Ухвала КЦС ВС № 299/2794/18

Ухвала 10 грудня 2020 року м. Київ справа № 299/2794/18 провадження № 61-18217ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: органу опіки та піклування при Виноградівській районній державній адміністрації, органу опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області, прокуратури Запорізької області, про визначення місця проживання дитини, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга з пропуском строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження судового рішення закінчився 23 листопада 2020 року, а касаційна скарга подана до Верховного Суду 01 грудня 2020 року. У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з тим, що копію постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали 30 листопада 2020 року. Відповідно до частин другої та третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Наведені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки на їх підтвердження не надано доказів, а наданий конверт, відправлений з Закарпатського апеляційного суду на адресу ОСОБА_2 не містить відміток про дату його отримання. Крім того, постанова суду апеляційної інстанції 23 жовтня 2020 року була надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень і оприлюднена там 27 жовтня 2020 року, а тому підстав, що перешкоджали б раніше отримати копію рішення суду апеляційної інстанції та подати касаційну скаргу, не наведено. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхіднонадати касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити. Крім того, у порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, а саме, третіх осіб: органу опіки та піклування при Виноградівській районній державній адміністрації, органу опіки та піклування Енергодарської міської ради Запорізької області, прокуратури Запорізької області. Також особам, які подали касаційну скаргу, необхідно правильно вказати найменування суду, до якого подано касаційну скаргу, уточнити дату рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову) розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн. Таким чином, особам, які подали касаційну скаргу, необхідно з урахуванням сплачених 840,00 грн доплатити судовий збір у розмірі 569,60 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA 288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ю. Мартєв