Постанова 4802 № 163/979/20

Справа № 163/979/20 Провадження №33/802/578/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., захисника Кулініч К.В., розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку та апеляційну скаргу захисника Кулініч К.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду від 19 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , водія ПВКП «Вектор-5», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.03.2020 о 23:39 годині на 499 км автодороги М-07 керував автомобілем "ДАФ", номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки не конкретизовано ознаки алкогольного сп`яніння, відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 . Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Крім того, поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваної постанови захисник отримала лише 06.07.2020. В додаткових поясненях, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження, вказує на те, що 01.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII. За наведених обставин вважає, що по відношенню до ОСОБА_1 неможливо застосувати положення ст.130 КпАП в редакції, які діяли до 01 липня 2020 року, оскільки дана стаття була скасована Законом № 2617-VIII, який зворотної дії не має, а також і положення ст.130 КпАП в редакції Закону №720 IX, який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року. Просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП України, у зв`язку із скасуванням акту, який встановлював адміністративну відповідальність. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, яка скаргу підтримала та просила поновити пропущений строк для подачі апеляційної скарги та скасувати постанову суду, суддя приходить до наступного висновку. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи щодо нього в суді першої інстанції, даних про отримання ним копії постанови від 19.06.2020, яка надіслана 30.06.2020 за вихідним №163/979/20/7488/2020, в матеріалах справи немає, а копію постанови отримав лише 06.07.2020, тому строк апеляційного оскарження постанови йому необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин. Перш за все, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про час і місце розгляду справи (а.с.17,18), тому сам по собі факт розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення; справа про адміністративне правопорушення, передбачена ч.1 ст.130 цього Кодексу, може також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст.276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ. Оскільки місцем вчинення правопорушення є 499 км автодороги М-07, який перебуває в межах Любомльського району Волинської області, тому Любомльським ВП ГУНП у Волинській області в порядку ст.257 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення був скерований саме до Любомльського районного суду Волинської області. А отже, доводи захисника з приводу порушення правил підсудності є необґрунтованими. Згідно протоколу, ОСОБА_1 було роз`яснено при складенні протоколу права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, останній скористався своїми правами та відмовився від підпису. Твердження ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції порядку освідування на стан алкогольного сп`яніння, апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, так як останній пройшов такий огляд в закладі охорони здоров`я. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом (а.с.1), висновком щодо результатів медичного огляду (а.с.5). Ставити під сумнів висновок лікаря в апеляційного суду немає, не наведені такі об`єктивні підстави і в самій скарзі. Окрім того, відеозаписом з бодікамер поліцейських також підтверджується факт вчинення скаржником правопорушення. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставними. Вирішуючи клопотання захисника Кулініч К.В. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння була не скасована, а навпаки посилена. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив порушнику безальтернативне адміністративне стягнення саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Поновити строк захиснику Кулініч К.В. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду від 19 червня 2020 року. Апеляційну скаргу адвоката Кулініч К.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 19 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М. Клок