Постанова КЦС ВС № 361/6799/14-ц

Постанова Іменем України (додаткова) 02 грудня 2020 року м. Київ справа № 361/6799/14-ц провадження № 61-13527зпв20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який надалі було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації. Позов обґрунтовано тим, що 04 жовтня 1996 року сільською радою було прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га, проте державний акт було видано відповідачу на більшу площу земельної ділянки, а саме на 0,283 га (для обслуговування жилого будинку - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,033 га). Тобто під час розроблення технічної документації до державного акта на право приватної власності на землю розмір земельної ділянки було необґрунтовано збільшено на 0,013 га. Крім того, межа ділянки, виділеної ОСОБА_2 , проходить по одному з об`єктів нерухомості, що належить позивачу, а саме сараю під літ. «Б», що підтверджується топографічною зйомкою земельної ділянки. З огляду на наведене позивач вважала, що рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки прийнято сільською радою з порушенням чинного законодавства та її прав, а тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га, скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 09 квітня 2001 року та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і його державну реєстрацію. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при прийнятті рішення від 04 жовтня 1996 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 . Рожнівська сільська рада діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом; договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений із дотриманням вимог чинного законодавства; з вимогою про скасування акта на право приватної власності на землю позивач звернулася з пропуском позовної давності, перебіг якої почався із часу встановлення меж земельних ділянок. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Залишивши без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову в позові, суд касаційної інстанції погодився із їх висновками та зазначив про те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, просила скасувати судові рішення у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення позову з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176-VI). На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилалась на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року та 20 травня 2015 року. Постановою Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу і передаючи справу в цій частині на новий розгляд, Верховний Суд України виходив із того, що існує неоднакове застосування судами положень частини четвертої статті 268 ЦК України та пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI. Верховний Суд України зазначив, що відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, не поширювалась. Також звернув увагу на те що, відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Верховний Суд України констатував, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли висновку про пропуск позивачем позовної давності на звернення з вимогою про визнання державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 , незаконним. Крім того, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки підставою для відмови в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , була відмова в задоволені позову про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 , то судові рішення в частині відмови в задоволенні зазначених позовних вимог також підлягають скасуванню. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що Верховним Судом України під час розгляду справи не вирішено питання щодо двох позовних вимог, а саме щодо: - визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га; - скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тому, на переконання позивача, є підстави для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі про скасування рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року в частині не розглянутих Верховним Судом України позовних вимог та направлення справи в цій частині на новий розгляд.

Позиція Верховного Суду Згідно зі статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, встановивши, що Верховний Суд України під час розгляду справи 04 жовтня 2017 року дійсно не переглянув ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відносно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що така заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 1993 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 (літ. «А») та інші господарські споруди: сарай цегляний (літ. «Б»), прибудова цегляна (літ. «В»), гараж (літ. «Г»), вбиральня (літ. «Д»), погріб (літ. «Е»), колодязь (літ. «К»), огорожа. 04 жовтня 1996 року рішенням Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання № 15 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,27 га на АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення 09 квітня 2001 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії КВ б/н, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5185, за яким їй передано у власність 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,033 га для ведення особистого підсобного господарства. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо виготовлення обмінного файлу для введення в базу даних і присвоєння кадастрового номера на земельну ділянку ОСОБА_2 , яка виготовлена ТОВ «Український земельний кадастр» у 2010 році на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КВ б/н, в описі меж від точки «Б» до точки «В» зазначено землевласником ОСОБА_1 . Крім того, у вказаній технічній документації міститься заява ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує, що під час геодезичних робіт площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства зменшилася з 0,033 до 0,0255 га, про що виготовлено відповідний абрис. Рішенням виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2003 року ОСОБА_1 було передано безкоштовно у власність земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку, площею 0,1868 га, за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані вищевказаний житловий будинок та господарські споруди. На підставі вказаного рішення Броварським науково-виробничим землевпорядно-архітектурним бюро у грудні 2003 року було розроблено технічну документацію для виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, на підставі якої 22 березня 2004 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 047245 площею 0,1868 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221287201:01:011:0005. З опису меж у цьому державному акті вбачається, що дана земельна ділянка від точки «Б» до точки «В» є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2 07 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221287201:01:011:0053, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 . 08 листопада 2013 року право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області під № 3562755 Також суди установили, що порядок користування земельними ділянками склався давно, фактично із часу отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державних актів на право власності на землю, жодних суперечок між ними не виникало. Межі сторонами самовільно не переносилися. У травні 2014 року складено акт обстеження належної ОСОБА_1 земельної ділянки, у якому зазначено, що під час обстеження та геодезичного обміру земельної ділянки площею 0,1868 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, було виявлено, що фактична межа цієї земельної ділянки не відповідає державному акту, а саме: частина її земельної ділянки, на якій розташовано сарай, перебуває у власності ОСОБА_3 . В акті також зазначено, що державні акти на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виготовлені неправильно, а саме допущено помилку при визначенні координат та конфігурації суміжних земельних ділянок. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради Відповідно до статті 353 ЦПК України 2004 року Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Відповідно до статті 3604 ЦПК України 2004 року суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. За змістом статті 3605 ЦПК України 2004 року суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. У справі, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишивши без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання від 04 жовтня 1996 року № 15 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га, погодився із висновками судів про те, що жодних порушень норм чинного законодавства Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області при прийнятті рішення від 04 жовтня 1996 року у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки не допущено. Сільська рада діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом. Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення її законних прав, свобод чи інтересів при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки таке жодним чином не визначає місце знаходження господарської споруди позивача та не визначає меж та координат земельних ділянок. Натомість в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року та 20 травня 2015 року суд касаційної інстанції зазначив, що перебіг позовної давності щодо вимог власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, починається з 15 січня 2012 року, з огляду на положення Закону України № 4176-VІ. Отже, зі змісту наведених судових рішень та судового рішення, про перегляд якого подано заяву в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання від 04 жовтня 1996 року № 15, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки вони стосуються різних фактичних обставин справи та норм матеріального права, тому заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року в цій частині задоволенню не підлягає. Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку Як встановлено судами у цій справі та вбачається із матеріалів справи, 07 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221287201:01:011:0053, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору, 08 листопада 2013 року право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку було зареєстровано Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області під № 3562755. Згідно з частиною першою 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є похідною від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та не може бути самостійно розглянута судом. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, зокрема у частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, то вказані судові рішення попередніх інстанції в частині відмови у задоволенні похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 також підлягають скасуванню з направленнямсправи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки Верховного Суду За таких обставин та враховуючи те, що під час прийняття постанови від 04 жовтня 2017 року Верховним Судом України не було розглянуто позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради та про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, колегія суддів вважає за необхідне заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задовольнити, ухвалити додаткове рішення у справі, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року задовольнити частково. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, статтями 3604, 3605 ЦПК України 2004 року, статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року задовольнити частково. Скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:011:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Рожнівської сільської ради дев`ятої сесії 22 скликання від 04 жовтня 1996 року № 15 у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,27 га. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко