Постанова КЦС ВС № 496/2303/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Київ справа № 1506/1177/2012 провадження № 61-29045 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області, відділ Держкомзему Біляївського району Одеської області, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року в складі колегії суддів Сидоренко І. П., Станкевича В. А., Таварткіладзе О. М., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 12 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, в якому просив: - визнати недійсним рішення Дачненської сільської ради № 337-ХХІV від 05 листопада 2004 року; - визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 939972 від 19 лютого 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; - визнати за ним і ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частині за кожним; - зобов`язати відділ Держкомзему у Біляївському районі видати йому необхідні документи на право приватної власності на земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори 16 лютого 1990 року, йому та його матері ОСОБА_2 належить по 1/2 частині у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , де вони зареєстровані та проживають разом. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,117га, цільове призначення якої визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та яка була приватизована ОСОБА_2 , 19 лютого 2007 року їй виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області від 05 листопада 2004 року № 337-ХХІV. Зазначає, що він з ОСОБА_2 вирішили продати будинок, проте договір купівлі-продажу скласти неможливо, оскільки будинок належить двом власникам, а земельна ділянка біля будинку зареєстрована тільки на його матір, у зв`язку з чим він звернувся до суду з указаним позовом. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним рішення Дачненської сільської ради № 337-ХХІV від 05 листопада 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,117 га по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 939972, на земельну ділянку площею 0,117 га по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), кадастровий номер земельної ділянки 5121082400:02:002:0161, виданий 19 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_2 . В іншій частині позов залишено без задоволення. Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення Дачненської сільської ради № 337-ХХІV від 05 листопада 2004 року та в частині визнання недійсним державного акту про право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачу належить 1/2 частина житлового будинку, то відповідно до статті 120 ЗК України йому має належати і земельна ділянка, пропорційна частині будинку у розмірі 1/2. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності за ним та ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним і зобов`язання відділу Держкомзему видати необхідні документи на право приватної власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки передача в приватну власність земельної ділянки є компетенцією органу місцевого самоврядування, позивачу необхідно звернутися з відповідною заявою до Дачненської сільської ради, а тому такі позовні вимоги є безпідставними. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області про визнання державного акту на право власності на землю недійсним і визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Переглядаючи рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, адже вона після смерті матері ОСОБА_2 є спадкоємцем її майна. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не надав суду першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів того, що його права при видачі державного акту про право власності на землю на ім`я ОСОБА_2 були порушені. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржене судове рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Указує, що апеляційний суд безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки позивач як власник Ѕ частини будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, в силу статті 120 ЗК України має право на Ѕ частину вказаної земельної ділянки. Відзив/заперечення на касаційну скаргу 22 листопада 2017 року надійшло заперечення, а 31 січня 2018 року пояснення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року без змін. Посилається на те, що апеляційний суд під час розгляду справи повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. При зверненні із апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2012 року ОСОБА_3 посилалася на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 квітня 2013 року, яким визнано її право користування будинком та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , та на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року в справі № 496/2303/16, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на обов`язкову частку в спадщині після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/8 частину вказаного житлового будинку. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що: «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України, яка аналогічна за змістом частині першій статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків». В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15 (провадження № 14-726цс19) вказано, «саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно, щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення». Апеляційний суд залишив поза увагою те, що у справі, яка переглядається, рішення суду першої інстанції ухвалено 16 травня 2012 року, а рішення суду, яким визнано право користування земельною ділянкою за ОСОБА_3 , ухвалено 25 квітня 2013 року. Тобто, підстав уважати, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції судом було вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , у суду апеляційної інстанції не було. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що: «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті». За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про порушення прав та інтересів ОСОБА_3 оскарженим рішенням суду першої інстанції та про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року скасувати. Передати справу № 1506/1177/2012 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року втрачає законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов