Ухвала КЦС ВС № 206/2703/19

Ухвала 21 грудня 2020 року м. Київ справа № 206/2703/19 провадження № 61-18686 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено. 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року (надійшла до суду 16 грудня 2020 року), в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, але не зазначає від якого конкретно висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах необхідно відступити та у яких саме постановах Верховного Суду викладені дані висновки. Також заявник надає недостатні обґрунтування для необхідності відступу від правової позиції, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 20 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць