Постанова 4811 № 466/7715/17

Справа № 466/7715/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б. Провадження № 22-ц/811/98/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 9 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Ніткевича А.В. суддів Ванівського О.М., Мельничук О.Я. секретаря Юзефович Ю.І. з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Грабовець С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року в складі судді Глинської Д.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 , з участю третьої особи ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними,- встановила: У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», ОСОБА_2 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання дій протиправними. Вимоги обґрунтовував тим, що 05 березня 2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвала право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 . Вважає, що ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» порушило порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняло рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно за ОСОБА_2 . Звертає увагу, що 24 лютого 2012 року направляв на адерсу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» заяву з проханням не видавати жодних документів, необхідних для переоформлення зміни власника об`єкта нерухомості, оскільки у провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходилася його позовна заява про припинення договору іпотеки у зв`язку із виконанням зобов`язання. 26 лютого 2012 року Франківський районний суд м. Львова постановив ухвалу про заборону вчиняти дії щодо зміни форм власності та оформлення права власності на третіх осіб на нежитлове приміщення, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 . Не дивлячись на накладений судом арешт, нежитлове приміщення було переоформлено на ОСОБА_2 . Вважає, що за таких обставин реєстратор ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ОСОБА_4 повинна була відмовити ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Просив скасувати державну реєстрацію від 05 березня 2012 року права власності на нежитлове приміщення № V, VI ( під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 2-4, 27-30). Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 про визнання дій протиправними відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , з рішенням не погоджується, вважає рішення упередженим та несправедливим. В апеляційні скарзі зазначає, що переоформлення права власності на нежитлове приміщення № V, VI (під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог законодавства. Так, незаперечним є той факт, що на момент реєстрації права власності спірні нежитлові приміщення перебували під арештом Франківського ВДВС ЛМУЮ, застосованого під час виконавчого провадження № 27664381 від 15.08.2011. Зокрема, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, заборонено здійснювати відчуження будь якого майна, яке належало станом на 15.08.2011 ОСОБА_1 , про що повідомлено Шевченківський районний суд м. Львова. 15.08.2011 листом за підписом заступника директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» повідомлено Франківський ВДВС, що постанову про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 прийнята до виконання. Незважаючи на внесення відомостей про арешт до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» проведено реєстрацію об`єкта, при цьому згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, такі обставини були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2012 року заборонено вчиняти дії щодо зміни форм власності та оформлення права власності на третіх осіб щодо спірних приміщень, тобто на момент реєстрації прав власності 05.03.2012 спірна нерухомість повторно перебувала під арештом. Також покликається на те, що заява про державну реєстрацію спірних приміщень та заява про реєстрацію прав на квартиру написані одним почерком, відтак вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не писали відповідних заяв, які замість них написані іншою особою, а їх підписи сфальсифіковані. При цьому, ОСОБА_2 ухилився від надання взірців свого почерку. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати покласти на відповідачів. Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам скарги. Відповідач ОСОБА_2 та третія особа ОСОБА_3 викликалися в судове засідання та не з`явилися, повідомлення про вручення судової повістки повернулися в суд із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 61, 62). Згідно із ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку,що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Заяву про зміну свого місця проживання учасники справи не подавали, протягом строку зберігання поштового відправлення відповідач та третя особа не з`являлися за отриманням поштового відправлення, кореспонденція повернута на адресу суду. В свою чергу, повідомлення про час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному сайті Львівського апеляційного суду у списку справ призначених до розгляду на 08 грудня 2020 року. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав письмову вимогу ОСОБА_2 про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, у зв`язку з невиконанням такої, відповідач в подальшому реалізував своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному Договором. При цьому, суд зазначив, що заява ОСОБА_1 , яка була скерована 24.02.2012 на адресу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо не видачі жодних документів, необхідних для переоформлення права власності спірних нежитлових приміщень, носила суто інформаційний характер і жодних правових наслідків як для заявника, так і для ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» не мала, оскільки згідно з чинного законодавства арешт чи заборона на вчинення певних дій відносно нерухомого майна накладається ухвалою суду, а в подальшому постановою виконавчих органів і вноситься останніми відповідний запис до Реєстру заборон та обтяжень. Суд звернув увагу на підстави відмови у проведенні державної реєстрації та порядок видачі витягу про державну реєстрацію прав та надання інформації з Реєстру правзгідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яким керувалось ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» до 01 січня 2013 року. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 25 березня 2011 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. (т. 1 а.с. 5). Згідно із п. 1 вищевказаного договору ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 81 200 грн., що є еквівалентом 10 150 дол. США, строком повернення до 25 серпня 2011 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики грошових коштів, 25 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. За умовами договору іпотеки нерухомого майна ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № V, VI (під індексом V, VI) загальною площею 22,8 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7-14). Пунктом 4.2 Договору іпотеки нерухомого майна передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання в цілому чи тієї або іншої її частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим Договором. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації (п. 4.3 Договору). Пунктом 6.1 Договору іпотеки нерухомого майна передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь якого зі своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або договором позики грошових коштів, а рівно у випадках, якщо будь яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (настане) недійсною. При цьому, у разі порушення зобов`язання та/або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його виконання протягом 30 календарнихднів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь яким способом не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду, у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, а також у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 цього договору (п. 6.2 Договору). До позовної заяви ОСОБА_1 додано Свідоцтво про право власності, з якого слідує, що нежитлові приміщення № V, VI площею 22.8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до об`єктів нерухомості, вперше були зареєстровані в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 22 березня 2011 року за реєстровим № 33204210 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 2009 року, виданого відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (т. 1 а.с. 7-8). Із заяви, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. від 12 серпня 2011 року, та яка міститься в матеріалах реєстраційної справи на будинок АДРЕСА_1 зазначено, що ОСОБА_1 в рахунок виконання основного зобов`язання за Договором позики грошових коштів від 25.03.2011 дає згоду відповідно до п.п. 6.6 Договору іпотеки нерухомого майна від 25.03.2011 «Про застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання спорів», на перехід права власності на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення № V, VI (під індексом V, VI) загальною площею 22,8 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 ; повідомляє, що остаточна оцінка предмета іпотеки визначається ОСОБА_2 самостійно без додаткового погодження із ним, ОСОБА_1 . В матеріалах реєстраційної справи на будинок АДРЕСА_1 міститься свідоцтво приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й.Є. від 01 березня 2012 року, з якого вбачається, що 24 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 було передано ОСОБА_1 ; заява містила вимоги виконати протягом тридцятиденного терміну з дня отримання заяви, зобов`язання за договором позики грошових коштів від 25 березня 2011 року; у разі невиконання цієї вимоги, згідно із Договором іпотеки нерухомого майна, ОСОБА_2 має право зареєструвати на своє ім`я право власності на предмет іпотеки; заява була передана 24 січня 2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ОСОБА_1 27 січня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 17). 01 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про державну реєстрацію прав на приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви про державну реєстрацію права власності відповідач ОСОБА_2 долучив такі документи: договір іпотеки від 25.03.2011 за реєстровим № 275, посвідчений Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; свідоцтво від 01.03.2012 за реєстровим № 208, посвідчене Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; копії поштових повідомлень про вручення 27.01.2012 ОСОБА_1 вищезгаданої заяви; висновок про оцінку майна даних приміщень, проведену суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 ; квитанції про проведену оплату по реєстрації права власності вищезгаданих нежитлових приміщень. У висновку про оцінку майна від 01.03.2012 зазначсено, що ринкова вартість нежитлових приміщень № V, VI ( під індексом V, VI) загальною площею 22,8 кв.м., які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахування ПДВ становить 54 600 грн. (т. 1 а.с. 18). З врахуванням поданих заявником документів, а також інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів, державним реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ОСОБА_4 . 05 березня 2012 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та видано витяг за № 33389895 про державну реєстрацію прав, який підтверджував проведену реєстрацію за ОСОБА_2 нежитлових приміщень, під інд. V, VI, площею 22.8 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду із позовними вимогами та наполягаючи на необхідності скасування державної реєстрації від 05 березня 2012 року прав власності на нежитлове приміщення № V, VI (під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , позивач свої доводи фактично зводив до того, що спірна державна реєстрація проведена реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в порушення вимог закону, оскільки відповідні дії вчинено відносно майна, яке на час його реєстрації знаходилося під арештом. Тобто, позивач оспорює державну реєстрацію права влансоті на спірне нерухоме майно, яка проведена за відповідачем у справі ОСОБА_2 . Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальною засадою державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Колегія суддів погоджується з тим, що підзаконним нормативним актом, який був чинним на момент проведення первинної державної реєстрації спірних нежитлових приміщень за позивачем, а в подальшому, реєстрації переходу права власності на ці приміщення за відповідачем ОСОБА_2 , було Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. за № 7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, яким керувалось ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» до 01 січня 2013 року. Відповідно до п. 1.8 Положення, реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи, журнали обліку заяв про державну реєстрацію прав та обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав. Згідно із п. 1.7 Положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об`єкт. Відповідно до Розділу ІІ пунктів 2.1, 2.2 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку

1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. У п. 2.7 Положення передбачав перелік документів, які були необхідними для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе заявник (п. 2.2. Положення). За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній Пункт 3.5 Положення передбачав перелік підстав, коли реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. Зокрема, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п. 3.5.4 Положення). Так, згідно із п. 2.7 Положення, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно було також подати витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі. Таким чином, для відповідності поданих заявником документів для державної реєстрації прав, вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовим актам, останньому необхідно було подати, у тому числі, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна. Також, частиною 4 ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень»,у редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації спірного майна, передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ст. 24 Закону). Крім цього, стаття 23 цього Закону передбачала підстави зупинення державної реєстрації прав , зокрема, у разі винесення ухвали суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав. Державна реєстрація прав зупинялася на період до усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав на підставі судового рішення про скасування заборони вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, або заяви правоволодільця про зняття зупинення державної реєстрації прав. Крім цього, у ч. 2 ст. 9 цього Закону йшлося про те, що Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема, відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна. З наведного слідує, що як підзаконним нормативно-правовим актом, так і чинним на час проведення спірної державної реєстрації ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень» вимагалося встановити факт накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, документи про що зобов`язувався подати сам заявник. З матеріалів справи встановлено, що на зазначені нежитлові приміщення № V, VI (під індексом V, VI) загальною площею 22,8 кв.м., які належали ОСОБА_1 постановою головного державного виконавця Франківського ВДВС ЛМУЮ від 15.08.2011 був накладений арешт в межах виконання виконавчого листа № 2-2830 виданого 21.04.2011 (т. 1 а.с. 239, 240). Згідно листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 19.09.2011 постанова головного державного виконавця Франківського ВДВС ЛМУЮ від 15.08.2011 прийнята до виконання. Крім цього, Франківський районний суд м. Львова постановив ухвалу від 20 лютого 2012 року у справі № 2/1326/1669/2012, якою заборонив вчиняти дії щодо зміни форм власності та оформлення права власності на третіх осіб на нежитлові приміщення № V, VI ( під індексом V, VI) загальною площею 22,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до остаточного розгляду по суті (т. 1 а.с. 245). Дана ухвала надійшла на виконання в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 05 березня 2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Крім цього, позивач ОСОБА_1 самостійно 24.02.2012 скерував на адресу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» заяву щодо не видачі жодних документів та повідомив про накладення арештку на спірні нежитлові приміщення. Зазначені документи містяться у Реєстраційній справі на приміщення площею 22,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , які досліджені під час апеляційного розгляду справи. Таким чином, встановлені у спірних правовідносинах обставини дають підстави для беззаперечного висновку про те, що на час прийняття рішення реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» Трубою О.М. про державну реєстрацію від 05 березня 2012 року прав власності на нежитлове приміщення № V, VI (під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , на зазначені приміщення було накладено обтяження у вигляді арешту, що з врахуванням приписів Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень», було підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. Натомість, незважаючи на вказані обставини, отримавши відповідні заяви ОСОБА_2 від 01.03.2020, реєстратор Труба О.М. прийняла оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № V, VI (під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 . Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи наведене та встановлені колегією суддів порушення вимог закону у проведенні державної реєстрації реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» Трубою О.М. під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № V, VI ( під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 , колегія суддів приходить висновку про підставність позовних вимог, що має наслідком задоволення апеляційної скарги з одночасним скасуванням з відповідних підстав оскаржуваного рішення. Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що заява про державну реєстрацію спірних приміщень та заява про реєстрацію прав на квартиру написані одним почерком, оскільки для відповідних висновків необхідні спеціальні знання, при цьому, згідно листа директора ЛНДІЕ № 5883 від 05.02.2019 ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 15.11.2018 про призначення судової почеркознавчої експертизи повернута без виконання за відсутності вільних зразків почерку та підписів, а також експериментальних зразків почерку та підписів ОСОБА_2 , відтак будь які докази стосовно цього, які б могли бути оцінені судом в порядку визначеному ЦПК України, в матеріалах справи відсутні. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 , з участю третьої особи ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними задовольнити. Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № V, VI (під індексом V, VI) в будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , проведену реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Трубою О.М. 05 березня 2012 року. Стягнути в рівних частинах з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та подання апеляційної скарги в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, а саме по 800 (вісімсот) гривень з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 09 грудня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук