Постанова 4857 № 380/5299/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 рокуСправа № 380/5299/20 пров. № А/857/9642/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П., при секретарі судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (суддя Кухар Н.А., м.Львів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування рішень, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.26-30), просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.07.2019 №7969 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі Комісія; Рішення №7969, ЄРПН; ПДВ відповідно); визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 15.07.2020 №8386 про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку (далі Рішення №8386); визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління від 06.07.2020 №1698584/42895314 про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому орані 25.07.2019 №7 врахованої згідно з рішенням комісії від 31.07.2019 №1241395/42895314 (далі Рішення №1698584/42895314); виключити ТОВ з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Разом із заявою про збільшення позовних вимог ТОВ подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення №8386, яка обґрунтована тим, що Рішення №8386 є протиправним та порушує права і інтереси позивача та такі дії завдадуть Товариству шкоду, що в подальшому обмежить ТОВ здійснювати господарську діяльність. Також вказує , що без забезпечення позову позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію Рішення №8386. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила позивач, яка із покликанням на порушення норм матеріального права, просить таку скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги, з покликанням на окремі обставини справи вказує, що не вжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем Рішення №8386 зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджений будь - якими доказами. Крім того, судом не зазначено, на підставі яких саме доказів, наданих позивачем, визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Крім того, апелянт послався, зокрема на позицію Верховного Суду, викладену в постанові по справі від 3 лютого 2020 року у справі № 240/3665/19, відповідно до якої, включення платника податків до переліку ризикових платників не породжує для нього правових наслідків. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, просив проводити розгляд справи у відсутності його представника. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником були наведені належні та переконливі докази щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку ухвалення рішення на користь позивача. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини другої статті 151 КАС суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Судом встановлено, 15.07.2020 ТОВ внесене до переліку ризикових платників податків згідно з Рішенням Комісії, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ пункту 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що неправомірне включення позивача до переліку ризикових платників податків стає причиною зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що у свою чергу призводить до негативних наслідків для підприємства, а саме: погіршення ділової репутації, а також до можливих прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин. За вказаних обставин товариство не отримує прибуток, що, як наслідок, може призвести до припинення діяльності товариства. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Як уже зазначалось вище, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Пленумом Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» також висвітлено правову позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частини третьої та четвертої статті 117 КАС, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Відповідно до частини другої статті 151 КАС суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покликатись на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся. Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже основна діяльність заявника є фактично припиненою і наслідком припинення такої основної діяльності є завдання позивачу збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до заявника контролюючими органами відповідних негативних наслідків. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18. За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК) проведення суб`єктом господарювання у встановлені терміни реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що адмініструє орган ДПС, легалізує здійснення таким суб`єктом операцій з постачання товарів (послуг) та є підставою для покупця для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, при цьому пунктом 201.16 статті 216 цього Кодексу передбачено, що реєстрація податкової накладної може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМУ. 01.02.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі Порядок №1165). Згідно з пунктом 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Таким чином, постановлення рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями та з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника. 15.07.2020 ТОВ внесене до переліку ризикових платників податків згідно з Рішенням, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ пункту 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ. Відтак, із наявних у справі доказів слід дійти висновку про те, що включення позивача до переліку ризикових платників ПДВ тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів та за результатами їх розгляду комісією центрального рівня. Негативні наслідки виникають також у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях. Апеляційний суд вважає, що до даних відносин не слід застосовувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 3 грудня 2020 року у справі №140/8457/20, оскільки з вищевказаної постанови вбачається, що висновки судів, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само, не зазначено, на підставі яких саме доказів визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Суд апеляційної інстанції оцінює надані позивачем докази, що свідчать про настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача, а саме: В листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Кабель» від 03.07.2020 №03/07, дане товариство вказує, що у зв`язку з віднесенням ТОВ до ризикових платників податків та зупинення реєстрації податкових накладних, таке змушене припинити співпрацю з ТОВ до виключення його з переліку. Згідно листа Приватного підприємства «Сплав-Сервіс» від 06.07.2020 №06/07/01 останнє також повідомляє ТОВ, що через віднесення його до переліку ризикових платників податку, воно змушене припинити з позивачем співпрацю до виключення його з переліку ризикових. Листи аналогічного змісту від 06.07.2020 №987 та від 02.07.2020 №036 також надійшли до ТОВ і від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС Блискавкозахист» та Приватного малого підприємства «Тумен». З врахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що включення позивача до переліку ризикових платників ПДВ тягне за собою правові наслідки, які носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, негативні наслідки виникають у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях, що зумовлює настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача. При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні «Дорани проти Ірландії» від 31 липня 2003 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції вірно вважав, що порушення свободи здійснення господарської діяльності підприємства у зв`язку із зупиненням реєстрації накладних, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову. Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного Рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи. Також з урахуванням того, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, суд першої інстанції вірно вказав на те, що, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі, вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Рішення, в частині внесення ТОВ до переліку ризикових платників. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Між тим, слід наголосити і на тому, що у розглядуваній справі щодо Рішення №7969 судом також було за заявою позивача застосовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення №7969. Відповідну ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року. Крім того, в провадженні суду апеляційної інстанції перебували інші справи ТОВ (380/6285/20), в яких також вирішувалось питання стосовно обґрунтованості застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову в аналогічній категорії справ, де визнано підставними доводи ТОВ щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову. Додатково, апеляційний суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року в справі №380/5299/20, позов ТОВ до Головного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення №№7969, 8386. Зобов`язано Головне управління виключити ТОВ з переліку ризикових платників податку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.