Постанова 4814 № 552/4253/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4253/19 Номер провадження 22-ц/814/2690/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Карпушин Г.Л., Триголов В.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Малофєєва Артема Івановича, представника ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 листопада 2020 року (час ухвалення судового рішення з 10:10:46 год. по 10:33:06 год., дата виготовлення повного тексту рішення 05 листопада 2020 року) у справі за позовом адвоката Малофєєва Артема Івановича, представника ОСОБА_1 , до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року адвокат Малофєєв А.І., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 135 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що в провадженні Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12014170020001027 від 29.05.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. По вказаному провадженню його визнано потерпілим. Йому завдано матеріальних збитків. 29.05.2014 року він направив відповідну заяву до слідчого відділення поліції в Київському районі міста Полтави ГУ НП в Полтавській області з приводу надання інформації щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №12014170020001027, порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та повідомлення щодо встановлення особи, яка вчинила злочин, але відповіді так і не отримав. На даний час у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, зокрема, проводяться слідчі (розшукові дії), направлені на встановлення особи (осіб) причетних до скоєння злочину. Внаслідок допущення порушення розумних строків та довготривалого досудового розслідування, не встановлення особи, яка (які) вчинили злочин, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.125 КК України, Відділенням поліції №Г Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області йому, довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав шляхом неодноразових звернень із заявами, витрачаючи на це свій особистий час, внаслідок чого він переніс сильні, душевні хвилювання, стреси та психо-емоційні навантаження, що в свою чергу впливає на його стан здоров`я, внаслідок чого він вимушений лікуватись та проходити обстеження. Вказував, що, на його думку, це свідчить про те, що слідчим постійно вчиняється незаконна бездіяльність, внаслідок чого затягується розслідування по цій справі. Дані обставини спричиняють йому значну моральну шкоду завдану протиправними, неправомірними діями та бездіяльністю Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у душевних стражданнях та негативних переживаннях внаслідок порушення його прав. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 05 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі адвокат Малофєєв А.І., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позовної заяви, висловлена незгода з оцінкою судом першої інстанції поданих у справу доказів. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачі та третя особа не скористалися. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог. Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2014 року до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України на підставі заяви ОСОБА_1 внесені відомості у зв`язку з тим, що 28.05.2014 року близько 17-00 год. невідома особа, перебуваючи в 1-й МКЛ, що по вул. Енгельса 27а в м. Полтаві, нанесла ОСОБА_1 тілесні ушкодження (т.1 а.с.7 зворот). По даному кримінальному провадженню позивача визнано потерпілим. Постановою слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 11.07.2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014170020001027 від 29.05.2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.1 ст.125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (т.1 а.с.8-9). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 06 серпня 2014 року скасовано постанову слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 11.07.2014 року про закриття провадження (а.с.16 зворот-17). Постановою заступника начальника СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 30.01.2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014170020001027 від 29.05.2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.1 ст.125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 184 КПК України (т.1 а.с.10-11). Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.11.2015 року скасовано постанову заступника начальника СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 30.01.2015 року про закриття кримінального провадження (т.1 а.с.18-19). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 неодноразово звертався до слідчого з клопотаннями про проведення слідчих дій, але слідчі дії не проводились, клопотання не були розглянуті та зобов`язав слідчого ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області допитати свідків (т.1 а.с.23 зворот-24). Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 07 листопада 2017 року кримінальне провадження №12014170020001027 від 29.05.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 с.125 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т.1 а.с.12-13) Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 04 січня 2018 року скасовано постанову слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 07 листопада 2017 року про закриття провадження №12014170020001027 від 29.05.2014 (а.с.20-21). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 07 березня 2018 року встановлено, що слідчим безпідставно до даного часу не вирішено клопотання потерпілого, що є грубим порушенням його прав (т.1 а.с.25). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 03 травня 2018 року визнано, що мала місце бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014р., яка полягає у нездійсненні слідчим процесуальної дії, яку він зобов`язаний вчинити у визначений ст.220 КПК України строк та зобов`язано слідчого, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014 року, розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 30.03.2018 року та за наявності відповідних підстав задовольнити його, а у разі відмови у його задоволенні винести вмотивовану постанову, копію якої вручити їй для можливості оскарження ( т.1 а.с.26). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2018 року визнано, що мала місце бездіяльність слідчого ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014р., яка полягає в недотриманні вимог ст.9 КПК України та невиконання ухвали Київського районного суду м. Полтави по справі № 552/6862/16-к від 09.12.2016р., а саме в непроведенні допиту свідків та працівників поліції, які оглядали відеозапис з камер спостереження 28.05.2014р. Зобов`язано слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014р., в триденний строк з моменту отримання даної ухвали надати до Київського районного суду м. Полтава звіт про виконання ним ухвали слідчого судді від 09.12.2016р. по справі № 552/6862/16-к, про що також повідомити ОСОБА_1 в зазначений строк. ( т.1 а.с.27) Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 16 січня 2019 року скасовано постанову заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в Полтавській області від 10.12.2018 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки слідчим неодноразово приймалися рішення про його закриття, які скасовувались судом з мотивів неповноти досудового розслідування, а також, враховуючи давність самого кримінального провадження ( т.1 а.с.30-31) Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 23 квітня 2019 року встановлено, що слідчим безпідставно до даного часу не вирішено клопотання потерпілого, що грубо порушує права потерпілого на оскарження постанови про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання та зобов`язано слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014р. розглянути клопотання адвоката Маліченка Д.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 від 27.03.2019р. та за наявності відповідних підстав задовольнити його, а у разі відмови у його задоволенні винести вмотивовану постанову, копію якої вручити для можливого оскарження. Зобов`язано слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014170020001027 від 29.05.2014р. в триденний строк з моменту отримання даної ухвали, надати до Київського районного суду м. Полтави звіт про виконання ним ухвали слідчого судді, про що також повідомити потерпілого ОСОБА_1 в зазначений строк.( т.1 а.с.28) Постановою слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 28 травня 2019 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12014170020001027 від 29.05.2014 року за ч.1 с.125 КК України, закрито, у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення. (т.1 а.с.13 зворот-16) Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 14 червня 2019 року скасовано постанову слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 28 травня 2019 року про закриття провадження №12014170020001027 від 29.05.2014 (а.с.22-23). Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 03 липня 2019 року скасовано постанову слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Пугіна С.Є. від 06.05.2019р. по кримінальному провадженню № 12014170020001027 від 29.05.2014р. у зв`язку з її невмотивованістю. ( т.1 а.с.29) На даний час досудове розслідування кримінального провадження триває. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факту протиправних, неправомірних дій та бездіяльність Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судовому порядку не встановлено та позивач і не просить їх встановити в даному судовому процесі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові ВС від 22 травня 2019 року по справі № 686/20012/18 з подібними фактами і спірними правовідносинами суд касаційної інстанції зробив такі висновки. «Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати поданих ним клопотань. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди та правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.». У справі, що розглядається позивач обґрунтовує заявлені вимоги бездіяльністю слідчих, яка встановлена судовими рішеннями, і наслідком чого є невиправдане затягування і не розслідування кримінального провадження. Судом апеляційної інстанції досліджені завірені копії ухвал слідчого судді (а.с.8-38). Проаналізувавши зміст зазначених судових рішень, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність незаконних дій та бездіяльності слідчих національної поліції в Полтавській області та відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, які виявилися у винесенні незаконних процесуальних рішень про закриття кримінального провадження, не вчиненні процесуальних дій у межах розслідування кримінального провадження, тощо. Наслідком таких дій та бездіяльності стало невиправдано тривале розслідування кримінального провадження, ініційованого за заявою позивача. Очевидним є те, що ефективне розслідування у розумні строки цього кримінального провадження має особливе значення для позивача, оскільки йдеться про встановлення осіб (особи), яка завдала йому тілесних ушкоджень та має понести за це покарання. Тривале (практично п`ять років) розслідування кримінального провадження, неодноразові необґрунтовані рішення слідчих про закриття кримінального провадження, невиконання слідчими вимог кримінального процесуального закону, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача, завдаючи йому моральної шкоди. З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконною бездіяльністю органом досудового розслідування. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач послався на висновок судово-психологічної експертизи №1723 від 30 червня 2020 року, згідно якого орієнтовний розмір відшкодування моральної шкоди може становити 27 мінімальних заробітних плат (т.1 а.с.185-204). Оцінюючи зазначений доказ у відповідності до вимог ст.110 ЦПК України, апеляційний суд з того, що висновок експертизи у частині розміру відшкодування має імовірний характер (т.1 а.с.203) і не містить чітких критеріїв обрахунку розміру шкоди у грошовому еквіваленті з прив`язкою до мінімальної заробітної плати з урахуванням того, що вона змінюється. У зв`язку з наведеним цей доказ не може бути покладений в основу для визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Керуючись приписами ст.23, ст.1174 ЦК України, враховуючи тривалість і характер порушень прав позивача, а також те, що допущені порушення органів досудового розслідування регулярно виправлялися судовими рішеннями, апеляційний суд визнає, що критеріям розумності і справедливості буде відповідати сума у розмірі 1 000 грн. Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Малофєєва Артема Івановича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 листопада 2020 року скасувати, ухваливши нове рішення. Позов адвоката Малофєєва Артема Івановича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю слідчих Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: Г.Л.Карпушин В.М.Триголов