Постанова КАС ВС № 120/2116/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. Київ справа № 120/2116/19-а адміністративне провадження №№ К/9901/14951/20, К/9901/17840/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., за участю: секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А., представника позивача - адвоката Саюка Б.О., представників відповідача - Кобзара О.Д., Мизюка В.І., третьої особи - ОСОБА_1 , представника третьої особи - адвоката Полігаса В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №120/2116/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Авто" до Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними і скасування розпоряджень, за касаційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і Вінницької обласної державної адміністрації на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Залімського І.Г., суддів Мацького Є.М., Сушка О.О.). УСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Авто" звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 25 червня 2019 року №469 «Про розірвання окремих договорів щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування» в частині дострокового розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування від 8 лютого 2019 року №20/24 маршрут Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, номера рейсів 719/720, із TOB «Він-Авто»; - визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 25 червня 2019 року №473 «Про укладання договору щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 червня 2019 року відповідач прийняв оскаржуване розпорядження №469 «Про розірвання окремих договорів щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування» (надалі також - «Розпорядження №469»). Відповідно до пункту 1 вказаного розпорядження, зокрема, розірвано договір про організацію перевезень пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування від 8 лютого 2019 року №20/24 із TOB «Він-Авто», у зв`язку з підтвердженням інформації про факт подання перевізниками-претендентами недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. Водночас, позивач зазначив, що іншим розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №473 від 25 червня 2019 року «Про укладання договору щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 » (далі - «Розпорядження №473») уповноважено першого заступника голови облдержадміністрації Гижка А.П. на укладання договору про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському автобусному маршруті загального користування Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, номера рейсів 719/720, з автомобільним перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який за результатами проведення конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце. Позивач зауважив, що на підставі пункту 4 наказу директора Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури від 4 лютого 2019 року №10 «Про визначення переможця конкурсу 24 січня 2019 року, а також того хто зайняв друге місце», між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації і ТОВ «Він-Авто» укладено Договір №20/24 від 8 лютого 2019 року про організацію перевезень пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування, до якого в подальшому було внесено зміни і доповнення шляхом викладення його в новій редакції (далі - «Договір №20/24»). Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору №20/24 встановлено, що розірвання договору може мати місце лише за згодою сторін, а у разі відсутності згоди розірвання договору здійснюється в судовому порядку. Крім того, позивач звернув увагу на те, що Вінницька обласна державна адміністрація не є стороною Договору №20/24, а отже не наділена повноваженнями щодо розірвання такого договору, і як наслідок, прийняті Розпорядження №469 і №473 від 25 червня 2019 року є протиправними і такими, що належить скасувати. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Він-Авто" відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, а договір про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування від 8 лютого 2019 року №20/24 розірвано правомірно, оскільки ТОВ "Він-Авто" подало недостовірні відомості для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, чим порушило підпункт 3.1.1 Договору №20/24 від 8 лютого 2019 року. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року і ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Він-Авто» у повному обсязі. Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 25 червня 2019 року №469 «Про розірвання окремих договорів щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування» в частині дострокового розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування від 8 лютого 2019 року №20/24 маршрут Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, номера рейсів 719/720, із TOB «Він-Авто». Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 25 червня 2019 року №473 «Про укладання договору щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ». Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що листом Державної служби України з безпеки на наземному транспорті від 24 січня 2019 року №671/02/15-19 Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації надано відповідь щодо наявності матеріально-технічної бази ТОВ «ВІН-АВТО» (37849837), вказано, що у товариства наявний Договір про надання автопідприємством послуг №1 з ПП «Мурованокуриловецьке АТП «ПЕРЕВІЗНИК» (34560517), місцезнаходження: вул. Соборна, 180, смт. Муровані Курилівці, договір дійсний до 31 грудня 2019 року. Водночас, листом від 29 березня 2019 року №82275/02/15-19 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, що договір припинено 1 червня 2018 року відповідно до письмового повідомлення від 18 лютого 2019 року №6 надавача послуг на підставі відсутності другого примірника договору, невиконання умов договору замовником послуг. Апеляційний суд зазначив, що використана відповідачем інформація датована 29 березня 2019 року, а конкурс відбувся 24 січня 2019 року і на час проведення конкурсу, транспортний засіб автобус марки БАЗ, моделі А 079.34, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був закріплений за ліцензіатом, на що суд першої інстанції не звернув увагу. До того ж, перевізник як суб`єкт господарювання, вільний у виборі організації, яка буде йому надавати послуги, після підписання договору про організацію перевезень. Суд першої інстанції взяв до уваги лист Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року №82275/02/15-19 і не врахував листа цієї ж служби від 24 січня 2019 року №671/02/15-19. Крім того, згідно пункту 5.3.2 Договору, дія договору може бути припинена достроково в односторонньому порядку «Виконавцем» у разі не виконання вимог пункту 2.2.3 цього договору на підставі письмового повідомлення «Замовника». Однак, жодних письмових повідомлень на адресу ТОВ «ВІН-АВТО» з боку ПП «Мурованокуриловецьке АТП «ПЕРЕВІЗНИК» не надходило. Таке повідомлення не додано також і до листа ПП «Мурованокуриловецьке АТП «ПЕРЕВІЗНИК» від 15 березня 2019 року №13 до Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суперечливі покази свідка, окремі розбіжності у договорі щодо переліку техніки без встановлення фактичного надання послуг щодо кожного транспортного засобу, за наявності інших письмових доказів, не можуть бути покладені судом в основу тверджень про надання позивачем недостовірної інформації на момент проведення конкурсу. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнав рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення про задоволення позову. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення) У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року залишити в силі. Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції було порушено його право брати участь у судових засіданнях, яке передбачено статтею 44 КАС України. А саме відповідно до ухвали апеляційного суду від 7 квітня 2020 року цю справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2020 року о 14:00 год. Вказане судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з карантинними заходами, про що сторони були повідомленні засобами телефонного зв`язку. 4 травня 2020 року на адресу сторін судом апеляційної інстанції було направлено повістки про виклик у судове засідання на 11:00 год 14 травня 2020 року. ОСОБА_1 разом зі своїм представником прибули на вказаний час та дату до суду на судове засідання, де працівники суду їм повідомили, що судове засідання знімається з розгляду і буде призначене на іншу дату. Однак, 14 травня 2020 року, не запрошуючи осіб, які прибули до суду, суд виніс ухвалу якою змінив порядок розгляду справи з відкритого судового засідання на розгляд справи у порядку письмового провадження всупереч клопотанням усіх учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні. Зазначене, на думку скаржника, є порушенням норм процесуального права. Крім того, ОСОБА_1 зазначив про наявність обґрунтованих сумнівів у законності та порядку укладення договору від 16 квітня 2019 року про внесення змін та доповнень до договору №20/24 від 8 лютого 2019 року, адже вказаний договір підписаний Департаментом без передбаченої процедури його узгодження і після отримання інформації про подання TOB «Він-Авто» недостовірних документів. У касаційній скарзі Вінницька обласна державна адміністрація просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, і здійснені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням пунктів 1, 2 частини першої статті 311 КАС України, оскільки всі сторони у справі заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні за їхньою участю. Крім того, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (яке було призначено на 14 травня 2020 року о 11:00 год) за наполегливим проханням секретаря судового засідання у зв`язку із продовженням карантину. Також відповідача було повідомлено про призначення наступної дати проведення судового засідання у червні 2020 року. Однак, ухвалою від 14 травня 2020 року судом апеляційної інстанції протиправно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання і ухвалено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження. Крім того, відповідач зауважує, що оскільки встановлено факт подання перевізником-претендентом TOB «Він-Авто», який визначений переможцем конкурсу 24 січня 2019 року, недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, то обласна державна адміністрація як орган, який здійснює повноваження організатора перевезень, та виконуючи функції публічного правонаступника за Договором №20/24 від 8 лютого 2019 року, керуючись абзацом третім підпункту 2 пункту 55 Порядку №1081 забезпечила дострокове розірвання договору з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу шляхом видання оскаржуваного Розпорядження №469. Також, відповідач наголошує на тому, що подання TOB «Він-Авто» недостовірних документів для участі у конкурсі підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_2 . Позивач подав відзиви на касаційні скарги, в яких просив відмовити у їх задоволенні, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Викладені у касаційних скаргах доводи, на думку позивача, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин є правильними, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами конкурсу і на підставі наказу Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури облдержадміністрації від 4 лютого 2019 року №10 «Про визначення переможця конкурсу 24 січня 2019 року, а також того хто зайняв друге місце», між Департаментом і Товариством з обмеженою відповідальністю «Він-Авто» укладено договір від 8 лютого 2019 року №20/24 про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, оборотні рейси 719/720, транспортні засоби на маршруті: БАЗ А 079.14 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , БАЗ А 079.34 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В подальшому, 16 квітня 2019 року між Департаментом і ТОВ «Він-Авто» укладено Договір «Про внесення змін та доповнення до договору №20/24 від 8 лютого 2019 року про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (нова редакція)». Разом з тим, 25 лютого 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до народного депутата України Спориша І.Д. щодо неправомірного укладення договору житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації з ТОВ "Він-Авто" на надання послуг по перевезенню пасажирів на маршруті 719/720. Народний депутат України Спориш І.Д. своїм листом від 5 травня 2019 року №667 звернувся до Департаменту з проханням розглянути наведені громадянином ОСОБА_1 факти і вжити відповідних заходів. У свою чергу, 21 травня 2019 року заступником директора Департаменту - начальником управління транспорту енергетики та зв`язку Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури облдержадміністрації Данильченком В.М. до голови Вінницької обласної державної адміністрації Коровія В.В. подано доповідну записку №4271/01.01-53/5.19 щодо надання недостовірної інформації до участі в конкурсі окремими перевізниками, зокрема ТОВ "Він-Авто". У доповідній записці вказано, що Департаменту надійшло звернення народного депутата України Спориша І.Д. від 5 березня 2019 року №667 стосовно розгляду скарги перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо обслуговування міжміського маршруту загального користування Муровані Кирилівці АС - Вінниця АС-2, оборотні рейси №719/720 (об`єкт конкурсу №45). Відповідно для виконання і розгляду питань піднятих у зверненні, а саме щодо договору оренди матеріально-технічної бази та автобусів, які були виставлені на конкурс перевізником TOB «Він-Авто», Департаментом направлено лист до начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовського О.Д. від 14 березня 2019 №01-20-06/563 про надання інформації стосовно питань, що були зазначені у скарзі. Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року №221/02/15-19 надано інформацію, що договір №1 від 2 лютого 2018 року про надання автопідприємством ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник» послуг автомобільному перевізнику TOB «Він-Авто» припинено 1 червня 2018 року (конкурс відбувався 24 січня 2019 року). Також, направлено лист до директора ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник» ОСОБА_2 про надання інформації щодо наявності діючих догорів про забезпечення проведення медичного огляду водіїв, їх стажування та інструктажів, а також огляд технічного стану автобусів та їх зберігання автомобільного перевізника TOB «Він-Авто» із ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник» станом на 9 січня 2019 року. Листом від 15 березня 2019 року №13 ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник» проінформувало Департамент, що діючих догорів про забезпечення проведення медичного огляду водіїв, їх стажування та інструктажів, а також огляду технічного стану автобусів та їх зберігання, автомобільного перевізника TOB «Він-Авто» із ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник» станом на 9 січня 2019 року немає. Відповідно до анкети до заяви про участь у конкурсі з перевезення пасажирів за підписом директора TOB «Він-Авто» Проданова В.А. 8 січня 2019 року зазначається договір №1 про надання автопідприємством послуг від 2 лютого 2018 року з ПП «Мурованокуриловецьке АТП «Перевізник». Вказане, на думку відповідача, є підтвердженням інформації про факт подання перевізником-претендентом TOB «Він-Авто» недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. Також, згідно інформації Укртрансбезпеки від 29 березня 2019 року №2275/02/15-19 про транспортні засоби, що закріплені за ліцензіатом TOB «Він-Авто», як засоби провадження господарської діяльності - автобус марки БАЗ, моделі А 079.34, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був заявлений у відомостях на конкурс 24 січня 2019 року про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті відсутній, тобто не закріплений за ліцензіатом. Отже, заступник директора Департаменту у доповідній записці вказав, що перевізник-претендент TOB «Він-Авто» подав на участь у конкурсі 24 січня 2019 року на об`єкт конкурсу №45 недостовірну інформацію, що є порушенням підпункту 1 пункту 12 Постанови №1081. Крім того, у доповідній записці зазначено, що посадові особи Департаменту не здійснили належним чином перевірку документів, зокрема достатності кількості транспортних засобів для виконання перевезень, які повинні виконуватися до чинних договорів. Не було направлено запит до Укртрансбезпеки з питань наявності у перевізника ліцензованих транспортних засобів. Також не було перевірено відповідність перевізника вимогам статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема щодо питання реального використання матеріально-технічної бази. Водночас, підпункт 2 пункт 55 Постанови №1081 зобов`язує організатора забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів та укласти договір з автомобільним перевізником, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце. На підставі викладеного, Департамент вніс пропозицію голові Вінницької обласної державної адміністрації зобов`язати директора Департаменту розірвати договори на перевезення з перевізниками, на яких були допущені порушення, зокрема, з автомобільним перевізником TOB «Він-Авто», яке визначено переможцем конкурсу 24 січня 2019 року на об`єкті конкурсу №45, у зв`язку з поданням перевізником-претендентом TOB «Він-Авто» недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів 24 січня 2019 року і укласти договір з перевізником, який посів друге місце. 25 червня 2019 року Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження №469 "Про розірвання окремих договорів щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування", яким відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзацу третього підпункту 2 пункту 55 Порядку №1081, зокрема, достроково розірвано договір про організацію перевезень пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування від 8 лютого 2019 року №20/24 маршрут Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, номера рейсів 719/720 із TOB «Він-Авто», у зв`язку з підтвердженням інформації про факт подання перевізниками-претендентами недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. Водночас, 25 червня 2019 року відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 7, 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 29 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, абзаців першого і другого підпункту 3 пункту 55 Порядку №1081, пункту 2 розпорядження голови облдержадміністрації від 12 червня 2019 року №445 «Про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування», Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження №473 "Про укладання договору щодо організації перевезень пасажирів на внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 " і уповноважено першого заступника голови облдержадміністрації Гижка А.П. на укладання договору про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському автобусному маршруті загального користування Муровані Курилівці АС - Бахтин - Вінниця АС-2, номера рейсів 719/720, з автомобільним перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який за результатами проведення конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце. Вважаючи вказані розпорядження протиправними і такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт». Стаття 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації. Вказані повноваження обласної державної адміністрації визначені пунктом 2 статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності. Відповідно до статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Положення статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. У разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов`язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п`яти років. У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов`язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п`яти років. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік. Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п`яти років. Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту. До конкурсного комітету не можуть входити представники суб`єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету. Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та досвід роботи не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України. Статтею 45 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначені вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі. Згідно з цією нормою, у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону. До участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які: визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб`єкта господарювання; подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію; не відповідають вимогам статті 34 цього Закону; передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів. Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 грудня 2008 року затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автомобільному маршруті загального користування (далі - «Порядок №1081»), який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об`єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) (пункт 1 Порядку №1081). Відповідно до пункту 4 Порядку №1081 організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є: Мінінфраструктури; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні держадміністрації; районна держадміністрація; Київська міська держадміністрація; виконавчий орган місцевої ради об`єднаної територіальної громади сіл, селищ, міст; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Водночас, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України). Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Зі змісту ухвал Верховного Суду від 30 вересня 2020 року та від 7 жовтня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з тим, під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні Верховним Судом встановлено, що у касаційних скаргах третя особа і відповідач вказують на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи у порядку письмового провадження при наявності клопотань всіх учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні, що, на думку скаржників, є порушенням пунктів 1, 2 частини першої статті 311 КАС України. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України). Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 і частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а викладені у касаційних скаргах мотиви є частково обґрунтованими з огляду на наступне. Так, одним із доводів касаційної скарги ОСОБА_1 є те, що він разом зі своїм представником прибули на вказаний час та дату до суду на судове засідання, де працівники суду їм повідомили, що судове засідання знімається з розгляду і буде призначене на іншу дату. Однак, 14 травня 2020 року (в день судового засідання), не запрошуючи осіб, які прибули до суду, апеляційний суд виніс ухвалу, якою змінив порядок розгляду справи з відкритого судового засідання на розгляд справи у порядку письмового провадження всупереч клопотанням усіх учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні. Разом з тим, відповідач у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 14 травня 2020 року протиправно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином і ухвалив перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне. Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин першої, другої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року визначено здійснювати апеляційний розгляд цієї справи у відкритому судовому засіданні, яке було призначено на 30 квітня 2020 року о 14:00 год. Телефонограмами від 27 квітня 2020 року учасників справи повідомлено, що у зв`язку зі встановленим карантином відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19», вони можуть подати клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження або про відкладення розгляду справи на іншу дату. Представником позивача (апелянта) було подано клопотання від 27 квітня 2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату. 29 квітня 2020 року представником відповідача також було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Повістками про виклик і телефонограмою учасників справи було повідомлено про відкладення судового засідання на 14 травня 2020 року о 11:00 год. Водночас телефонограмами від 13 травня 2020 року учасників справи знову повідомлено, що у зв`язку зі встановленим карантином відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19» їм рекомендовано утриматись від участі у судових засіданнях, а тому вони можуть подати клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження або про відкладення розгляду справи на іншу дату. 13 травня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Також, як зазначили ОСОБА_1 і його представник, вони 14 травня 2020 року з`явились у судове засідання, однак працівники суду повідомили їм, що судове засідання не відбудеться і розгляд справи буде відкладено на іншу дату. Однак, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином і ухвалено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є виключно дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції. Проте, колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи розгляд цих касаційних скарг, зауважує, що суд апеляційної інстанції у цій справі порушив передбачені статтею 44 КАС України права третьої особи та відповідача як учасників справи, зокрема, право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Отже, відмова у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявності клопотань від всіх учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, а також позбавлення прав учасників справи, зокрема, на висловлення своїх міркувань стосовно переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження, є порушенням норм КАС України, статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України. Законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що, в свою чергу, відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи. Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права. У рішенні у справі «Харченко проти України» (заява № 37666/13, пункт 74), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Європейський суд дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» (заява №38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Отже, розглянувши справу у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції позбавив учасників справи їх права на судовий захист. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №161/6125/17, від 16 травня 2019 року у справі №302/1143/16-а, від 21 жовтня 2019 року у справі №804/4871/18, від 17 грудня 2019 року у справі №808/1914/18, від 24 грудня 2019 року у справі №810/3214/18, від 13 травня 2020 року у справі №814/2148/16. У зв`язку з цим, судом касаційної інстанції не надається оцінка іншим доводам касаційних скарг, а також не перевіряється правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Розглянувши доводи касаційних скарг третьої особи і відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих та передбачених процесуальним законодавством прав скаржників. Встановлені Верховним Судом порушення процесуального права, які допустив суд апеляційної інстанції, свідчать про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. …………………………… ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду