Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/369/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7942/23 Справа № 177/369/21 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 177/369/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року, яке ухвалено суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 липня 2023 року, УСТАНОВИВ: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на недоторканість приватного життя. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є власником дачної ділянки в Садовому товаристві «Союз-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно користується електричною енергією. 17 лютого 2021 року, близько 10.00 год., на його дачну ділянку самовільно, під виглядом комісії з виявлення боржників зайшли кілька людей ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ), а також з ними зайшов голова кооперативу ОСОБА_5 . На вхід на свою приватну ділянку він надав дозвіл виключно голові кооперативу ОСОБА_5 і закрив за ним двері воріт. Але без дозволу, самовільно відкривши ворота, на його ділянку вторглись ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які стали перевіряти справність електричної розетки, яка знаходиться з торця будинку, нижче електролічильника. На запитання позивача про те, на якій підставі вони зайшли на його приватну територію, а також, на якій підставі вони збираються перевіряти розетку, ОСОБА_2 відповів, що вони припускають, що його розетка встановлена з порушенням електромонтажу. Вказує, що жоден з присутніх при здійсненні цих дій, не є професійним електриком або хоча б мають до них відношення. Разом з собою вони принесли вже готовий надрукований акт про незаконне підключення до електромережі від 17 лютого 2021 року з вже надрукованими його прізвищем ім`ям та по батькові. Один з членів комісії став перевіряти тестером напругу у розетці, прилад показав, що напруга в розетці є. Після виключення відсікача, розетка все одно була під напругою, перебувала в робочому стані. ОСОБА_2 сказав, що ця розетка «ліва», вони опломбували лічильник, склали акт, звинувативши його в тому, що він краде електроенергію. При цьому ОСОБА_2 , без дозволу позивача, вів приховану зйомку всього, що відбувається на свій мобільний телефон, а згодом виклав це відео в інтернеті в месенджері «Viber» в групі - мовою оригіналу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » членів кооперативу «Союз-1» з коментарями «Тепер треба порушнику направити повідомлення про штраф». Це відео, і всі коментарі до нього бачили і читали всі бажаючі. Позивач заперечує допущення ним Правила користування електричною енергією, а також повноважність членів комісії по виявленню боржників у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Позивач вважає, що опублікувавши зазначене вище відео в інтернеті ОСОБА_2 дискредитує його чесне ім`я воїна-афганця, учасника війни, інваліда війни, громадського діяча, своїми діями відповідач принизив його честь, гідність, заплямував репутацію, скомпрометував і зганьбив перед родичами, колегами, знайомими. До того ж, викладену в інтернеті неправдиву інформацію про нього, публічно не спростовано. Крім того позивач вважає, що незаконним проникненням відповідача до його приватного володіння та проведенням незаконної відеозйомки на його приватній території з метою зганьбити його чесне ім`я, що є порушенням його права на недоторканність приватного життя йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 100 000 грн. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену відповідачем: «що ОСОБА_1 краде електроенергію кооперативу «СТ Союз-1»; зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення в «Vibег» група - мовою оригіналу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », наступного тексту спростування: « Я, ОСОБА_2 навмисне оприлюднив завідомо недостовірну та спотворену мною інформацію щодо крадіжки електроенергії у кооперативі «СТ Союз-1» ОСОБА_1 і виклав своє відео, яке знято з порушенням закону з ціллю зганьбити чесне ім`я ветерана - афганця. Перепрошую.»; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду за розповсюдження завідомо недостовірної інформації в розмірі 100 000 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду за порушення права на недоторканність приватного життя в розмірі 100 000 грн.; стягнути з відповідача на користь його представників матеріальну шкоду в сумі - кількість засідань помножена на 288,88 гривень на одного представника (судові витрати пов`язані з явкою до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за всі дні коли представники позивача з`являвся до суду). Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи. Апелянт зауважує на тому, що неправомірність проникнення відповідача до приватного володіння та проведення незаконної, не дозволеної відеозйомки на приватній території позивача доведена належними та допустимими доказами, як то Актом від 17 лютого 2021 року який визначає реєстрацію незаконного підключення до електричних мереж Т Союз-1, який ОСОБА_2 не мав права підписувати, оскільки його виключили з членів кооперативу за несплату внесків в 2019 році, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14 . Також неправомірність проникнення відповідача до приватного володіння та проведення незаконної, не дозволеної відеозйомки на приватній території позивача доведена Актом від 20 лютого 2021 року повторної перевірки лічильника, яким встановлено відсутність будь-яких порушень з боку позивача та Актом від 20 лютого 2021 року про те, що комісії по виявленню боржників не існує, оскільки вона кооперативом не обиралась, особи, які складали акт від 17 лютого 2021 року, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є самопроголошеними, ОСОБА_2 взагалі не є членом кооперативу, дії вказаних осіб є незаконними. Апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність розповсюдження ОСОБА_2 недостовірної інформації в інтернет просторі, оскільки першоджерелом і ініціатором вказаної інформації був саме ОСОБА_2 , а висновок суду першої інстанції про те, що апелянт добровільно впустив відповідача на свою ділянку є помилковим, оскільки апелянт не міг вести себе у протиправний спосіб (скандалити а бо ж застосовувати фізичну силу,) враховуючи що ти особи, фізично міцні чоловіки, самовільно проникли на його приватну територію. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_18 , які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником дачної ділянки Садівничого товариства «Союз-1», розташованої за адресою АДРЕСА_1, а також, споживачем електричної енергії, яка надається за вказаною адресою, що не оспорювалося сторонами та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197518935 від 24 січня 2020 року (том 1 а.с.131). 17 лютого 2021 року членами правління СК «Союз-1» ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 складено акт про незаконне підключення до електромережі ОК «СТ «Союз-1» по АДРЕСА_1. Власником ділянки є ОСОБА_1 (том 1 а.с.7). Звертаючись до суду з позовом про захист, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на недоторканість приватного життя позивач посилався на те, що при складені вказаного акту ОСОБА_2 незаконно, без його дозволу проник на територію його володіння та незаконно здійснював відеозйомку на його приватній території, яку в подальшому виклав в інтернеті в месенджері «Viber» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» членів кооперативу «Союз-1» з коментарями «Тепер треба порушнику направити повідомлення про штраф». Інформація про незаконне підключення позивачем до електропостачання садового товариства спростована згідно акту, підписаного членами кооперативу ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які провели повторну перевірку приладу обліку електроенергії та не виявили порушень (а.с. 8 зворот). У відповідь на заяву ОСОБА_1 головою правління ОК « СТ «Союз-1» ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_9, 20.02.2023 складено акт, що комісії по виявленню боржників в кооперативі не існує, особи, які склали акт про правопорушення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 самопроголосили себе членами такої комісії, а ОСОБА_2 , крім того, взагалі не є членом кооперативу (а.с.9 зворот). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не встановлено, що дії відповідача є такими, що порочать честь та гідність позивача, порушують його особисті немайнові права. А відтак, не встановлено і підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди внаслідок порушення його прав. Таким чином, підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканим. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Позови про захист гідності, честі та ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28). Згідно із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повної своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»),обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Згідно із частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином у справах по захист честі та гідності саме на позивача покладено обов`язок по доведенню факту поширення відповідачем неправдивої інформації. В даному випадку позивач стверджував, що відповідач розповсюдив недостовірну та таку, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену відповідачем: «що ОСОБА_1 краде електроенергію кооперативу «СТ Союз-1». Аналізуючи зібрані по справі докази та пояснення допитаних в судовому засіданні свідків, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про недоведеність позиваем того, що спірна інформація щодо нього була розміщена у інтернеті в меседжері «Viber» в групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки не надав скріншотів інформації, тощо. До того ж, судом першої інстанції установелно, що після зміни керівника СТ «Союз-1» група «Союз» в меседжері «Viber» зникла. Враховуючи, що позивачем в ході розгляду справи не було доведено факту поширення недостовірної, негативної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для покладення на останню відповідальності у вигляді відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Також матеріалами справи не підтверджено факт проникнення відповідача на територію володіння позивача без дозволу останнього, оскільки при дослідженні судом першої інстанції відеозапису, який за твердженням позивача був розповсюджений в месенджері «Вайбер» як недостовірна інформація, яка шкодить його честі та гідності, встановлено, що в домоволодіння, яким на відповідній правовій основі користується ОСОБА_1 зайшли голова правління ОК «СТ Союз-1» ОСОБА_5 та два члени кооперативу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , які, як члени комісії утвореної для перевірки споживання членами кооперативу електроенергії, та розпочали перевірку лічильника, розташованого на зовнішній частині будинку. При цьому ОСОБА_1 відчинив хвіртку воріт та впустив голову правління, інші члени зайшли до подвір`я самостійно, однак ОСОБА_1 будь-яких дій щодо перешкоджання перевірки не чинив. Відеозйомка вказаних обставин велася відкрито, та фіксувалась саме перевірка лічильника, ОСОБА_1 не заперечував проти неї. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що неправомірність проникнення відповідача до приватного володіння та проведення незаконної, не дозволеної відеозйомки на приватній території позивача доведена належними та допустимими доказами, як то Актом від 17 лютого 2021 року який визначає реєстрацію незаконного підключення до електричних мереж Т Союз-1, який ОСОБА_2 не мав права підписувати, оскільки його виключили з членів кооперативу за несплату внесків в 2019 році, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , оскільки матеріали справи не містять належних доказів неправомірності проникнення відповідача до приватного володіння та проведення незаконної, не дозволеної відеозйомки на приватній території позивача, натомість при дослідженні судом першої інстанції відеозапису ОСОБА_1 відчинив хвіртку воріт та впустив голову правління, інші члени зайшли до подвір`я самостійно, однак ОСОБА_1 будь-яких дій щодо перешкоджання перевірки не чинив. Відеозйомка вказаних обставин велася відкрито, та фіксувалась саме перевірка лічильника, ОСОБА_1 не заперечував проти неї. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що неправомірність проникнення відповідача до приватного володіння та проведення незаконної, не дозволеної відеозйомки на приватній території позивача не може бути доведена Актом від 20 лютого 2021 року повторної перевірки лічильника, яким встановлено відсутність будь-яких порушень з боку позивача та Актом від 20 лютого 2021 року про те, що комісії по виявленню боржників не існує, оскільки вона кооперативом не обиралась, особи, які складали акт від 17 лютого 2021 року, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є самопроголошеними, ОСОБА_2 взагалі не є членом кооперативу, дії вказаних осіб є незаконними, оскільки Акт від 20 лютого 2021 року повторної перевірки лічильника був складений через три дні після складення Акту від 17 лютого 2021 року, в якому зареєстровано незаконне підключення до електричних мереж Т Союз-1. Також не можуть підставою бути для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність розповсюдження ОСОБА_2 недостовірної інформації в інтернет просторі, оскільки першоджерелом і ініціатором вказаної інформації був саме ОСОБА_2 , а висновок суду першої інстанції про те, що апелянт добровільно впустив відповідача на свою ділянку є помилковим, оскільки апелянт не міг вести себе у протиправний спосіб (скандалити а бо ж застосовувати фізичну силу,) враховуючи що ти особи, фізично міцні чоловіки, самовільно проникли на його приватну територію, оскільки відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Згідно із п. 18 зазначеної Постанови, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем інформації, про яку йдеться в позовній заяві. Натомість позивачем по справі не було доведено факту поширення відповідачем недостовірної, негативної інформації в месенджері «Вайбер». Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 вересня 2023 року. Головуючий: Судді: