Постанова 4855 № 640/7880/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7880/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Епель О.В. судді:Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю: представника позивача - Нагалка Я.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС" на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.20 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення №0201593200 , В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001593200 від 05.03.2020 про застосування фінансових санкцій до ТОВ "СТС-ГРУП". Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2020 року позов задоволено. 28.07.2020 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 30 000, 00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року заяву представника ТОВ "СТС-ГРУП" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ "СТС-ГРУП" витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень), яка була йому надана відповідно до умов Договору про надання правової допомоги б/н від 04.03.2020, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду в часині відмови у стягненні 20 000 грн витрат на правову допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути дану суму судових витрат. Позивач мотивує свої вимоги тим, що Окружний адміністративний суд м. Києва в порушення процесуальних норм, а саме: ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України фактично за власною ініціативою та на власний розсуд, за відсутності саме обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та доказів на підтвердження необхідності такого зменшення, зробив висновок про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Окрім того, в оскаржуваній постанові судом першої інстанції не наведено обґрунтованих мотивів, з яких міркувань він виходив, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу саме до 10 000 грн. Відповідач також не погодився із додатковим судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. У обґрунтування апеляційної скарги вказує, що заява та долучені до неї матеріали не містять жодної інформації, яка б аргументувала підставу встановлення такої значної суми 5000,00 грн за одну годину роботи адвоката, що суперечить ч. 5 ст. 134 КАС України. Такого обґрунтування не містить також і оскаржуване додаткове рішення суду. На думку Головного управління ДПС у Рівненській області розмір гонорару 5000,00 грн за одну годину роботи адвоката не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціні позову та (або) значенням справи для сторони. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відповідача залишити без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне. Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати. Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги б/н від 04.03.2020, копія додаткової угоди від 30.03.2020 до вказаного договору, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2020, копію рахунку № 74 від 27.07.2020, копію платіжного доручення №11884 від 27.07.2020. Відповідно до складеного акту від 23.07.2020 приймання-передачі наданих послуг вартість підготовки відповіді на відзив становить 2 години, що згідно із калькуляцією роботи адвоката оцінено в 10 000 грн. Колегія суддів зауважує, що при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідач клопотанні про зменшення виплат на оплату правничої допомоги зазначив, що визначення суми відшкодування має відбуватись з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. …При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг». Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, наведені у відповіді на відзив від 14.05.2020 є аналогічними доводам, наведеним у позовній заяві від 07.04.2020, текст якого фактично дублюється позивачем, за відсутності будь-яких нових тверджень щодо неправомірності прийнятого контролюючим органом оспорюваного рішення. Отже, дані про витрачений адвокатом час на написання відповіді на відзив у розмірі 2 годин, з урахуванням складності роботи, є необґрунтованими, тому оплата у розмірі 10 000 грн є неспіввісною із витраченим адвокатом часом для надання вказаної послуги. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі в розмірі 30 000, 00 грн. Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що, враховуючи складність справи та керуючись критерієм розумності, обґрунтованими до стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 10 000,00 грн. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Доводи апеляційної скарги щодо співрозмірності судових витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки є очевидно безпідставними. За таких обставин, додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС" залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.20 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.В. Епель Я.М. Собків