Постанова 4803 № 233/5602/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1752/23 Справа № 233/5602/20 Суддя у 1-й інстанції - Каліуш О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 233/5602/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: скаржник ОСОБА_1 заінтересовані особистарший державний виконавець Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз Вікторія Володимирівна, Приватне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2021 року, яка постановлена суддею Каліуш О.В. у м. Костянтинівка Донецької області та повний текст ухвали складено 19 листопада 2021 року, УСТАНОВИВ: У вересні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз Вікторії Володимирівни, заінтересована особа Приватне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікаці. В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року з нього на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблаз», в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації», стягнута вартість не облікованого обсягу природного газу у розмірі 120 155,87 грн., заборгованість за розподіл природного газу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 263,76 грн., три відсотки річних у розмірі 7 929 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 816,05 грн., а всього стягнуто 139 564,68 грн. Крім того, з нього стягнуто судові витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 2 102 грн. На підставі вказаного рішення, 08 червня 2021 року стягувачу видані два виконавчі листи на суму 139 564,68 грн. та 2 102 грн., які останнім направлені на виконання до Костянтинівського ВДВС у Краматорському району Донецької області СМУЮ (м. Харків). 03 вересня 2021 року старшим державним виконавцем Камуз В. В. винесено постанови про відкриття ВП № 66692616 та ВП № 66692473. Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про арешт його коштів. Скаржник вважає, що дії державного виконавця Камуз В. В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника є протиправними, а постанова про арешт коштів підлягає скасуванню, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону україни «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості 20 відсотків. ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи та знаходиться на обліку в УСЗН Костянтинівської міської ради і отримує Державну допомогу 3 групи в розмірі 1 769 грн., яка є для нього єдиним засобом існування. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_4 має картку (рахунок), на яку отримує соціальні виплати. На вказану карту може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Згідно із ч.1 ст. 25, ч.ч.1,2 ст. 26 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. У нього, крім державної допомоги інваліду, відсутні інші джерела доходів. По аналогії із заробітною платою, забороняється обмежувати право осіб вільно розпоряджатися наданою державою матеріальною допомогою. При кожній виплаті державою матеріальної допомоги загальний розмірі усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків. ОСОБА_4 погоджується на відрахування у такому розмірі. Будучи обізнаним про те, що постановою у ВП № 66692473 накладено арешт на банківський рахунок скаржника, на який надходить державна допомога інваліду, державним виконавцем не вчинено дій, які б запобігли порушенню його прав в частині обтяження банківського рахунку і не знято арешт з цього рахунку. На підставі вище викладеного, скаржник просив суд поновити строк для оскарження неправомірних дій старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Камуз В. В. Скасувати постанову старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. про арешт коштів боржника від 03 вересня 2021 року у ВП № 66692473 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_5 . Зняти арешт з рахунку, що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_6 . Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз Вікторії Володимирівни, заінтересована особа Приватне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації - відмовлено. В апеляційній скарзі представник скаржника ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення скасування постанови старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. про арешт коштів боржника від 03 вересня 2021 року у ВП № 66692473 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_7 та зняття арешту з рахунку, що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що скаржник є інвалідом 2-ї групи, знаходиться на обліку в УСЗН Костянтинівської міської ради і отримує Державну допомогу 3 групи в розмірі 1 769 грн., яка є для нього єдиним засобом існування. Зауважує на тому, що ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Накладення арешту на рахунок боржника, на який надходять соціальні виплати, є безпідставним, оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, що не позбавляє особу джерел існування та не порушує її право на соціальний захист. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року № 233/5605/20 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз», в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, стягнуто вартість необлікованого обсягу природного газу у розмірі 120 155, 87 грн., заборгованість за розподіл природного газу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 263,76 грн, три відсотки річних у розмірі 7 329 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 816,05 грн., а всього стягнуто 139 564,68 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 2 102 грн. Рішення суду набрало законної сили 20 травня 2021 року. 08 червня 2021 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області стягувачу видані виконавчі листи у справі № 233/5602/20. 03 вересня 2021 року старшим державним виконавцем Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. відкриті виконавчі провадження за № 66692473, № 66692616 з примусового виконання виконавчих листів № 233/5602/20 від 08 червня 2021 року, виданих Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз», в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, боргу у загальному розмірі 139 564,68 грн., витрат по сплаті боргу у сумі 2 102 грн. (а.с.60-63). З постанови старшого державного виконавця Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. про арешт коштів боржника від 03 вересня 2021 у ВП № 66692473 убачається, що арешт накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_8 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагорода приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 153 761,15 грн. (а.с.99-100). Згідно із довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 20 вересня 2021 року № NN2FSPTINM92D1M0, ОСОБА_1 станом на 20 вересня 2021 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), на яку отримує соціальні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.79). Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_9 посилався на те, що накладення арешту на рахунок боржника, на який надходять соціальні виплати, є безпідставним, оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, що не позбавляє особу джерел існування та не порушує її право на соціальний захист Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_10 суд першої інстанції виходив з того, що рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, міжнародних договорів. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України). Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця. Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження»). Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року зазначив № 25рп/2009, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані. Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності. У матеріалах справи наявна довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 27 травня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , станом на 20 вересня 2021 року, має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), на яку отримує соціальні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.79). Матеріали справи не містять доказів того, що на зазначеному рахунку ОСОБА_2 є інші кошти. Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зняття арешту із рахунку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 , накладеного постановою старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. про арешт коштів боржника від 03 вересня 2021 року у ВП № 66692473. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_4 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у ОСОБА_2 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять, тому приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_11 . Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 та висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 756/8861/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 450/1653/13-ц. Таким чином, колегією суддів встановлено, що рахунок № НОМЕР_2 , кошти на якому арештовані за постановою державного виконавця, є рахунком, на який скаржник отримує пенсію, а тому має спеціальний режим використання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зняти арешт з цього рахунку. При цьому, належна письмова відмова державного виконавця, яку можливо було б оскаржити до суду, відсутня, тому належним способом захисту порушеного права боржника ОСОБА_2 часткове задоволення його скарги, оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, звернення стягнення на який заборонено законом. Колегія суддів також звертає увагу, що статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено максимальний розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Отже, навіть за наявності постанови про звернення стягнення із соціальних виплат боржника, розмір такого стягнення, за даних обставин справи, не мав би перевищувати 20%, оскільки протилежне поставить у скрутне матеріальне становище боржника. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання щодо зняття арешту в цій справі не може бути вирішене судом, оскільки воно відноситься до компетенції державного виконавця, який самостійно має прийняти рішення чи підлягає зняттю арешт на грошові кошти на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення, яким скарга ОСОБА_2 на рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В.В. підлягає до задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз Вікторії Володимирівни, заінтересована особа Приватне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, та постановити в цій частині нове рішення. Скаргу ОСОБА_2 на рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз Вікторії Володимирівни, заінтересована особа Приватне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, задовольнити частково. Визнати неправомірною постанову державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про арешт коштів боржника від 03 вересня 2021 року в частині накладення арешту на грошові кошти (пенсію), що надходять на рахунок НОМЕР_2 , який відкритий у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 . Зобов`язати Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з коштів на банківському поточному рахунку НОМЕР_2 , який відкритий у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 , що накладений постановою про арешт коштів від 03 вересня 2021 року. В іншій частині в задоволенні скарги ОСОБА_2 - відмовити. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2021 року в частині поновлення ОСОБА_8 строк на оскарження рішення старшого державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Камуз В. В. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року. Головуючий: Судді: