Постанова 4857 № 300/1961/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1961/20 пров. № А/857/12434/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, ухвалене суддею Панікар І.В. у м.Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №300/1961/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 07 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив: -визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності, нездійснення розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до п.4-5 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування»; -визнати протиправними дії щодо включення в обрахунок коефіцієнту заробітку відомості про заробіток «0,00000» та коефіцієнти заробітку «0, 0000» за період з 2001 по 2003 роки; -зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 27.04.2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів: з 01.06.1993 по 15.03.2001 (7 років 9 місяців 14 днів) здійснення підприємницької діяльності у сфері транспортного обслуговування населення, що підтверджується архівними документами; з 01.01.2004 по 30.06.2010 (6 років 5 місяців 29 днів) відповідно до п.3-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» як період здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.02.2020 за №25137890 та інформацією відділу персоніфікованого обліку; з 01.07.2010 по 10.08.2011 (1 рік 1 місяць 0 днів) як період здісненя підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.02.2020 за №25137890; з 15.08.2013 по 14.09.2015 (2 роки 1 місяць) відповідно до п.3-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» як період здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.02.2020 за №25137890; -зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 27.04.2020 із зарахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшеного на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, відповідно до п.4-5 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування»; -зобов`язати виключити з обрахунку коефіцієнта заробітку коефіцієнти «0,0000» за період 2001-2003 років; -зобов`язати не включати в обрахунок коефіцієнта заробітку коефіцієнти «0,0000» за періоди з 01.06.1993 по 15.03.2001, з 01.07.2010 по 10.08.2011, з 15.08.2013 по 14.09.2015. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виключити з обрахунку коефіцієнта заробітку ОСОБА_1 , коефіцієнт - "0,00000" за період з 01.09.2003 по 31.12.2003. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду у відповідній частині, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Позивач просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач, покликаючись на помилковість висновків суду щодо неналежності документу дозволу на зайняття певним видом діяльності, як суб`єкта підриємницької діяльності, крім доводів, наведених у позовній заяві, зазначає, що судом в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі не підтверджено (спростовано) факту реального здійснення підприємницької діяльності та сплати усіх необхідних платежів до бюджету. Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволеної позовної вимоги, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що довідкою Калуської ОДПІ від 29.11.2012 №425/10/170 підтверджено перебування позивача на обліку в Калуській ОДПІ як платника податків та про сплату ним єдиного податку з 15.03.2001 по 31.12.2003. Даний період пенсійним органом повністю враховано позивачу до страхового стажу. Однак, судом не враховано, що позивачем ані до пенсійного органу, ані до суду не надано жодних доказів про сплату сум страхових внесків за період з 01.09.2003 по 31.12.2003. Скаржник наголошує, що судом не враховано, що виключень або особливих умов при обчисленні пенсії для періодів, які були включені до страхового стажу, але в яких відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків немає, а отже в разі включення періоду до страхового стажу заробітна плата, отримана особою в цей період, підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, навіть за умови нульового показника. Наявність у особи статусу підприємця та перебування на спрощеній системі оподаткування не свідчить про автоматичну сплату страхових внесків в мінімальному розмірі. Відтак, вказує на помилковість висновків про необхідність виключення з обрахунку коефіцієнта заробітку ОСОБА_1 коефіцієнту «0,00000» за період 0 01.09.2003 по 31.12.2003, оскільки за даний період відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Калуської міської ради від 20.01.1993 № 12 Про дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 надано дозвіл на підприємницьку діяльність транспортне обслуговування населення терміном з 01.06.1993 по 01.01.1996 (а.с.27). Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 500485, ОСОБА_1 з 15.03.2001 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.29). Здійснення підприємницької діяльності позивачем припинено з 10.08.2011, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-35). Водночас, ОСОБА_1 з 15.08.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснено припинення підприємницької діяльності з 14.09.2015, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-35). 24.10.2012 позивачу призначено пенсію по інвалідності (ІІ групи) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням страхового стажу 33 роки 7 місяців (з них 3 роки 10 місяців додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку) та заробітної плати, за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 та з 01.01.2004 року по 06.06.2010 року, коефіцієнт заробітної плати 1,24820. 27.