Постанова 4804 № 265/2629/20

22-ц/804/2173/20 265/2629/20 Єдиний унікальний номер 265/2629/20 Номер провадження 22-ц/804/2173/20 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 16 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Биліни Т.І. суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П., за участю секретаря Сидельнікової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2020 року у складі суду Вайновського А.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст заяви 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Циклаурі К.В. про визнання дій незаконними та скасування постанови виконавця від 06 лютого 2020 року про арешт коштів боржника. Скарга мотивована тим, що на виконанні відповідача знаходиться об`єднане виконавче провадження ВП №60116018 від 19.09.2019р щодо примусового виконання виконавчого листа №265/6840/15, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 22.01.2016 р про стягнення з нього на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованості за кредитним договором у розмірі 34904.01 гривень та стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 281734.65 гривні на користь ОСОБА_2 . Дії державного виконавця є незаконними так як накладено арешт на рахунок в АТ КБ ПриватБанк куди йому перераховують заробітну платню. Державний виконавець до накладання арешту на всі рахунки згідно постанови не вчинив дії передбачені законом Про виконавче провадження: не отримав від банківських установ інформацію щодо стану рахунків боржника, про рух коштів та операцій за рахунками боржника, не перевірив майновий стан боржника, що повинно було передувати накладанню арешту. Державний виконавець не з`ясував його місце реєстрації, яке співпадає з місцем фактичного проживання. У всіх виконавчих документах зазначена адреса боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте його місце проживання та реєстрації є будинок АДРЕСА_2 , що підтверджує обставину, що він не міг бути обізнаним про будь-які дії державного виконавця, так як поштова кореспонденція відправлялася не на його адресу. Арешт рахунку обмежує його законні права на користування грошовими коштами і ставить його та сім`ю яку він утримує в скрутне матеріальне становище. Просив зняти арешт з банківського рахунку шляхом скасування постанови державного виконавця. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Цикраулі К.В. від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні ВП №60116018 від 19.09.2019р про арешт коштів боржника скасовано. Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів виконавчого провадження, які були надані в розпорядження суду не вбачалось, що державним виконавцем вчинялись дії спрямовані на отримання від банківських установ інформації щодо стану рахунків боржника, їх призначення не перевірялось, не було перевірено майновий стан боржника. Тобто відсутні будь-які дії, які повинні передувати накладанню арешту та передбачені ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження». Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а тому доводи ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у досліджених письмових доказах, тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог скарги та скасування постанови про накладання арешту. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з даною ухвалою суду, ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», яке не брало участь у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив її скасувати, та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22.01.2016 року у справі №265/6840/15-ц позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №MKEXP2.25.005 від 28.12.2012 року видано виконавчі листи від 02.03.2016 року. 10.07.2019 року Лівобережним ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_1 13.09.2019 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №147, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за кредитним договором №MKEXP2.25.005 від 28.12.2012 року. 09.01.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області було замінено сторону виконавчого провадження по справі 265/6840/15-ц. Розглядаючи скаргу суд першої інстанції, не повідомив стягувача належним чином про час і місце розгляду справи, чим фактично позбавив його права на подання відзиву до ухвалення судом рішення по суті спору чим порушив принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Доводи заявника про необізнаність існування постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, внаслідок проживання за іншою адресою, є такими, що не відповідають дійсним обставинам, так як в листі ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент» від 13.12.2019 року зазначена адреса проживання АДРЕСА_1 . Відповідна адреса зазначена і у виконавчому листі та в постанові про відкриття виконавчого провадження. Доводи і заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент» та представник Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи попереджені належним чином, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на положення ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції На виконанні Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває об`єднане виконавче провадження №60116018 від 19.09.2019р щодо примусового виконання виконавчого листа №265/6840/15, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 22.01.2016 р про стягнення з нього на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованості за кредитним договором у розмірі 34904,01 гривень та стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 281734,65 гривні на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №265/5354/17, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 30.10.2018р. Постановою державного виконавця Цикраулі К.В. від 06.02.2020р в порядку примусового виконання рішення винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що містяться на всіх рахунках, відкритих на ім`я боржника в АТ КБ ПриватБанк. В АТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, для отримання заробітної плати. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно положень ч. ч. 5, 7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. З матеріалів виконавчого провадження копія якого долучена до матеріалів справи вбачається заява стягувача про відкриття виконавчого провадження в якій зазначена вимога про накладення арешту на рахунки боржника(ч.2,4 ст.56).(а.с.24) Відповідно ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вказуючи про наявність у державного виконавця можливості пересвідчитись у тому, що певний рахунок не має спеціального режиму використання чи має заборону щодо арешту на ньому коштів, суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок посиланням на конкретні норми чинного законодавства, які надають державному виконавцю таку можливість, або прямо відносять рахунки, на які перераховується заробітна плата, до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, на які забороняється накладати арешт. З огляду на вказане висновки суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 є передчасними. Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу не пересвідчився, чи дійсно арешт накладено на рахунок із спеціальним режимом(для зарахування заробітної плати), а тому безпідставно задовольнив скаргу на дії державного виконавця. Крім того в судовому засіданні апеляційної інстанції заявник пояснив, що рахунок на який накладено арешт не є зарплатним, на підтвердження вказаного надав інформацію АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено тип рахунку, що це рахунок картки Універсальна Голд. З наведеного вбачається, що державний виконавець здійснив дії у відповідності до вимог закону. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2020 року та стали підставою для висновків колегії суддів апеляційної інстанції про необхідність її скасування. Вказані виснови грунтуються на позиції Верховного Суду висловленій в постанові від 20 травня 2020 року у справі №400/227/19 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2020 року. Керуючись ст.ст.374, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» - задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2020 року скасувати. В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: М.Ю. Лопатіна В.П. Принцевська