Ухвала КЦС ВС № 341/1787/17

Ухвала 22 грудня 2020 року м. Київ справа № 341/1787/17 провадження № 61-18392ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дзера Лариса Миколаївна, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку та договорів дарування земельних ділянок, ВСТАНОВИВ: Рішенням Галицького районного суду від 20 травня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду, позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування земельної площею 0,05 га від 23 грудня 2013 року, що знаходиться на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу, Дзерою Л. О., зареєстрований в реєстрі за № 4949. Визнано недійним договір дарування земельної ділянки площею 0,1 га від 23 грудня 2013 року, що знаходиться на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Дзерою Л. О., зареєстрований в реєстрі за № 4951. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 23 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу, Дзерою Л. О. , зареєстрований в реєстрі за № 4947. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 20 травня 2020 року без змін. У грудні 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу (надійшла 11 грудня 2020 року), в якій, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Також, заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. До касаційної скарги заявником не надано доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення. Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи, що позов містить дві вимоги немайнового характеру, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 2 560 грн (640 грн * 2 вимоги * 200%). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/ 22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Разом з тим, в касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якій заявник посилається на скрутний матеріальний стан. Дослідивши клопотання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору, з огляду на таке. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про відстрочення сплати судового збору, суд бере до уваги, предмет спору. Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору слід відмовити. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року, залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова