Постанова 4818 № 643/289/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 18 грудня 2020 року м. Харків справа № 643/289/17 провадження № 22-ц/818/4981/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач КП «Харківські теплові мережі»; відповідачі ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», в особі ОСОБА_2 , на рішення Московського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року, у складі суду Буркеєвою І.А., В С Т А Н О В И В : Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, на те що відповідачу належить нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . відповідач не уклав договір на теплопостачання та не здійснює оплату за послуги з теплопостачання у зв`язку з чим виникла зазначена заборгованість. Просить стягнути відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 2830 грн. 33 коп. за період з 01.03.2016 р. до 05.04.2016 року. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог КП «ХТМ» відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, КП «ХТМ» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги КП «ХТМ» в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були враховані норми чинного законодавства, що регулюють порядок відключення від системи централізованого опалення та помилково взяв до уваги та поклав в основу ухваленого рішення службову записку, як доказ відключення від системи опалення, наданий відповідачем. Вказує, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Також вказує, що відповідач протиправно втрутився та демонтував опалювальні пристрої, чим порушив усі вимоги діючого законодавства. Зазначає, що відповідач є споживачем послуг, які надає КП «ХТМ», тому зобов`язаний сплачувати за вказані послуги. Посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 644/9615-16ц Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в період, за який КП «Харківські теплові мережі» просить стягнути з відповідачів заборгованість, вони не отримували послуг через відсутність в квартирі системи опалення. Судова колегія не може погодитися із такими висновками виходячи з такого. Судовим розглядом встановлено, що відповідачу належить на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 95,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з централізованими системами опалення та гарячого водопостачання, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі", що підтверджується договором купівлі-продажу ( а.с.5 ) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с.6) Актом переддоговірного обстеження від 24 березня 2015 року, споживачу внесене застереження про надання доступу до стояків та опалювальних приладів ( а.с.16) Актом про підключення споживача до джерела теплової енергії від 21.10.2015 року № 173/7716 вбачається, що було проведено підключення споживача за адресою АДРЕСА_1 . (а.с 10) Актом про відключення споживача від джерела теплової енергії від 05.04.2016 року № 173/10715 вбачається, що споживача за адресою АДРЕСА_1 було відключено від джерела теплової енергії. (а.с 11) Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між КП «ХТМ» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачем надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-ІV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. ОСОБА_1 з 2830 грн. 33 коп. за період з березня 2016 р. до квітень 2016 року. безпідставно спожив теплової енергії на суму 2697 грн. 05 коп. Позивач вказує, що за кожен розрахунковий період відповідачеві були направлені платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, які ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплатив. Суд першої інстанції в своєму рішення зазначив, що згідно копії заяви попереднього власника приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на імя начальника КП " Жилкомсервіс" він звертався 18 березня 2008 року з заявою про відключення централізованого опалення і підключення автономного ( а.с.34) на що отримав попереднє узгодження . Суду також надано копію техничного висновку про можливість реконстуркції будинку по АДРЕСА_2 під магазин ( а.с.36-43) , в якому зазначена ситаема опалення - автономна від АГВ. Отже, суд першої інстанції вважав доведеним факт відсутності у приміщенні належному відповідачу централізованого опалення, зазначив, що доказів самовільного відключення відповідачів від системи центалізованого опалення суду не надано. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого. Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення житлового будинку позивача відповідачем від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла. Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. Розпорядженням Харківського міського голови «Про початок опалювального сезону 2015-2016 роки у місті Харкові» передбачено надання послуг з теплопостачання у житлових будинках, школах, лікарнях, дитячих та інших закладах соціально-культурного призначення м Харкова та зобов`язує КП «ХТМ» забезпечити подачу теплоносія за графіком, погодженим Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики. Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлових приміщень, які належать відповідачу свідчить про виконання послуг КП «ХТМ». Таким чином, КП «ХТМ» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення житлового приміщення від мережі теплопостачання. Отже, самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 19 серпня 2019 у справі № 644/9615-16ц, Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність між сторонами договірних відносин не звільняє його від оплати послуг з теплопостачання. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року у справі № 576/2554/14-ц (провадження 61-18069св18). Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У зв`язку із чим, колегія суддів не бере до уваги, заяву попереднього власника приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на імя начальника КП " Жилкомсервіс", згідно якої він звертався 18 березня 2008 року з заявою про відключення централізованого опалення і підключення автономного ( а.с.34) та копію техничного висновку про можливість реконстуркції будинку по АДРЕСА_2 під магазин ( а.с.36-43) , в якому зазначена ситаема опалення - автономна від АГВ. Враховуючи вищевикладеним колегія суддів вважає, що позовні вимоги КП «ХТМ» про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення в, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року, скасувати, ухвалити нове. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»: -заборгованість заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2016 р. до 05.04.2016 року у розмірі 2697 грн. 05 коп..; -інфляційні втрати у розмірі 120 грн..11 коп.; -3% річних у розмірі 13 грн.17 коп., Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційній інстанції по розмірі 3448 грн. . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді С.С. Кругова О. Ю. Тичкова