Ухвала КЦС ВС № 332/2229/16-ц

Ухвала 18 грудня 2020 року м. Київ справа № 332/2229/16-ц провадження № 61-14413ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діордієва Олексія Сергійовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна, Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування частково рішень Запорізької міської ради, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 26 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв О. С. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зокрема, встановлено, що на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі заявник не погоджувався із судовими рішеннями як по суті вирішення спору, так і внаслідок незастосування наслідків спливу позовної давності. Проте, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору по суті заявлених вимог, заявник не зазначив конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлювало вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Зазначено, що заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Для усунення зазначених вище недоліків заявнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали. Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 05 листопада 2020 року. Строк виконання ухвали сплив 16 листопада 2020 року. 24 листопада 2020 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав уточнену касаційну скаргу, в якій частково усунув недоліки змісту касаційної скарги. Проте заявник не виконав повністю вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. В уточненій касаційній скарзі заявник повторно зазначив, що не погоджується із судовими рішеннями як по суті вирішення спору. та і внаслідок незастосування наслідків спливу позовної давності. Проте, оскаржуючи ці судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України він посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 лише щодо застосування та обґрунтування наслідків спливу позовної давності. Водночас заявник не зазначив конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень по суті вирішення заявлених позовних вимог. Таким чином, ухвала Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху у повному обсязі не виконана, а отже, не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Крім того, подаючи уточнену касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв О. С. пропустив десятиденний строк на усунення недоліків та не подав клопотання про поновлення такого строку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Отже, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Згідно зі статтею 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Зважаючи, що заявник в уточненій касаційній скарзі вимоги ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у повному обсязі не виконав та подав уточнену касаційну скаргу з пропуском десятиденного строку, який надано на виконання зазначеної ухвали, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Діордієва О. С. підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діордієва Олексія Сергійовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко