Постанова 4824 № 757/21428/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/13859/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/21428/15-ц 17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Невідомої Т.О. - Гаращенка Д.Р. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Біллериса Юрія Олексійовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Писанець В.А., про відмову в задоволенні заяви про заміну заходів забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесса Володимирівна про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки,- в с т а н о в и в: 17 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відкрито провадження у справі. 15 січня 2016 року ОСОБА_1 подав до Печерського районного суду м. Києва зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки та зобов`язання вчинити певні дії. 23 січня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та заборони Публічному акціонерному товариству " Укрсоцбанк" вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб третій особі до набрання рішенням суду законної сили. Заяву обґрунтовував тим, що 03 жовтня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» було подано заяву про реєстрацію права власності на об`єкт іпотеки, реєстраційний номер: 30431282, заявник: ОСОБА_2 (уповноважена особа), на виконання якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Русланою Тарасівною було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом здійснення запису за № 28288193, згідно з яким право власності на об`єкт іпотеки - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 193,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк». Разом з тим, враховуючи предмет зустрічного позову, обставини, за яких було проведено вищезазначену реєстрацію права власності, а також те, що предмет іпотеки є його місцем постійного проживання, просив суд забезпечити позов у запропонований ним спосіб, оскільки після набуття права власності на спірне майно банк може допустити подальше його відчуження, що призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду за зустрічним позовом. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили. Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» було залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року про забезпечення зустрічного позову - залишено без змін. 25 листопада 2019 року представник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» подав до Печерського районного суду м. Києва клопотання про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом про скасування заходів забезпечення зустрічного позову залишено без задоволення. Заяву представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом про його заміну правонаступником - задоволено. Замінено позивача за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк». 22 січня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвокат Біллерис Юрій Олексійович подав до Печерського районного суду м. Києва клопотання про заміну заходу забезпечення позову, в якому просив суд замінити заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, на інший захід, а саме : на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1 . 28 січня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвокат Біллерис Юрій Олексійович подав до Печерського районного суду м. Києва клопотання про заміну заходу забезпечення позову, в якому просив суд замінити заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, на інший захід, а саме: на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укладати будь-які правочини щодо користування об`єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі: передавати в заставу, оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання. Вказані заяви обґрунтовував тим, що з 03 жовтня 2018 року єдиним законним власником спірної квартири є АТ «Укрсоцбанк». ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання недійсним договорів кредиту та іпотеки лише після того, як банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості. Вказував, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру є неспівмірними з позовними вимогами. Крім того, заява про забезпечення позову не містила жодного обґрунтування чи доказу, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Звертав увагу на те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру були б співмірними при розгляді позову про оскарження реєстрації права власності на цю квартиру за банком в рахунок погашення заборгованості. Разом з тим, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року клопотання представника позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами про заміну заходів забезпечення позову - залишено без задоволення. Клопотання відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі № 757/21428/15-ц за первісним позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесса Володимирівна про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки до вирішення по суті цивільної справи № 757/23840/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. від 08 жовтня 2018 року про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 березня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвокат Біллерис Юрій Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким замінити заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, на інший захід, а саме : на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укладати будь-які правочини щодо користування об`єктом нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , у тому числі: передавати в заставу, оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову є незаконною, постановлена із порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом не було враховано, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру є неспівмірними із заявленими зустрічними позовними вимогами про визнання недійсними кредитних договорів та договору іпотеки, а також не звернув уваги на те, що заява про забезпечення позову не містила жодного обґрунтування чи доказу, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, звернув увагу на те, що з моменту укладення оспорюваних кредитного та іпотечного договорів до подачі зустрічного позову про визнання їх недійсними, пройшло більше 8 років, що свідчить лише про намір заявника створювати перешкоди банку у реалізації його права власності, а також затягувати розгляд первісного позову про стягнення заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є ефективним та співмірним заявленим зустрічним позовним вимогам. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесса Володимирівнав судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили. У січні 2020 року представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» подав до суду клопотання про заміну заходу забезпечення позову, в якому просив суд замінити заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, на інший захід, а саме: на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укладати будь-які правочини щодо користування об`єктом нерухомого майна, квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі: передавати в заставу, оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання. Клопотання обґрунтовував тим, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру є неспівмірними з позовними вимогами зустрічного позову, а також тим, що заява про забезпечення позову не містила жодного обґрунтування чи доказу, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відмовляючи в задоволенні клопотання представника позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами про заміну заходів забезпечення позову,суд першої інстанції послався на те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування, а також на те, що скасування арешту на дану квартиру та заміна заходів забезпечення позову може призвести до її відчуження відповідачем за зустрічним позовом до вирішення спору по суті. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Також згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Частиною першою статті 156 ЦПК України передбачено, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Зі змісту зустрічних позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив суд: визнати недійсними договір кредиту №10-29/1882 від 05.05.2006 року, договір кредиту №10-29/2070 від 02.06.2006 року, іпотечний договір №02-10/1090 від 05.05.2006 року за реєстровим №1526 та іпотечний договір №02-10/1541 від 02.06.2006 року за реєстром №2011; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесу Володимирівну вчинити певні нотаріальні дії щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрації обтяження майнових прав на нерухоме майно - спірну квартиру АДРЕСА_1 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про накладення заборони відчуження на нерухоме майно - зазначену вище спірну квартиру; застосувати двосторонню реституцію; затвердити остаточну заборгованість; встановити, що сума остаточної заборгованості сплачується в гривні за курсом НБУ на дату виконання відповідного платежу; встановити терміни сплати заборгованості на користь банку. З викладеного вбачається, що предметом спору у даній справі є, зокрема, договори іпотеки, за умовами яких в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 . Залишаючи без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, Київський апеляційний суд в постанові від 28 серпня 2019 року вказав, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дотримався вимог законодавства та, з огляду на предмет спору, а також з урахуванням того, що позивачем після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором було проведено реєстрацію права власності на предмет іпотеки, дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вказані судові рішення в касаційному порядку до Верховного Суду Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» не оскаржувалися. Отже, судами встановлено, що забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб є співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечить ефективний захист порушених прав позивача й гарантує виконання можливого рішення суду, тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру є неспівмірними із заявленими зустрічними позовними вимогами про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки, а також про те, що заява про забезпечення позову не містила жодного обґрунтування чи доказу, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, колегією суддів враховується, що при застосуванні заходів забезпечення позову відповідач має право розраховувати на обмеження його прав у обсязі, який є необхідним для забезпечення виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності заміни заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо її відчуження у будь-який спосіб на користь третіх осіб до набрання рішенням законної сили, на інші, а саме: на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1 ; та на заборону Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укладати будь-які правочини щодо користування об`єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі: передавати в заставу, оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання є безпідставними, оскільки саме забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборона вчинення дій щодо її відчуження є співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки та забезпечить ефективний захист інтересів позивача. В той час, як запропоновані АТ «Альфа-Банк» до заміни заходи забезпечення позову не направлені на ефективний захист інтересів позивача ОСОБА_1 та на забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при вирішенні заяви про заміну заходів забезпечення позову того, що з моменту укладення кредитних та іпотечних договорів до подачі ОСОБА_1 зустрічного позову про визнання їх недійсними пройшло більше 8 років, що свідчить лише про намір заявника створювати перешкоди банку у реалізації його права власності на предмет іпотеки , а також затягувати розгляд первісного позову про стягнення заборгованості, колегія суддів відхиляє, так як вони не стосуються предмету доказування при вирішенні процесуального питання заміни заходу забезпечення позову. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильною відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання представника АТ «Альфа-Банк» про заміну заходів забезпечення позову та погоджується з висновком суду про те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування, тому фактичне скасування арешту на дану квартиру та заміна заходів забезпечення позову може призвести до її відчуження відповідачем. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Біллериса Юрія Олексійовича. Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в частині зупинення провадження у справі не оскаржувалася та у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України не переглядалася у вказаній частині судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Біллериса Юрія Олексійовича залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну заходів забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: