Постанова 4855 № П/320/368/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/368/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., за участю секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Шкардун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (повний текст виготовлено 25.08.2020, суддя Щавінський В.Р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, в якій просила: 1) визнати протиправними дії посадових осіб Управління інспекції та контролю Броварської міської ради; 2) визнати протиправними та скасувати: - повідомлення від 05.12.2019 №0512/4-вих; - направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 13.12.2019 №139/19; - акт №Т-2312/1 від 23.12.2019 про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій; - протокол № Л-А-2312/1 від 23.12.2019 про адміністративне правопорушення; - припис № С-2312/1 від 23.12.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; - постанову №А-0301/1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2020; 3) зобов`язати відповідача принести публічні вибачення шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному сайті Управління інспекції та контролю Броварської міської ради та письмово повідомити про таке розміщення, дату публікації та інтернет-адреси офіційного сайту; 4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління інспекції та контрою Броварської міської ради Київської області на користь позивача, вартість трьох годин робочого часу в розмірі з 170 (сто сімдесят) грн. 55 коп. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області щодо проведення перевірки ОСОБА_1 на підставі направлення №139/19 від 13.12.2019; визнано протиправним та скасовано припис № С-2312/1 від 23.12.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил винесений Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області; визнано протиправною та скасовано постанову №А-0301/1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2020 винесену Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області; стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління інспекції та контрою Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 42587198) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні; стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Управління інспекції та контрою Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 42587198) моральну шкоду в розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 55 коп. Не погоджуючись з таким рішенням в частині задоволених позовних вимог, Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржуваний штраф накладено за порушення у вигляді недопуску до перевірки, тому не має правого значення в якому стані перебуває цей об 'єкт. Крім того, апелянт наголошує, що оскільки позивачем приміщення використовується як лікувальний заклад, то це зміна функціонального призначення, тобто видом реконструкції, що в свою чергу є видом будівництва, а реконструкція потребує отримання дозвільних документів, а позивач їх не отримувала. 15.12.2020 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу. 15.12.2020 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відшкодування витрат та правову допомогу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,006 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:063:0072, право власності зареєстровано 16.05.2016) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянки знаходиться житловий будинок загальною площею 291,6 кв. м., який також належить ОСОБА_1 (дата реєстрації права власності 16.05.2016). 21.11.2019, 04.12.2019, 05.12.2019, 09.12.2019 на адресу Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області надійшли звернення фізичних осіб - мешканців будинків по АДРЕСА_1, щодо функціонування по АДРЕСА_1 Центру наркозалежних людей. В яких зокрема зазначалось, що у вказаному будинку знаходиться реабілітаційний центр для наркозалежних. В ньому мешкає 30 чоловік, які вільно ходять біля будинків, вечорами світять фонариками в приміщення мешканців, що проживають на цій вулиці. На підставі зазначених звернень громадян видане направлення від 13.12.2019 №139/19 для проведення позапланового заходу (перевірки) на об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 щодо дотримання суб`єктом містобудування гр. ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області від 06.11.2018 №4. У направленні встановлений строк проведення перевірки з 13.12 по 24.12.2019 та підставою перевірки вказано: звернення гр. ОСОБА_3 вх.№211/9 від 21.11.2019, гр. ОСОБА_4 вх.№0412/3 від 04.12.2019, гр. ОСОБА_5 вх.№0512/1 від 05.12.2019, гр. ОСОБА_6 вх. №0912/8 від 09.12.2019. Також, позивачу надіслано Повідомлення про проведення перевірки від 05.12.2019 та зобов`язано бути присутньою на об`єкті перевірки - 13.12.2019 о 10 год. 00 хв. Лист отримано позивачем 10.12.2019. З виїздом на місце в зазначений в повідомленні день та час гр. ОСОБА_1 вручено копію направлення для проведення перевірки та повідомлено про необхідність надати документи для проведення перевірки. Проте, 13.12.2019 ОСОБА_1 не допустила на об`єкт інспектторів, про що також зазначила письмово в направленні про проведення перевірки. Також, з виїздом на об`єкт будівництва 23.12.2019, з залученням головного спеціаліста відділу з питань містобудівної діяльності та реклами управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області - Давидюк Т.С., гр. ОСОБА_1 повторно не допустила перевіряючих на об`єкт перевірки. 23.12.2019 Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області складено Акт №Т-2312/1 про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 не допустила посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 для проведення позапланової перевірки. Також, 23.12.2019 Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області складено протокол № Л-А-2312/1 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , дії якої порушують вимоги п. 1 ч. 3 ст. 41 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності» та пп.1 п. 11 порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.11.2019, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 188-42 КУпАП. 23.12.2019 Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області винесено припис №С-2312/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким, з метою усунення виявлених порушень вимагається від ОСОБА_1 в термін до 13.01.2020 усунути порушення у сфері містобудівної діяльності. ОСОБА_1 припис отримала 23.12.2019. 03.01.2020 Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області винесено постанову №А-0301/1 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100, 00 грн. ОСОБА_1 копію постанови отримала 03.01.2020. Вважаючи протиправними направлення, дії працівників Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області щодо проведення перевірки на підставі такого направлення, а також прийняті за наслідками перевірки акт, протокол, припис та постанову, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведена відповідачем у грудні 2019 року перевірка є протиправною, а тому всі рішення, що оформлені за її результатами, підлягають скасуванню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553). Згідно з пунктом 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції. Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 та ст. 41 Закону № 3038-VI підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Положеннями ч. 5 ст. 34 Закону № 3038-VI встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт. Проте, колегія суддів зазначає, що зі змісту положень ст. 41 Закону № 3038-VI та Порядку №553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16, від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №84253182 від 05.04.2017, будинок за адресою: АДРЕСА_1 побудовано у 2002 році. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 15.03.2006. ОСОБА_1 даний будинок придбано на підставі договору купівлі-продажу №701 від 15.02.2016 посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Іваненко О.В. Отже, вищевказаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 побудовано за сімнадцять років до проведення перевірки, а право власності отримано безпосередньо позивачем за тринадцять років до проведення перевірки. Також, оскільки підставою для проведення перевірки стали звернення фізичних осіб - мешканців будинків по АДРЕСА_1, щодо функціонування по АДРЕСА_1 Центру наркозалежних людей, що за своїм зсітом не є зверненнями фізичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у тому числі, щодо здійснення самочинного будівництва, колегія суддів вважає, що в Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області були відсутні правові підстави для проведення перевірки у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, оскільки у вищевказаних зверненнях громадян, на підставі яких відповідачем здійснено позапланову перевірку, взагалі не йшлося про здійснення позивачем будівельних та підготовчих робіт за адресою: АДРЕСА_1 , а наголошувалось лише можливе використання житлового будинку як центру надання допомоги нарко та алкозалежним особам. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області щодо проведення перевірки ОСОБА_1 на підставі направлення №139/19 від 13.12.2019 є протиправними. При цьому, надані відповідачем докази існування за адресою: АДРЕСА_1 наркологічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (роздруківки з мережі Інтернет) колегія суддів вважає неналежними, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так, вищезазначені докази не були покладені в основу оскаржуваних рішень, а надані суду лише через 4 місяці після відкриття провадження по справі судом першої інстанції. Крім того, з наданих роздруківок не зрозуміло з якого сайту вони роздруковані, хто адмініструє вказані сайти і є відповідальним за їх змістове наповнення. Також, матеріали справи не містять жодних доказів на пітвердження того, що наркологічний центр «ІНФОРМАЦІЯ_1» як юридична особа зареєстроване чи знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (не надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Суд апеляційної інстанції враховує, що допитаний судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_7 повідомив, що він являється начальником управління інспекції та контролю Броварської міської ради. Повідомив, що в кінці листопада на початку грудня 2020 року щодо об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 почали надходити скарги в яких зазначалось що за вказаною адресою відбувається утримання та лікування нарко та алкозалежних осіб у зв`язку з чим управлінням видано направлення на проведення позапланового заходу з метою проведення перевірки. Направлення попередньо було надіслано власнику будівлі та ним отримано. 13.12.2019 року під час виїзду за вказаною адресою встановлено особу громадянки ОСОБА_1 та вручено їй направлення, однак вона відмовилась допускати перевіряючи на територію та відмовилась надавати будь які документи, у зв`язку з чим було здійснено повторний виїзд, однак перевіряючих не допустили до проведення перевірки, тому складено акт про не допуск перевіряючих на об`єкт перевірки. Повідомив, що предметом перевірки було дотримання містобудівного законодавства. Перевірка здійснювалась згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553. Свідок вказав, що оскільки позивачем приміщення використовується як лікувальний заклад, то це зміна функціонального призначення, тобто видом реконструкції, що в свою чергу є видом будівництва. Реконструкція потребує отримання дозвільних документів, а позивач їх не отримувала. Вказав, що у зв`язку з не допуском позивачем перевіряючих до проведення перевірки на неї було накладено штраф. Свідок повідомив, що під час перевірки не було помічено будь яких будівельних робіт, а також не встановлено факт перебування за вказаною адресою нарко та алкозалежних осіб. Також, суд враховує, що допитаний судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_8 повідомив суду, що він працює в Управлінні інспекції та контролю Броварської міської ради. Він безпосередньо проводив позапланову перевірку за адресою АДРЕСА_1 . Повідомив, що управлінням 13.12.2019 підготовлено направлення на проведення перевірки. Перевіряючими було здійснено виїзд за вказаною адресою, однак ОСОБА_1 не допустила їх на перевірку. Тому 24.12.2019 здійснено повторний виїзд, однак також їх не було допущено до проведення перевірки. У зв`язку з чим складено акт про не допуск, протокол про адміністративне правопорушення, а також припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності. Вказав, що підставою перевірки були скарги громадян про наявність центру наркозалежних, а також перевірка факту можливої реконструкції об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, свідок ОСОБА_9 повідомила суду першої інстанції, що вона працює у відділі містобудування та архітектури Броварської міської ради. Вона була залучена для проведення перевірки за адресою АДРЕСА_1 . Також, під час судового засідання суду апеляційної інстанції представником відповідача не надано жодних доказів проведення позивачем будівельних робіт та/або підготовчих робіт за адресою АДРЕСА_1 , а тому, колегія суддів вважає, що проведена відповідачем у грудні 2019 року перевірка є протиправною, оскільки гр. ОСОБА_1 не суб`єктом містобудування, а відтак, всі рішення, що оформлені за її результатами, підлягають скасуванню, як такі, що прийняті протиправно. Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.11.2019 по справі 565/1072/16-а, відповідно до якого, оскаржуваний штраф накладено за порушення у вигляді недопуску до перевірки, тому не має правого значення в якому стані перебуває цей об 'єкт, колегія суддів зазначає, що такий висновок сформовано судом касаційної інстанції за інших обставин справи, які відмінні від обставин даної справи, а тому такий висновок суд апеляційної інстанції не може врахувати. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суу першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування припису №С-2312/1 від 23.12.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та постанови №А-0301/1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2020 підлягають задоволенню, а відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перергляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Щодо задовлення судом першої інстанції вимоги позивача стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління інспекції та контрою Броварської міської Ради Київської області на користь Позивача, вартість трьох годин робочого часу в розмірі з 170 (Сто сімдесят) грн. 55 коп., колегія суддів зазначає наступне. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною другою вказаної статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що знайшло свої відображення в постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Колегія суддів вважає, що завдані позивачу збитки виразились в тому, що вона за вимогою відповідача змушена була бути присутньою за адресою місця проживання у визначені дні та час, і відповідно змушена була залишати місце роботи, скласти заяву про надання відпустки за власний кошт на визначений проміжок часу, а саме: 13.12.2019 з 10-00 до 12-00 години з урахуванням часу на дорогу з місця працевлаштування до дому - АДРЕСА_1; 23.12.2019 з 15-00 до 16.00 з урахуванням того ж часу на дорогу, і на спростування цих обставин відповідачем зазначено ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скаргі жодних заперечень. За таких обстави, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління інспекції та контрою Броварської міської Ради Київської області вартість трьох годин робочого часу у розмірі 170,55 грн. як компенсацію заподіяної моральної шкоди. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а, відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у суді апеляційної інстанції надавалася правнича допомога адвокатом Тимощуком М.В., на підтвердження чого позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 01.12.2020; копію рахунку на оплату №1/08 (має силу Акті здачі-приймання наданих послуг) від 14.12.2020; дублікат квитанції №Р24А808777441С21924 від 14.12.2020 на суму 1000 грн.; дублікат квитанції №Р24А810158674С04450 від 14.12.2020 на суму 500 грн. Згідно копії рахунку на оплату №1/08 (має силу Акті здачі-приймання наданих послуг) від 14.12.2020 позивачу надана правова допомога загальною вартістю 2000, 00 грн. обсяг якої становить: 1) Ознайомлення із матеріалами адмін.справи №П/320/368/20 (1000, 00 грн.); 2) Адвокатські запити до Київського окружного адміністративного суду та ПАт «УКРПОШТА» (1000, 00 грн.). При цьому, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу є неспівмірним та підлягає зменшенню, виходячи з такого. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача, оскільки ознайомлення із матеріалами адмін.справи та адвокатські запити до Київського окружного адміністративного суду та ПАТ «УКРПОШТА» вочевидь не вимагали від адвокатів витрат часу у такому обсязі (2 год.), як зазначено рахунку. Крім того, надання такої послуги, як «адвокатські запити до Київського окружного адміністративного суду та ПАТ «УКРПОШТА» не є послугою, пов`язаною безпосередньо з поданням відзиву на апеляційну скаргу, тощо (який і не був поданий позивачем). Суд апеляційної інстанції, таким чином, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19). Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000, 00 грн. Отже, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви щодо розподілу судових витрат на правову допомогу частково, в сумі 1000,00 грн. за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, а в іншій частині така заява не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області (07400, м. Бровари, Київська область, вул. Гагаріна 15, код ЄДРПОУ 42587198) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (тисяча) грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року. Головуючий суддя В. Ю. Ключкович Судді А. Б. Парінов О. О. Беспалов