Постанова Волинський апеляційний суд № 161/10560/20

Справа № 161/10560/20 Провадження №33/802/737/20 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І. Б. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Вергуна Т.С., захисника Таргонія В.О. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм у «Укртранс-Захід» на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою судді ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420, 40 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24 червня 2020 року о 23:08год. по просп. Соборності,37, м. Луцьку, керував транспортним засобом марки «Audi-100» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9А ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, зокрема, посилається на те, що згідно офіційної редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення в ч.1 та й в цілому в ст.130 КУпАП не передбачано відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Не передбачена така відповідальність і в інших статтях КУпАП. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження у справі на підставі п.6 ст.247 КУпАП . Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення, захисника Таргонія В.О., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, суддя приходить до наступного висновку. Як вбачається із змісту апеляційної скарги, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, автомобілем, в стані алкогольного сп`яніння у вказаному протоколі місці та у вказаний час скаржником не оспорюється. Щодо доводів апелянта про скасування нормативно-правового акта та відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння слід зазначити наступне. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість, у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а навпаки посилена. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Окрім цього, в судовому засіданні захисник Таргоній В.О. просив долучити до матеріалів справи клопотання трудового колективу ТзОВ «УКРТРАНС-ЗАХІД» за підписом директора ОСОБА_3 , в якому останній звернувся до суду з клопотанням про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу, в порядку вимог ст.21 КУпАП. Згідно із вимогами ст.21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Тобто застосування вимог ст.21 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов`язком. Тому суддя, не вбачає можливості звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП з огляду на характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення врахував характер правопорушення, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив порушнику, безальтернативне адміністративне стягнення саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М. Клок