Постанова 4813 № 491/231/20

Номер провадження: 22-ц/813/6540/20 Номер справи місцевого суду: 491/231/20 Головуючий у першій інстанції Желясков О.О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В. за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року про повернення заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Романівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання незаконними та скасування рішень Романівської сільської ради Ананьївського району Одеської області із застосуванням наслідків їх недійсності, скасування державної реєстрації, встановлення заборони розпоряджатися земельними ділянками, до моменту реєстрації права комунальної власності, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Романівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконними та скасування рішень Романівської сільської ради Ананьївського району Одеської області із застосуванням наслідків їх недійсності, скасування державної реєстрації, встановлення заборони розпоряджатися земельними ділянками до моменту реєстрації права комунальної власності. Разом з тим, ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки кадастрові номери № 5120285000:01:002:0604; 5120285000:01:002:0580; 5120285000:01:002:0577; 5120285000:01:002:0602; 5120285000:01:002:0529; 5120285000:01:002:0610; 5120285000:01:001:0192; 5120285000:01:001:0195; 5120285000:01:001:0187; 5120285000:01:001:0190; 5120285000:01:001:0188; 5120285000:01:001:0185; 5120285000:01:001:0189 та заборонити будь-яким особам (фізичним та юридичним) у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок. Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року скасувати, а заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи в режимі відео конференції не подавали. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Враховуючи, що клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а сторони належним чином повідомлені, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.379 ЦПК україни підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм роцессуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України, зокрема заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Крім того, заява не підлягає задоволенню у звязку з тим, що ОСОБА_1 ухвалою суду від 19.03.2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Проте, колегія суддів з таким висновком першої інстанції не погоджується. Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК україни заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч.1, 3, 8, та 10 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або коли суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення. З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв"язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має довести відповідач, а суд повинен ретельно дослідити їх, визначити їх потенційний розмір, оцінити співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення. Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Так, дійсно, заява ОСОБА_1 не містить пропозиції щодо застосування зустрічного забезпечення, проте, сама по собі відсутність пропозиції позивача у заяві про забезпечення позову щодо зустрічного забезпечення не може слугувати підставою для відмови в прийнятті та не вирішення по суті заяви про забезпечення позову. Не зазначення у заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення свідчить про відсутність у заявника таких пропозицій на момент звернення з відповідною заявою, що не позбавляє суд можливості розглянути питання щодо застосування заходів зустрічного забезпечення за наявності підстав відповідно до ст. 154 ЦПК України. Разом з тим, відповідач вправі самостійно звернутися до суду із заявою про зустрічне забезпечення, якщо вважає, що забезпечення позову може завдати йому збитків. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичними, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»). Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18, у якій вирішувалось питання дотримання судами процесуальних норм при вирішенні заяви про забезпечення позову. Наведені обставини свідчать про те, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не може бути самостійною підставою для повернення заявнику такої заяви, а тому відповідно до ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення заяви про забезпечення позову. При цьому колегія суддів враховує, що судом першої інстанції заява про забезпечення позову по суті не розлянута, а була повернена заявнику. Колегія суддів також звертає увагу, що постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року про відмову у відкритті провадження з підстав порушення юрисдикції скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, ч.1 п.6 ст. 374, 379 , 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 19 березня 2020 року про повернення заяви про забезпечення позову скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення заяви про забезпечення позову. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07.12.2020 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді А.П. Заїкін О.В. Князюк