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Калуського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком. В подальшому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.04.2020 № 926200160682 здійснено перерахунок пенсії у зв`язку із переходом із пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Не погоджуючись із розрахунком пенсії від 29.04.2020, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.05.2020 в якій заявлено вимоги розглянути скаргу на рішення від 29.04.2020 №926200160682, яким не враховано страховий стаж за періоди 01.06.1993-15.03.2001, 01.07.2010 - 10.08.2011, 15.08.2013 - 14.09.2015, а також частково не враховано стаж з 01.01.2004 по 30.06.2010, не враховано в розрахунок заробітку для обчислення пенсії середній заробіток за 2017 2019 роки та не взято до уваги доходи визначені книгою обліку доходів та витрат в якому відображений заробіток з 01.04.2009 по 15.06.2010 та з 01.09.2013 по 05.09.2015 та зобов`язати Калуський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані періоди та врахувати в розрахунок заробітку для обчислення пенсії середній заробіток за 2017-2019 роки та включити в розрахунок заробітку для обчислення пенсії суми визначені в книзі обліку доходів та витрат у якому відображений заробіток з 01.04.2009 по 15.06.2010 та з 01.09.2013 по 05.09.2015 (а.с. 17-22). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.06.2020 року № 1729-1626/С-02/8-0900/20 заявнику повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду його роботи 01.06.1993 - 15.03.2001. Роз`яснено, що за інформацією відділу персоніфікованого обліку в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація за період з 01.01.2004 по 06.06.2010 про ОСОБА_1 , як особу, яка здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування (зазначені періоди враховані до страхового стажу пропорційно сплаченим страховим внескам, що надходили як частка від сплати єдиного податку). Також вказано на відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 01.07.2010 по 10.08.2011 та періоду з 15.08.2013 по 14.09.2015 до страхового стажу роботи з огляду на відсутність інформації про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу. Крім того, повідомлено про відсутність підстав для здійснення розрахунку із застосуванням середньої заробітної плати за 2017 - 2019 роки. Пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства (а.с.25-26). Позивач вважаючи, що такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. Так, предметом дослідження в межах спірних правовідносин є питання правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періодів роботи фізичної особи-підприємця з 01.06.1993 по 15.03.2001, з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 10.08.2011 та з 15.08.2013 по 14.09.2015. Таким чином, обчислення страхового стажу позивача за період його роботи з 01.06.1993 року по 15.03.2001 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 10.08.2011 та з 15.08.2013 по 14.09.2015 згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щодо підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 01.06.1993 по 15.03.2001 судом враховано, що згідно п. "б" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - №1788-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 3-1 Перехідних положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: - з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; - з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України № 1788-XII. Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637). Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року. по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку. Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Листом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.02.2020 №271/10/09-19-51-62-42 підтверджується доводи пенсійного органу відсутність у Калуському управлінні даних щодо перебування на податковому обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період з 1994 року по 2001 рік (а.с.38-39). Водночас, згідно доводів позивача спірний період з 01.06.1993 по 15.03.2001 здійснення підприємницької діяльності підлягає врахуванню до страхового стажу на підставі довідки архівного відділу Калуської міської ради від 23.03.2020 № 01.7-01/406, яка є витягом з рішення міської ради про дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю. Однак, дозвіл на зайняття певним видом діяльності не є достатнім доказом реєстрації особи, як суб`єкта підприємницької діяльності, не підтверджує реальне здійснення позивачем підприємницької діяльності та не свідчить про сплату ним внесків до Пенсійного фонду під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо. Тобто, лише довідка архівного відділу Калуської міської ради від 23.03.2020 № 01.7-01/406, яка є витягом з рішення міської ради про дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, не може бути врахована судом для підтвердження трудового стажу в оскаржуваний період, оскільки вказаний документ не свідчить про відрахування страхових внесків із його заробітної плати до Пенсійного фонду України. Враховуючи вищевказані положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у період з 1993 року по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду. Отже наявність належних та допустимих доказів, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.06.1993 по 15.03.2001 року судом не встановлено. Щодо вимоги позивача про зарахування до його страхового стажу періодів з 01.01.2004 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 10.08.2011, колегія суддів виходить із наступного. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Таким чином, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2018 року (справа №643/20104/15-а). В розумінні пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI). Звідси, єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами. Листом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.02.2020 №271/10/09-19-51-62-42 повідомлено адвоката позивача, що згідно Єдиного банку даних про платників податків, ФОП ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Калуській ДПІ Калуського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області з 15.03.2011 по 10.08.2011 та в період з 15.08.2013 по 14.09.2015. В Калуському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківській області відсутня інформація щодо системи оподаткування, форм поданої звітності та підтвердження сплати податків і зборів за період з 15.03.2001 по 2015 рік. Відтак, за відсутності відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та будь-яких інших документів, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу (спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків) відсутні правові підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу. З наявної а матеріалах справи копії довідки форми ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.72-73) судом встановлено, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності на підставі його заяви від 27.11.2012 до страхового стажу за період з 01.01.2004 по 06.06.2010 враховано в певній кількості днів, пропорційно сплаченим страховим внескам, що надходили як частка від сплати єдиного податку. При призначенні пенсії за віком у 2020 році розрахунок стажу з 01.01.2004 по 06.06.2010 залишився незмінним. Даний період зараховано до страхового стажу позивача пропорційно сумі сплачених внесків. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць. Відтак, сам по собі статус підприємця та перебування на загальній чи спрощеній системі оподаткування не свідчить про автоматичну сплату страхових внесків в мінімальному розмірі. Таким чином за відсутності відомостей про сплату страхових внесків за кожен місяць зазначеного періоду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість доводів позивача про протиправність дій відповідача щодо не врахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2010 у повному обсязі. Відсутність відомостей про сплату страхових внесків ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 10.08.2011 також вказує на відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 15.08.2013 по 14.09.2015, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Оскільки ОСОБА_1 перебував на обліку у пенсійному орані як отримувач пенсії по інвалідності з 24.10.2012, в силу положень статті 4 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування він був звільнений від сплати єдиного внеску. Разом з тим, згідно з пунктом 3-1 Розділу ХV Прикінцеві положення ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відтак, за наведеного правового регулювання період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 15.08.2013 по 14.09.2015 за відсутності сплати єдиного внеску враховується для визначення права, та не зараховується до загального страхового стажу при призначенні пенсії. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити з обрахунку коефіцієнта заробітку коефіцієнти 0,00000 за період з 2001 по 2003 роки та зобов`язання не включати в обрахунок коефіцієнта заробітку, коефіцієнти - 0,00000 за періоди з 01.06.1993 по 15.03.2001, з 01.07.2010 по 10.08.2011, з 15.08.2013 по 14.09.2015, суд зазначає наступне. Довідкою Калуської ОДПІ від 29.11.2012 № 425/10/170 підтверджено перебування позивача на обліку в Калуській ОДПІ як платника податків та про сплату ним єдиного податку в період з 15.03.2001 по 31.12.2003 (а.с.40). Оскільки згаданою довідкою підтверджується обставини одночасного перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в період з 15.03.2001 по 31.12.2003 та сплату ним єдиного податку, відповідач, при розрахунку пенсії позивача неправомірно визначив цей період роботи позивача з нульовим зазначенням заробітку. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що органом пенсійного забезпечення неправомірно враховано до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 15.03.2001 по 31.12.2003 з урахуванням заробітної плати за цей період в "нульовому" коефіцієнті, так як останнім сплачено єдиний податок із відрахуванням до Пенсійного фонду України. Однак, представник відповідача у відзиві зазначив, що програмним забезпеченням в автоматичному режимі було проведено оптимізацію заробітної плати позивача та виключено 29 місяців за період з 01.04.2001 по 31.08.2003 з найменшим коефіцієнтом. Оптимізація проводиться тільки при призначенні пенсії, то при проведенні перерахунку пенсій повторна оптимізація заробітку не проводиться. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, враховуючи проведену відповідачем оптимізацію колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність врахування органом пенсійного забезпечення до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.09.2003 по 31.12.2003 з урахуванням заробітної плати за цей період в "нульовому" коефіцієнті, оскільки позивачем за вказаний період сплачено єдиний податок із відрахуванням до Пенсійного фонду України та вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключеня з обрахунку коефіцієнта заробітку - "0,00000" за період з 01.09.2003 по 31.12.2003 . Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, починаючи з 27.04.2020 із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшеного на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення, відповідно до пункту 4-5 Розділу ХV Прикінцеві положення ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Так, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Згідно пункту 4-5 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року. У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Водночас, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2020 № 251 Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст.663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року. З наявних у матеріалах справи доказів судом встанолено, що позивачу з 01.05.2020 здійснено перерахунок пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (8723,21 (середньомісячний заробіток)*1,11= 9682,77). Таким чином, розмір пенсії з 01.05.2020 позивача становить 2 872,59 грн (а.с.87-зворот), що виключає підстави задоволення позовних вимог у цій частині. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №300/1961/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний