армії, накручують ціни у рази, і за змовою з державним концерном « Укроборонпром» продають на його заводи. До групи входять зам.секретаря Ради Нацбезпеки та Оборони, ОСОБА_14 , його син ОСОБА_35 , колишній працівник концерну ОСОБА_17 і керівники оборонних структур різних рівнів. Група швидко стає привілегійованим постачальником держзаводів і отримує контракти на сотні мільйонів гривень, центром оборудок стає підставна компанія «ОПТІМУМСПЕЦДЕТАЛЬ», скорочено «ОПТІМА». Отримані гроші переводять в готівку, які потім витрачають на відкати заводам, хабарі слідчим органам та розкішне життя. 28:06 - журналіст ОСОБА_39 : - Далі частина 2-га, про прибутки угруповання та про те, як 22-річний син ОСОБА_23 дає п..зди директорам оборонним заводів. 28:16 - журналіст ОСОБА_8 - Утім, можливості ОСОБА_24 були не безмежні. Не всі питання можна було закрити через старих знайомих середньої ланки, проблеми вищого порядку допомагав вирішувати інший учасник зіркового тріо. Так ми повертаємося до ОСОБА_23 , ОСОБА_23 молодшого - ОСОБА_16 . Його головною функцією було смикання за ниточки. 28:42 - голос за кадром ОСОБА_39 : Січень 17-го, ОСОБА_24 жаліється ОСОБА_16 на конфлікт з Житомирським бронетанковим, підкреслюю, що це єдиний завод з яким виникають проблеми, решта - слухняні, оскільки бояться ОСОБА_40 старшого. ОСОБА_17 (голос за кадром, невідома особа) до ОСОБА_41 : « ОСОБА_26 , ОСОБА_42 , даже ОСОБА_81 с ОСОБА_82 понимают, что лишний раз вы*бываться не надо, так как вдруг ОСОБА_43 психанет и, не дай Господь, скажет что-то плохое ОСОБА_78 и о них будет негативное мнение и т.д.» Голос за кадром ОСОБА_39 : « ОСОБА_44 , директор Київського бронетанкового заводу. ОСОБА_45 і ОСОБА_46 - директори Харківського та Львівського бронетанкових. ОСОБА_20 - на той час директор Концернівського підприємства «УКРСПЕЦЕКСПОРТ». ОСОБА_78 - ОСОБА_47 - старший.» 29:25 - журналіст ОСОБА_8 - Найголовнішою ниточкою ОСОБА_23 - молодшого, звісно ж був ОСОБА_23 - старший. ОСОБА_24 постійно просить сина вирішити якісь питання через «ОСОБА_79». Звести себе з якимось чиновником в концерні. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 (09.12.2016: - «Поговори с ОСОБА_78 на счет ОСОБА_48 контакта с нами пожалуйста, он оборотов в концерне набирает.» 29:45 - журналіст ОСОБА_8 - Або організувати зустріч там на горі і для дружнього до хлопчиків директора заводу. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 (03.09.2016): -« ОСОБА_49 , спроси когда можно будет ОСОБА_42 (хбтз) попасть к ОСОБА_78 пожалуйста.» 29:57 - журналіст ОСОБА_8 : «Син, який заробляє на контрабандних поставках, визначає навіть питання, які «ОСОБА_79», перший зам. секретаря РнБО, підніматиме на нарадах. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 (16.12.2016): - «Завтра ОСОБА_78 будет проводить совещание. Прошу тебя попросить ОСОБА_78 поднять вопрос о том , что БТР-3 нужно и т.д, это очень- очень важно. Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65: «В курсе. Сказал. Не сцыте.» В. ОСОБА_24 : - «Мерси.» 30:20 - журналіст ОСОБА_8 - Окремо відзначимо боротьбу з конкурентами. Хлопчики через ОСОБА_23 намагаються змусити фірму, котра нарешті освоїла власне виробництво деталей, продавати запчастини на заводи не на пряму, а через них, з їхньою накруткою. 30:35 - голос за кадром ОСОБА_39 : Листопад 16-го, ОСОБА_24 інструктує ОСОБА_16 , щодо схеми котру, його батько має нав`язати Народному депутату ОСОБА_50 , власнику «Лозівського Ковальсько-Механічного заводу». 30:47 - голос за кадром, невідома ососба, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 : - «Владелец ЛКМЗ- ОСОБА_83, он у нас камень преткновения работы с ОСОБА_51 по мостам и корпусам. Мог бы попросить ОСОБА_78 с ним связаться, он депутат БПП, и сказать ему чтобы он с нами работал, а мы все будем делать через ЛенКузню . Если ОСОБА_78 реально наберет ОСОБА_83 и скажет встретиться со мной на счет согласования механизма, то тогда Минобороны, я, ты, ОСОБА_27 будут довольные как слоны, при этом зарабатывая огромные деньги». 31:16 - журналіст ОСОБА_8 - у листуваннях ОСОБА_33 роль ОСОБА_16 визначає так: (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_33 ): «в юрисдикции ОСОБА_87 погашения и подписания». Журналіст ОСОБА_8 : - Це, означає забезпечити контракт і проплату. ОСОБА_24 і справді регулярно просить ОСОБА_18 нагинати директорів державних оборонних заводів на замовлення. 31:35 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ) (30.09.2016) - «ОСОБА_84 напиши. А лучше позвони и спроси где контракт для кбтз?» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_20 - керівник Концернівського підприємства «УКРСПЕЦЕКСПОРТ», КБТЗ - Київський бронетанковий завод. 31:47 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ): - «ОСОБА_85 дали под гос.гарантии 72 единицы Т-72 (кап.ремонт), это почти 1.2 млрд. Набери пожалуйста его и скажи со мной связаться и подписать договор, и обязательно скажи, что ты все лично контролируешь.» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_46 - директор Львівського бронетанкового заводу. (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_24 ): - «Напиши пожалуйста ОСОБА_53 чтоб он сказал ОСОБА_85 так же нам давать заявки, это бл*ть уже за *бабло.» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_54 - директор Державного Концерну «УКРОБОРОНПРОМ». 32:18 - журналіст ОСОБА_8 - проблеми з платежами теж вирішує молодший ОСОБА_23 . Восени 2016 року декілька конвертаційних центрів, через які група виводила гроші, потрапляють під розслідування податкової. Центральну фірму «хлопчаків» «ОПТИМУ,» теж визначають як підозрілу. Через це служба безпеки концерну заморожує проплати, які група мала би отримати з того самого Житомирського бронетанкового заводу. ОСОБА_24 одразу пише ОСОБА_18 , син ОСОБА_23 має вирішити питання на рівні зам. директорів Державного оборонного концерну. 32:53 - (голос за кадром, невідома особа,як ОСОБА_32 ): « ОСОБА_55 . Платеж по ОСОБА_60 тормознула безпека. Говорят опять про уголовное дело и т.д.. Попроси ОСОБА_86, чтобы она ОСОБА_56 попросила пропустить платежи». 33:04 - (голос за кадром, невідома особа,як ОСОБА_12 ): « Завтра все решу». Голос за кадром ОСОБА_57 - ОСОБА_58 , замдиректора концерну з фінансово - економічних питань. ОСОБА_59 - зам.директора Концерну з безпеки. 33:15 - журналіст ОСОБА_8 : Концерн дозволяє платежі. Тепер загальмовує сам завод, але це ще простіше вирішити. ОСОБА_24 просить ОСОБА_16 наїхати на директора бронетанкового. 33:27- (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 ):« ОСОБА_60 должен 11.630 , на 5.7. У них все согласовано и пропущено еще месяц назад.Спроси ОСОБА_86 дать пи*ды ОСОБА_61 и чтоб поставил в реестр на оплату остальные деньги». 33:40 - журналіст ОСОБА_8 : наступного дня після цього листування, попри розслідування податкової, фірма хлопчаків отримує від заводу 7 000 000 грн., і звісно ж одразу копійка до копійки закидає їх на черговий конвертаційний центр. Загалом, схема заробляла групі десятки, сотні мільйонів гривень. Понад 90 мільйонів від заводів отримала «ОПТИМА», через другу прокладку РЕНАЛ» прокачали ще 85 мільйонів. І на окремому місці поставимо президентський оборонний завод «Ленінську Кузню». Група використовувала його, як звичайну прокладку. Через Кузню по ланцюжку прогнали ще 70 мільйонів гривень від Київського бронетанкового. Приголомшливо, хлопчики не просто прокачували гроші через «ЛенКузню», а й легко могли витягти з кишені президентського бізнесу кількадесят мільйонів на власні потреби, принаймні так виглядає з листування. 34:37 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 до ОСОБА_62 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ): « ОСОБА_63 оборотне деньги « ОСОБА_64 » на 21 комплект. У ОСОБА_26 денег 0 все равно. Тебе только с Игорем договорится надо». 34:45 - журналіст ОСОБА_8 - отож, загалом, група хлопчаків із їхнім «татом» отримали від УКРОБОРОНПРОМУ 250 мільйонів гривень. Це, щонайменше, що ми змогли вирахувати по відомим нам фірмам, але ми цілком припускаємо, що «насправді було набагато більше…» 35:32- журналіст ОСОБА_8 - Подібну риторику ми вже чули півтора роки тому, коли опублікували перше розслідування про постачання запчастин на бронетанкові заводи. Не офіційно чиновники від оборонки тоді визнавали, та всі знають звідки деталі і хто їх возить, але давили на патріотизм: У нас війна. У нас вибору не було. У нас фронту потрібно невже Ви не розумієте? Ми як раз розуміємо, але ось Вам короткий курс патріотизма від ОСОБА_23 - молодшого. 35:58 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 » (за 04.11.2016): «Когда платят хоть кто-то? 08.11.2016 «Когда будут гроши?» 22.11.016 «Никто не платил!» 22.11.016 «Когда все говнюки платят?» 25.11.2016 «Оплата в понедельник?» 30.11.2016 «Пусть ОСОБА_60 деньги вернет, уже не по понятиям» 06.02.2017 «А когда у них деньги будут?» 06.02.2017 «Бабки где? X.Ж?» 17.11.2017 «Так кто-то что-то платил вчера?» 30.09.2016 «Когда шо будет?» 23.01.2017 «Они заплатили?» 36:17 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 »: - «Бл*дь» «Ты реально издеваешься сейчас?» 38:47 - Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 : « Вы с ОСОБА_88 на слишком модных тачках ездите ». 38:50 - Голос за кадром журналіст ОСОБА_8 : - ОСОБА_33 орендує будинок в закритому елітному котеджному містечку, а родина ОСОБА_24 розживається кількома квартирами бізнес класу, це понад 14 мільйонів гривень. Гроші легко приходять і легко витрачаються. Аналізувати машини та нерухомість, ОСОБА_23 - молодшого, сина мультимільйонера, немає сенсу. Про нього найяскравіше свідчить, ось ця цитата. 39:14 - голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 (за 02.12.2016): «Давай пора монетизировать все это.» 39:19 - Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 - « Это мой вопрос, тут я все сделаю.» 39:22 -Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 - «Я новый год без +300-500 встречать не буду. Тысяч гривен» 44:21 - журналіст ОСОБА_8 - Але корупція та хабарі на рівні директорів заводів не закінчувалася. Час піднятися на щабель вище, до нинішнього керівництва УКРОБОРОНПРОМУ і РАДИ НАЦБЕЗПЕКИ і ОБОРОНИ. Тому, що у нас є, що розповісти і про їхні ролі і долі також. Батько ОСОБА_66 , звісно ж буде запевняти, що він навіть не в курсі, що це за «афери, хто ці люди і які такі фірми». Журналіст ОСОБА_8 . Запитання до ОСОБА_29 - « Ви знаєте, хто такий ОСОБА_17 ?» Відповідь: ОСОБА_67 - «Не знаю, я ж Вам відповів. Вже ви втретій раз питаєте». Запитання: ОСОБА_68 -« Ви знаєте фірму ОПТІМУМСПЕЦДЕТАЛЬ ?» Відповідь: - ОСОБА_67 -«Не знаю » Запитання журналіста ОСОБА_68 - «Ви впевнені?» Відповідь: ОСОБА_67 - «Я впевнений »». Також вказав у позові, що крім цього, було розміщено під час програми та показано відео - слайди на яких зображено позивача, як одного з основних фігурантів злочинного угрупування у схемі вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу по розпилу Укроборонпрому. Розміщена інформація, яку було оприлюднено у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_5 « Наші гроші » та інформація журналістського розслідування ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6) /// № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про те що ОСОБА_1 є організатором схеми розкрадання оборонного бюджету - є негативною інформацією та яка вказує на співучасть його у злочинних діях. Вказану інформацію, яка була поширена серед невизначеного кола осіб, позивач вважає негативною та недостовірною, оскільки не має жодного відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь», діяльність якого висвітлюється у відеосюжеті, а також, він не є учасником жодного кримінального провадження, пов`язаного з розслідуваннями фактів, висвітлених у відеосюжеті. Ураховуючи зазначене, просив суд визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_23 і підлягає спростуванню, яка була розповсюджена у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_5 « Наші Гроші» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 /// НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )» на веб-сайті: https://bihus.info/ , у розділі «Новини» ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати Громадську організацію «ТОМ 14», як власника - виробника телепередачі проекту програми « Наші гроші з ОСОБА_69 » (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) протягом 10 (календарних) днів з дня набрання рішення суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі «Наші гроші» з ОСОБА_69 , на веб - сайті https://bihus.info/ у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: Інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6) /// Наші гроші НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей. Зобов`язати ОСОБА_70 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) протягом 10 (календарних) днів з дня набрання рішення суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування у програмі «Наші гроші» з ОСОБА_69 , на веб-сайті https://bihus.info/у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: Інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 /// Наші гроші № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності» Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь - якого відношення до ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» та схем розкрадання мільйонів на обороні. російської контрабанди і відмивання грошей. Зобов`язати ОСОБА_71 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) протягом 10 (календарних) днів, з дня набрання рішення суду законної сиг, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі «Наші гроші» з ОСОБА_69 , на веб-сайті https://bihus.info/ у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: Інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 /// Наші гроші № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь - якого відношення до ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року позов ОСОБА_23 до громадської організації «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист честі, гідності і ділової репутації задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_23 і підлягає спростуванню, інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_5 « Наші Гроші » інформацію під назвою « Друзі Президента крадуть на обороні (секретні переписки) /// № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано громадську організацію « Том 14 » як власника - виробника телепередачі проекту програми «Наші гроші з ОСОБА_69 » протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі « Наші гроші » з ОСОБА_69 на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ///Наші гроші № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей. Зобов`язано ОСОБА_3 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування у програмі «Наші гроші» з ОСОБА_69 на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ///Наші гроші № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей. Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі «Наші гроші» з ОСОБА_69 на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « Наші гроші» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ///Наші гроші № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_23 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недостовірним усього сюжету, оскільки відповідач неодноразово просив суд надати роз`яснення відповідачу щодо відсутності такого способу захисту особистих немайнових прав в чинному законодавстві України і необхідності уточнити позовні вимоги. Суд своїм рішенням зобов`язав відповідачів спростувати не поширену ними інформацію, а інтерпретацію/оцінку цієї інформації позивачем. Зобов`язавши таким чином і в такій формі опублікувати спростування, суд першої інстанції порушив такі норми матеріального права: ч.4 ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яка передбачає, що спростуванню підлягають відомості, які не відповідають дійсності і стосуються особи; ч.1 ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яка передбачає: «громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність»; ч.1 ст.277 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширеної про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до якого позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної / інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права; п.24 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009, яким визначено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Визнавши увесь сюжет недостовірним, суд першої інстанції не розрізнив факти та оціночні судження, що не тільки порушує права та інтереси відповідачів, а є дуже небезпечною практикою для свободи вираження поглядів загалом в Україні. Звернув увагу суду на відсутність у матеріалах справи доказів того, що навіть увесь сюжет або власна оцінка позивача порушує будь - яким чином його особисті немайнові права, що вона завдає будь - якої шкоди відповідним його немайновим благам. Вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до даних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини у справі «Mihaiu v. Romania» від 04.11.2008, оскільки у справі, яка розглядається в нашому випадку - предмет справи відсутній взагалі. Позивач оскаржує увесь сюжет, а суд першої інстанції зобов`язує відповідачів поширити не спростування конкретно визначених фактів, які розповсюдили журналісти в сюжеті, а власну оцінку даного сюжету позивачем. Суд без встановлення відповідних юридичних фактів помилково поклав обов`язки щодо спростування поширеної інформації на неналежного відповідача ГО «ТОМ 14». Також зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту займання позивачем дипломатичної посади - керівника Почесного консульства Республіки Сейшельські острови в м. Київ, що підтверджує наявність у позивача статусу публічної особи (фігури). Суд першої інстанції оцінив в рішенні тільки ті докази, якими позивач обґрунтовував свою правову позицію щодо визнання недостовірним всього сюжету і зобов`язання відповідачів спростувати тези, які за словами позивача, є його власною оцінкою сюжету, а не поширеною в ньому журналістами інформації. Частині доказів, поданих ним як відповідачем суд першої інстанції залишив взагалі без будь-якої оцінки, а тому дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову. ОСОБА_3 звернув увагу суду на те, що журналісти в сюжеті жодного разу не зазначали, що позивач є директором або засновником/співзасновником ТОВ «Оптимумспецдеталь». Журналісти показали в сюжеті схеми і процеси, в яких брали участь в різних ролях різні юридичні та фізичні особи, а також виклали свої оціночні судження щодо обставин виявлених з переписки осіб, яка потрапила до журналістів. Зазначив, що суд помилково взяв до уваги при ухваленні рішення висновок лінгвістичної експертизи №39/19, підготований ОСОБА_72 - експертом приватного підприємства ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», оскільки він є недопустимим доказом в розумінні ст. 78 ЦПК України, адже створений особою, яка не має права проводити такий вид експертизи, а також не ґрунтується на затвердженій у встановлений законом спосіб методиці, по якій може бути проведена лінгвістична експертиза. Судом першої інстанцій залишено поза увагою те, що зміст позовних вимог не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену на веб - сайті та на каналі youtube, слід визнати недостовірною, та такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача і потребує спростування, такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає помилковим застосування судом у даній справі правової позиції Верховного Суду України від 29.11.2017 в справі №761/6866/16-ц. Також вважає, що судом було порушено: ст. 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно якої кожен має право на свободу вираження поглядів;ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду»; рішення ЄСПЛ у справі «Карплюк проти України» (№ 30582/04, 32152/04, 06 жовтня 2015 року); рішення ЄСПЛ у справі «Ляшко проти України» (N21040/02, 10 серпня 2006 року). Зокрема, просив суд під час стадії дослідження доказів на підставі ст. 85 ЦПК України провести огляд нововиявлених доказів, які розташовані в мережі Інтернет за місцезнаходженням: ІНФОРМАЦІЯ_7; ІНФОРМАЦІЯ_8; whatsappхлопчика ОСОБА_24: ІНФОРМАЦІЯ_9; whatsapp хлопчика ОСОБА_33 1: ІНФОРМАЦІЯ_10; whatsapp хлопчика ОСОБА_33 2: ІНФОРМАЦІЯ_11. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не з`ясував, яка саме інформація у оспорюваному сюжеті не відповідає дійсності та яким чином було порушено особисте немайнове право позивача, а тому дійшов помилкового висновку визнавши усю, поширену у сюжеті, інформацію недостовірною, хоча відповідачі у справі неодноразово наголошували щодо незаконності та неприпустимості задоволення такої вимоги. Суд першої інстанції не звернув увагу на недотримання позивачем вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» в частині обов`язку вказати, яка інформація є недостовірною та правову позицію підтверджує такий підхід і є викладеною у рішенні від Верховного Суду у справі № 658/1795 від 11 липня 2018 року, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яким суд фактично визнав усю- інформацію, поширену у журналістському сюжеті, недостовірною. Вказала, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши у мотивувальній частині рішення лише одну цитату журналістського сюжету, що стосується позивача: «Група молодиків вступає у змову з оборонними чиновниками, вони скуповують військові запчастини у російських контрабандистів, а також по складах Української армії, накручують ціни у рази, і за змовою з державним концерном «Укроборонпром» продають на його заводи. До групи входять зам.секретаря Ради Нацбезпеки та оборони ОСОБА_14 , його син ОСОБА_35 , колишній працівник концерну ОСОБА_17 і керівники оборонних структур різних рівнів. Група швидко стає привілейованим постачальником, держзаводів і отримує контракти на сотні мільйонів гривень, центром оборудок стає підставна компанія «Оптимумспецдеталь». Отримані гроші переводять в готівку, які потім витрачають на відкати заводам, хабарі слідчим органам, та розкішне життя», оскільки позивач не просив суд визнати недостовірною чи спростувати таку фразу та не згадував ці висловлювання у своєму позові. Судом першої інстанції не було враховано норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду щодо обов`язковості зазначення у позові інформації чи висловлювань, які слід зазнати недостовірними, і такими, що принижують гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребують спростування. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав журналістів спростувати сконструйовані позивачем висновки про нього самого. Зокрема вказала, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 277 ЦК України, яка передбачає спростування тільки недостовірної інформації, а не оціночних суджень, оскільки не оцінював сюжет на предмет характеру висловлювань у ньому, а задовольнив вимоги щодо визнання всієї інформації у ньому недостовірною. Цим фактично визнав недостовірними й оціночні судження у оспорюваному сюжеті. Вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до даних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини у справі «Mihaiu v. Romania» від 04.11.2008, оскільки обставини даної справи та справи, яка розглядалась Європейським судом, є протилежними. Неправильно оцінив доводи відповідачів у справі, неправильно застосував норми матеріального права, що визначають статус «публічних осіб», тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності такого статусу у позивача. Всупереч вимогам закону суд взяв до уваги недопустимий доказ у справі, яким є висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи. Такий висновок експерта одержаний порушенням чинного законодавства України. Натомість суд першої інстанції не надав належну правову оцінку доказам відповідачів у справі. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_73 підтримали апеляційні скарги, просили задовольнити їх з викладених доводів. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Також просив суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 . У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ГО «ТОМ 14» - Воробйов Є.Л. просив задовольнити апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення суду першої скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Представник позивача ОСОБА_23 - ОСОБА_74 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне та обґрунтоване з наведених у відзивах на апеляційні скарги підстав. ОСОБА_74 зазначив, що суд першої інстанції вірно визначив характер недостовірної інформації про позивача, з`ясував чи вона є фактичними твердженнями чи оціночним судженням. Судом не було порушено норм процесуального і матеріального права. Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_23 суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими та дійшов висновку, що відповідачі не довели достовірність поширеної відносно позивача інформації у відеосюжеті, а також те, що вказана інформація носить характер оціночних суджень. Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам та наявним у матеріалах справи доказам з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Частиною першою статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. За положеннями статей 270, 297, 299 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. При розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У пунктах 18 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього порушено його особисті немайнові права. Разом з тим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2019 журналістами програми «Наші гроші» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12 та на youtube-каналі Bihus.Info було оприлюднено відеосюжет програми журналіста ОСОБА_3 « Наші гроші » та інформація журналістського розслідування ОСОБА_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 /// № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Суть поширеної у даному відеосюжеті інформації полягає у наступному: поширена інформації суть якої полягає в наступному: «0:52 - журналіст ОСОБА_7 :« ОСОБА_8 зібрала докази багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського Укроборонного комплексу». В цій схемі друг і партнер Президента, член Ради Націнальної ОСОБА_9 , його 22 - річний син - один з основних фігурантів розпилу». 2:57 - (голос за кадром невідома особа за ОСОБА_10 ) - «Значит 33300+3300+10,00= 46600 тебе и мне ОСОБА_11 , ОСОБА_78 30, ОСОБА_77 10 , но я бы ОСОБА_77 ничего не давал! 3:06 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_12 ): - « Ок , решим при встрече» 4:30 - Давайте відразу представимо повний перелік Героїв цієї п`єси: ОСОБА_14 - перший зам. секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони - друг Президента, не офіційно - «смотрящий за оборонкою» - «ОСОБА_79». 4:46 - ОСОБА_12 - із опцією, «дзвінок ОСОБА_15 » - надалі просто « ОСОБА_16 ». ОСОБА_17 - друг ОСОБА_18 , жулік середньої ланки, оформлює документи і заносить відкати. ОСОБА_19 - дрібний жулік, спеціаліст із контрабанди. ОСОБА_20 - чинний директор Державного концерну УКРОБОРОНПРОМ, слухається «ОСОБА_79», вміє догодити сину. ОСОБА_21 - по понеділках спец. агент НАБУ, по вівторках - інвестор оборонного схематозу. ОСОБА_22 - друг ОСОБА_23 «ОСОБА_79», за сумісництвом Президент України. ОСОБА_8 пояснила, що восени 18 року ми отримали листа, який зв`язав сотні вже відомих нам фактів в одну приголомшливу історію оборонної корупції. У цьому листі, надісланому з одноразової пошти, було посилання на архів. Архів з листуванням фігурантів афери, іменами, датами, сумами хабарів та відкатів. Як бачите, сурова реальність значно відрізнялась від пафосних заяв чиновників, суцільне імпортозаміщення було лише в телевізорі, а в реальності повноводна ріка контрабанди, але проблема була на справді не в самій контрабанді, адже деталі потрібні були тут і зараз. І давайте чесно, дістати їх, окрім як з відти, було ніяк. Проблема була навіть не в брехні чиновників, що чорного ринку не існує. Головна проблема, була в тому, що цей чорний, але все ж ринок, осідлали, окремі «свої» посередники, які накручували ціни в рази, а державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ» залюбки переплачував, бо Концерн був не жертвою схематозу, а його учасником. І саме про це наше розслідування. 12:30 - Січень 2017 року, ОСОБА_24 переконує ОСОБА_23 - молодшого, що директори державних оборонних підприємств не можуть ігнорувати його дзвінки. Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 : - «Я даже представить себе не могу, чтоб ОСОБА_26 , ОСОБА_27 даже ОСОБА_28 трубки на тебя не взяли, если конечно людям не плохо». «Чистое стадо, которому нужно давать пи*ды четко и говорить что делать». 13:04 - журналіст ОСОБА_8 : «плохо директорам державних заводів вже мало ставати від самого прізвища ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , Син ОСОБА_29 . Обидва ОСОБА_23 і старший і молодший, були далекими від оборонної теми, доки у лютому 15 року, легка рука ОСОБА_30 не призначила свого партнера, ОСОБА_23 », першим зам. секретаря РНБО і син автоматично отримав вплив у цій же сфері, просто завдяки прізвищу. У свої 22 роки, а рівно стільки було ОСОБА_18 на момент тих подій, « ОСОБА_16 » своє місце під сонцем застовпив. У 22 роки, навіть тон розмови ОСОБА_18 завжди чітко показував, хто тут кому ОСОБА_23 . 13:52 - (голос за кадром) Січень 2017 року : « ОСОБА_16 » обговорює з ОСОБА_24 обсяг хабарів на один із держзаводів , «он» - директор заводу. (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 : «Он просто % просил. Сколько? Ты ему что? Какие его обязы? Ау?» (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ): «Равноценно хочет.» (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 - «Пошел он в пи*ду.» 14:10 - журналіст ОСОБА_8 : «Достеменно невідомо коли і як хлопчики ознайомилися? Але з листування чітко видно, що станом на 16 рік, ОСОБА_16 з ОСОБА_24 були друзями, а ОСОБА_16 з ОСОБА_24 і ОСОБА_33 - партнерами. У першому легко переконатися, переглянувши ось хоча б їхні фото з спільного літнього відпочинку. На них ОСОБА_24 і ОСОБА_23 з дружинами тусять на черговому закордонному курорті. Партнерство теж чітко видно з листування. Станом на 16 рік, син зам. секретаря Ради НацБезпеки і Оборони був рівноправним учасником в оборонних схемах ОСОБА_24 - ОСОБА_33. Для початку ось вам кілька цитат, самого ОСОБА_16 , зверніть увагу, він говорить про бізнес як про спільний. 14:55 - (голос за кадром, як ОСОБА_31 ) 30.09.2016: «Шо у нас вообще с этим изюмом сраным?» (голос за кадром 2) «Изюм» - «Ізюмский приладобудівний завод» входить до концерну Укроборонпром. 15:05 - (голос за кадром) ОСОБА_80- «А мы в Николаев что-то писали/ контактировали?» (голос за кадром 2) « ОСОБА_34 » - Миколаївський бронетанковий завод входить до концерну «Укроборонпром». 15:10 - (голос за кадром), як I. ОСОБА_23 (17.01.2017) - «только не меняй на дол. Я имею ввиду что для нас.» «05.01.2017 - А шо по авиакону, мы можем? (голос за кадром 2) «Авиакон» - Авіаремонтний завод, входить до концерну «Укроборонпром». 15:20 - журналіст ОСОБА_8 : «Ми, у нас, для нас. ОСОБА_35 інвестував у закупівлю контрабандних запчастин на паях з ОСОБА_33 і ОСОБА_24 , а ще « ОСОБА_16 » час від часу катали на завод, вочевидь, в якості «жахалки» для керівників держпідприємств. Ось книга реєстрації відвідувачів Житомирського бронетанкового. В літку 16-го хлопчики приїжджали втрьох - ОСОБА_33 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , але судячи з листувань, поточною чорною роботою він не займався, він вирішував питання на рівні концерну і ОСОБА_79, а поточкою опікувалися ОСОБА_24 і ОСОБА_33 , у обох досвіду вистачало. 16:00 - журналіст ОСОБА_8 : ОСОБА_19 , ще до народження тріо із ОСОБА_24 та ОСОБА_23 заробляв на сумнівних оборонних контрактах. ОСОБА_24 три роки пропрацював у концерні, був навіть помічником директора, у 14 році він звільняється з державного сектору і переходить у приватний, офіційно стає партнером ОСОБА_33 . Центральною фірмою їхнього масштабного бізнесу стане та сама «ОПТИМА», з якої ми і почали нашу історію, а з часом тандем перетвориться на тріо, до бізнесу долучиться ОСОБА_37 . Як ми вже говорили, бізнес хлопчаків полягав у тому, щоб за згоди державного оборонного концерну «втридорога» продавати заводам цього самого концерну контрабандні запчастини до військової техніки. 26:34 - журналіст ОСОБА_38 - за правилами серіальної драматургії перша серія тут має закінчитись, однак є хороші новини, друга серія почнеться за кілька секунд. Дивіться далі, як 22-річний син члена Ради Національної Безпеки визначає про що «ОСОБА_79» говоритиме на нарадах, як іменем ОСОБА_23 нагинали директорів державних заводів і навіть службу безпеки всього національного оборонного концерну. І, головне, скільки заробило угруповання на цьому схематозі. 27:04 - II частина. Вітаю! Це «НАШІ ГРОШІ», ОСОБА_38 і наш спецсеріал про масштабну багаторічну корупцію на багатостраждальній українській оборонці. Зміст попередніх серій коротко: (голос за кадром): Початок війни. Група молодиків вступає у змову з оборонними чиновниками, вони скуповують військові запчастини у російських контрабандистів, а також по складах Української армії, накручують ціни у рази, і за змовою з державним концерном « Укроборонпром» продають на його заводи. До групи входять зам.секретаря Ради Нацбезпеки та Оборони, ОСОБА_14 , його син ОСОБА_35 , колишній працівник концерну ОСОБА_17 і керівники оборонних структур різних рівнів. Група швидко стає привілегійованим постачальником держзаводів і отримує контракти на сотні мільйонів гривень, центром оборудок стає підставна компанія «ОПТІМУМСПЕЦДЕТАЛЬ», скорочено «ОПТІМА». Отримані гроші переводять в готівку, які потім витрачають на відкати заводам, хабарі слідчим органам та розкішне життя. 28:06 - журналіст ОСОБА_39 : - Далі частина 2-га, про прибутки угруповання та про те, як 22-річний син ОСОБА_23 дає п..зди директорам оборонним заводів. 28:16 - журналіст ОСОБА_8 - Утім, можливості ОСОБА_24 були не безмежні. Не всі питання можна було закрити через старих знайомих середньої ланки, проблеми вищого порядку допомагав вирішувати інший учасник зіркового тріо. Так ми повертаємося до ОСОБА_23 , ОСОБА_23 молодшого - ОСОБА_16 . Його головною функцією було смикання за ниточки. 28:42 - голос за кадром ОСОБА_39 : Січень 17-го, ОСОБА_24 жаліється ОСОБА_16 на конфлікт з Житомирським бронетанковим, підкреслюю, що це єдиний завод з яким виникають проблеми, решта - слухняні, оскільки бояться ОСОБА_40 старшого. ОСОБА_17 (голос за кадром, невідома особа) до ОСОБА_41 : « ОСОБА_26 , ОСОБА_42 , даже ОСОБА_81 с ОСОБА_82 понимают, что лишний раз вы*бываться не надо, так как вдруг ОСОБА_43 психанет и, не дай Господь, скажет что-то плохое ОСОБА_78 и о них будет негативное мнение и т.д.» Голос за кадром ОСОБА_39 : « ОСОБА_44 , директор Київського бронетанкового заводу. ОСОБА_45 і ОСОБА_46 - директори Харківського та Львівського бронетанкових. ОСОБА_20 - на той час директор Концернівського підприємства «УКРСПЕЦЕКСПОРТ». ОСОБА_78 - ОСОБА_47 - старший.» 29:25 - журналіст ОСОБА_8 - Найголовнішою ниточкою ОСОБА_23 - молодшого, звісно ж був ОСОБА_23 - старший. ОСОБА_24 постійно просить сина вирішити якісь питання через «ОСОБА_79». Звести себе з якимось чиновником в концерні. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 (09.12.2016: - «Поговори с ОСОБА_78 на счет ОСОБА_48 контакта с нами пожалуйста, он оборотов в концерне набирает.» 29:45 - журналіст ОСОБА_8 - Або організувати зустріч там на горі і для дружнього до хлопчиків директора заводу. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 (03.09.2016): -« ОСОБА_49 , спроси когда можно будет ОСОБА_42 (хбтз) попасть к ОСОБА_78 пожалуйста.» 29:57 - журналіст ОСОБА_8 : «Син, який заробляє на контрабандних поставках, визначає навіть питання, які «ОСОБА_79», перший зам. секретаря РнБО, підніматиме на нарадах. Голос за кадром, невідома особи, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 (16.12.2016): - «Завтра ОСОБА_78 будет проводить совещание. Прошу тебя попросить ОСОБА_78 поднять вопрос о том , что БТР-3 нужно и т.д, это очень- очень важно. Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65: «В курсе. Сказал. Не сцыте.» В. ОСОБА_24 : - «Мерси.» 30:20 - журналіст ОСОБА_8 - Окремо відзначимо боротьбу з конкурентами. Хлопчики через ОСОБА_23 намагаються змусити фірму, котра нарешті освоїла власне виробництво деталей, продавати запчастини на заводи не на пряму, а через них, з їхньою накруткою. 30:35 - голос за кадром ОСОБА_39 : Листопад 16-го, ОСОБА_24 інструктує ОСОБА_16 , щодо схеми котру, його батько має нав`язати Народному депутату ОСОБА_50 , власнику «Лозівського Ковальсько-Механічного заводу». 30:47 - голос за кадром, невідома ососба, як ОСОБА_17 до ОСОБА_41 : - «Владелец ЛКМЗ- ОСОБА_83, он у нас камень преткновения работы с ОСОБА_51 по мостам и корпусам. Мог бы попросить ОСОБА_78 с ним связаться, он депутат БПП, и сказать ему чтобы он с нами работал, а мы все будем делать через ЛенКузню . Если ОСОБА_78 реально наберет ОСОБА_83 и скажет встретиться со мной на счет согласования механизма, то тогда Минобороны, я, ты, ОСОБА_27 будут довольные как слоны, при этом зарабатывая огромные деньги». 31:16 - журналіст ОСОБА_8 - у листуваннях ОСОБА_33 роль ОСОБА_16 визначає так: (Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_33 ): «в юрисдикции ОСОБА_87 погашения и подписания». Журналіст ОСОБА_8 : - Це, означає забезпечити контракт і проплату. ОСОБА_24 і справді регулярно просить ОСОБА_18 нагинати директорів державних оборонних заводів на замовлення. 31:35 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ) (30.09.2016) - «ОСОБА_84 напиши. А лучше позвони и спроси где контракт для кбтз?» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_20 - керівник Концернівського підприємства «УКРСПЕЦЕКСПОРТ», КБТЗ - Київський бронетанковий завод. 31:47 - (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 ): - «ОСОБА_85 дали под гос.гарантии 72 единицы Т-72 (кап.ремонт), это почти 1.2 млрд. Набери пожалуйста его и скажи со мной связаться и подписать договор, и обязательно скажи, что ты все лично контролируешь.» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_46 - директор Львівського бронетанкового заводу. (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_24 ): - «Напиши пожалуйста ОСОБА_53 чтоб он сказал ОСОБА_85 так же нам давать заявки, это бл*ть уже за *бабло.» Голос за кадром ОСОБА_39 : ОСОБА_54 - директор Державного Концерну «УКРОБОРОНПРОМ». 32:18 - журналіст ОСОБА_8 - проблеми з платежами теж вирішує молодший ОСОБА_23 . Восени 2016 року декілька конвертаційних центрів, через які група виводила гроші, потрапляють під розслідування податкової. Центральну фірму «хлопчаків» «ОПТИМУ,» теж визначають як підозрілу. Через це служба безпеки концерну заморожує проплати, які група мала би отримати з того самого Житомирського бронетанкового заводу. ОСОБА_24 одразу пише ОСОБА_18 , син ОСОБА_23 має вирішити питання на рівні зам. директорів Державного оборонного концерну. 32:53 - (голос за кадром, невідома особа,як ОСОБА_32 ): « ОСОБА_55 . Платеж по ОСОБА_60 тормознула безпека. Говорят опять про уголовное дело и т.д.. Попроси ОСОБА_86, чтобы она ОСОБА_56 попросила пропустить платежи». 33:04 - (голос за кадром, невідома особа,як ОСОБА_12 ): « Завтра все решу». Голос за кадром ОСОБА_57 - ОСОБА_58 , замдиректора концерну з фінансово - економічних питань. ОСОБА_59 - зам.директора Концерну з безпеки. 33:15 - журналіст ОСОБА_8 : Концерн дозволяє платежі. Тепер загальмовує сам завод, але це ще простіше вирішити. ОСОБА_24 просить ОСОБА_16 наїхати на директора бронетанкового. 33:27- (голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 ):« ОСОБА_60 должен 11.630 , на 5.7. У них все согласовано и пропущено еще месяц назад.Спроси ОСОБА_86 дать пи*ды ОСОБА_61 и чтоб поставил в реестр на оплату остальные деньги». 33:40 - журналіст ОСОБА_8 : наступного дня після цього листування, попри розслідування податкової, фірма хлопчаків отримує від заводу 7 000 000 грн., і звісно ж одразу копійка до копійки закидає їх на черговий конвертаційний центр. Загалом, схема заробляла групі десятки, сотні мільйонів гривень. Понад 90 мільйонів від заводів отримала «ОПТИМА», через другу прокладку РЕНАЛ» прокачали ще 85 мільйонів. І на окремому місці поставимо президентський оборонний завод «Ленінську Кузню». Група використовувала його, як звичайну прокладку. Через Кузню по ланцюжку прогнали ще 70 мільйонів гривень від Київського бронетанкового. Приголомшливо, хлопчики не просто прокачували гроші через «ЛенКузню», а й легко могли витягти з кишені президентського бізнесу кількадесят мільйонів на власні потреби, принаймні так виглядає з листування. 34:37 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_17 до ОСОБА_62 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ): « ОСОБА_63 оборотне деньги « ОСОБА_64 » на 21 комплект. У ОСОБА_26 денег 0 все равно. Тебе только с Игорем договорится надо». 34:45 - журналіст ОСОБА_8 - отож, загалом, група хлопчаків із їхнім «татом» отримали від УКРОБОРОНПРОМУ 250 мільйонів гривень. Це, щонайменше, що ми змогли вирахувати по відомим нам фірмам, але ми цілком припускаємо, що «насправді було набагато більше…» 35:32- журналіст ОСОБА_8 - Подібну риторику ми вже чули півтора роки тому, коли опублікували перше розслідування про постачання запчастин на бронетанкові заводи. Не офіційно чиновники від оборонки тоді визнавали, та всі знають звідки деталі і хто їх возить, але давили на патріотизм: У нас війна. У нас вибору не було. У нас фронту потрібно невже Ви не розумієте? Ми як раз розуміємо, але ось Вам короткий курс патріотизма від ОСОБА_23 - молодшого. 35:58 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 » (за 04.11.2016): «Когда платят хоть кто-то? 08.11.2016 «Когда будут гроши?» 22.11.016 «Никто не платил!» 22.11.016 «Когда все говнюки платят?» 25.11.2016 «Оплата в понедельник?» 30.11.2016 «Пусть ОСОБА_60 деньги вернет, уже не по понятиям» 06.02.2017 «А когда у них деньги будут?» 06.02.2017 «Бабки где? X.Ж?» 17.11.2017 «Так кто-то что-то платил вчера?» 30.09.2016 «Когда шо будет?» 23.01.2017 «Они заплатили?» 36:17 - «голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 »: - «Бл*дь» «Ты реально издеваешься сейчас?» 38:47 - Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 : « Вы с ОСОБА_88 на слишком модных тачках ездите ». 38:50 - Голос за кадром журналіст ОСОБА_8 : - ОСОБА_33 орендує будинок в закритому елітному котеджному містечку, а родина ОСОБА_24 розживається кількома квартирами бізнес класу, це понад 14 мільйонів гривень. Гроші легко приходять і легко витрачаються. Аналізувати машини та нерухомість, ОСОБА_23 - молодшого, сина мультимільйонера, немає сенсу. Про нього найяскравіше свідчить, ось ця цитата. 39:14 - голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_31 (за 02.12.2016): «Давай пора монетизировать все это.» 39:19 - Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_32 - « Это мой вопрос, тут я все сделаю.» 39:22 -Голос за кадром, невідома особа, як ОСОБА_65 - «Я новый год без +300-500 встречать не буду. Тысяч гривен» 44:21 - журналіст ОСОБА_8 - Але корупція та хабарі на рівні директорів заводів не закінчувалася. Час піднятися на щабель вище, до нинішнього керівництва УКРОБОРОНПРОМУ і РАДИ НАЦБЕЗПЕКИ і ОБОРОНИ. Тому, що у нас є, що розповісти і про їхні ролі і долі також. Батько ОСОБА_66 , звісно ж буде запевняти, що він навіть не в курсі, що це за «афери, хто ці люди і які такі фірми». Журналіст ОСОБА_8 . Запитання до ОСОБА_29 - « Ви знаєте, хто такий ОСОБА_17 ?» Відповідь: ОСОБА_67 - «Не знаю, я ж Вам відповів. Вже ви втретій раз питаєте». Запитання: ОСОБА_68 -« Ви знаєте фірму ОПТІМУМСПЕЦДЕТАЛЬ ?» Відповідь: - ОСОБА_67 -«Не знаю » Запитання журналіста ОСОБА_68 - «Ви впевнені?» Відповідь: ОСОБА_67 - «Я впевнений»». Таким чином, звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 297, 299 ЦК України, просив визнати недостовірною конкретну інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_5 « Наші Гроші » під назвою « Друзі Президента крадуть на обороні (секретні переписки) /// № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона, на його думку, не відповідає дійсності, шкодить його діловій репутації та інтересам. Разом із тим, зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що зміст позовних вимо уже не містить конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, розповсюджені у відеосюжеті слід визнати недостовірними, і такими, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача. Такі вимоги не були належним чином уточнені позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, при цьому, суд першої інстанції визнав недостовірною не конкретні відомості (дані), а фактично усю інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_5 « Наші Гроші » під назвою « Друзі Президента крадуть на обороні (секретні переписки) /// № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на веб-сайті: https://bihus.info/ у розділі «Новини» ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, у порушення вказаних вимог закону, позивач не конкретизував у позовних вимогах інформацію, яку поширили відповідачі як недостовірну і яку він просить спростувати. Натомість просив суд визнати недостовірною та спростувати усю інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у журналістському сюжеті. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Зі змісту рішення суду вбачається, що всупереч вказаним положенням ЦПК України, у мотивувальній частині судового рішення суд вказав як недостовірну інформацію, яку позивач в уточнених позовних вимогах не просив спростувати, зокрема, інформацію про те, що «група молодиків вступає у змову з оборонними чиновниками, вони скуповують військові запчастини у російських контрабандистів, а також по складах Української армії, накручують ціни у разі, і за змовою з державним концерном «Укроборонпром» продають на його заводи. До групи входять зам.секретаря Ради Нацбезпеки та оборони ОСОБА_14 , його син ОСОБА_35 , колишній працівник концерну ОСОБА_17 і керівники оборонних структур різних рівнів. Група швидко стає привілейованим постачальником держзаводів і отримує контракти на сотні мільйонів гривень, центром оборудок стає підставна компанія «Оптимумспецдеталь», скорочено «Оптима». Отримані гроші переводять в готівку, які потім витрачають на відкати заводам, хабарі слідчим органам та розкішне життя». Такий виклад інформації, її тлумаченням є суб`єктивним баченням суду та не відповідає тому, як її було поширено у відеосюжеті. Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що сюжет триває 46 хвилин 17 секунд. Як вбачається із стенограми, доданої до позовної заяви, мова у ньому йде щонайменше про 9-х фізичних осіб та 10-ти юридичних осіб. У тексті наведено велику кількість узагальнень, висновків, метафор та інших форм оціночних суджень поруч з відомостями про факти, які не стосуються особи позивача. Поміж усього, у сюжеті була загальновідома і беззаперечно правдива інформація, наприклад про те, що ОСОБА_12 , яку згідно рішення суду відповідачі також повинні були спростувати. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11). Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Отже суд, визнавши увесь сюжет недостовірним, не встановив, не розрізнив та не відокремив факти та оціночні судження, чим порушив вказані вище норми матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не з`ясував, яка саме інформація, висловлювання із журналістського сюжету є недостовірною інформацією, що повинна бути спростована відповідачами, а також не з`ясував, як саме поширена інформація порушує особисті немайнові права ОСОБА_23 або завдає шкоди відповідним особистим його немайновим благам. Суд не навів у рішенні мотивів, на підставі яких дійшов висновку про поширення відповідачами саме недостовірної інформації. Суд поверхнево оцінив надані відповідачами докази на спростування зазначених позивачем обставин справи та поклав в основу рішення лише власні бачення та особисті суб`єктивні тлумачення позивачем поширеної у сюжеті інформації. Натомість суд не надав належну оцінку зазначеному позивачем у позові. Щодо публічності позивача суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція). У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією. Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких лідерів. Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є засновником та керівником декількох підприємств в різних сферах економічної діяльності, є керівником Почесного консульства Республіки Сейшельські Острови, а також є сином публічної особи - ОСОБА_23 (українського підприємця, політика, голови Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, Першого заступника Секретаря РНБО до 4 березня 2019 року). Отже, ОСОБА_1 повинен був припустити, що межа допустимої критики стосовно нього як члена родини публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу. Інформація, поширена відповідачами стосується виключно його діяльності, а не приватного життя. Визнаючи недостовірною і такою, що порушує немайнові права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка була поширена відповідачами у відеосюжеті, суд першої інстанції зазначеного не врахував, не звернув увагу, що ОСОБА_1 є сином публічної особи і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що районний суд під час розгляду справи та встановлення фактичних обставин справи не забезпечив баланс між потребою захищати ділову репутацію позивача та правом інших осіб на інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті діяльності позивача як члена родини публічної особи. Судом не було встановлено сукупності усіх обставин, які слугували підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що порушує його права і свободи, принижує честь та гідність, відсутні. Так, положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. Як вбачається із матеріалів справи, стороною відповідачів надавалися суду докази на підтвердження походження інформації викладеної у сюжеті, проте суд таким доказам не надав належну оцінку. Так, у розпорядження суду стороною відповідачів було надано на підтвердження того, що позивач знав ОСОБА_10 та ОСОБА_62 та займався з ними спільною діяльністю, отримував певні кошти, про що й говорилось у журналістському сюжеті, який позивач оспорює, роздруківку переписки з мобільних телефонів, які були вилучені правоохоронними органами у ОСОБА_10 та ОСОБА_62 , та у яких фігурує позивач. Також, лист Національного антикорупційного бюро України, в якому надано підтвердження, що фрагмент переписки містився в матеріалах кримінального провадження, переданого з Головної військової прокуратури. У вказаному фрагменті переписки між ОСОБА_75 та ОСОБА_76 , що надсилалась до НАБУ, згадувалось ім`я ОСОБА_41 та його залученість до спільної діяльності з ними та отриманні за це коштів. На підставі фрагментів такої переписки між вказаними особами НАБУ відкрило кримінальне провадження з метою розслідування даного факту. Лист Генеральної прокуратури України, в якому вказано, що інформація, отримана з мобільних телефонів ОСОБА_75 та ОСОБА_76 , не піддавалась змінам. Відео засідання Тимчасової слідчої комісії ВРУ щодо проведення розслідування відомо: щодо фактів розкрадання у Збройних Силах України та обороноздатності держави, відбулось 13.03.2019 року. Такий виклад журналістського матеріалу відповідає журналістським стандартам щодо пошуку суспільно важливої інформації. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають і змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Висновок суду першої інстанції про те, що жодним дослідженим доказом не підтверджено висловлювання відносно участі позивача у схемах розкрадання оборонного бюджету, які були оприлюднені співвідповідачами у відеосюжеті не є підставою для задоволення позову, оскільки така інформація є оціночним судженням відповідачів, їх журналістським аналізом інформації, яка міститься у роздруківці переписки з мобільних телефонів ОСОБА_10 і ОСОБА_62 та у якій фігурує позивач. Із матеріалів справи вбачається та було встановлено апеляційним судом, що журналістами у сюжеті не було зазначено, що позивач є директором або засновником/співзасновником ТОВ «Оптимумспецдеталь». У сюжеті відображено схеми і процеси, в яких брали участь в різних ролях різні юридичні та фізичні особи. Спростування позивачем його причетності до ТОВ «Оптимумспецдеталь» є його власним баченням та власним тлумаченням змісту сюжету та сприйняттям інформації, поширеної журналістами щодо викладених у сюжеті обставин. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у п. 18 Постанови Пленуму №1 від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Також, Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Отже, спростуванню підлягає тільки недостовірна інформація, яка була висловлена у формі фактичних тверджень. Тому позивач повинен був вказати конкретні висловлювання, які він вважає недостовірними, а суд зобов`язаний оцінити, чи є ці висловлювання фактичними твердженнями, чи оціночними судженнями. Під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 не вказав в уточнених позовних вимогах, яка саме інформація чи конкретні висловлювання є недостовірними на його думку, такими, що порушують його немайнові права. А судження, які висловив позивач, як і думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Суд першої інстанції в своєму рішенні не забезпечив баланс між потребою захищати репутацію позивача та правом інших осіб на інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті діяльності позивача як сина публічної особи. Висновок судово-лінгвістичної експертизи, яким підтверджено те, що інформація, яка міститься у поясненнях відповідачів, містять негативну інформацію по відношенню до позивача, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для спростування такої інформації. Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи суд першої інстанції не встановив при вирішенні справи та помилково вважав наявними підстави для задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушивши норми процесуального права, дав помилкову оцінку доказам зібраним по справі, певним доказав взагалі не дав будь-якої оцінки, що призвело до неправильного вирішення спору. Таке рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні даного позову. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд у своєму рішенні не навів достатні мотиви на підставі яких дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. За таких обставин, відповідно до положень статті 376 ЦПК України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_23 з наведених вище підстав. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року скасувати на ухвалити нове судове рішення наступного змісту. ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 21 грудня 2020 року. Судді: Л.Д. Поливач В.А. Кравець О.І. Шкоріна