Ухвала КГС ВС № 927/645/19

УХВАЛА 21 грудня 2020 року м. Київ Справа № 927/645/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Сулім В. В., судді Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року (суддя Книш Н. Ю.) у справі № 927/645/19 за позовом ОСОБА_1 до

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_7 ,

7. ОСОБА_8 ,

8. ОСОБА_9 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_10 ,

2. ОСОБА_11 ,

3. ОСОБА_12 ,

4. ОСОБА_13 , про визнання удаваними правочинів, переведення прав та обов`язків покупця, витребування часток у статутному капіталі та визнання права власності на частку у статутному капіталі, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про визнання удаваними правочинів, а саме: - договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО" (далі - СТОВ "ДНІПРО") від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн; - договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн; - договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн; - договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_6 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн; - договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_7 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн; - договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_8 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, які вчинені для приховування інших правочинів; про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця: - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартість 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_3 ; - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_4 ; - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_5 ; - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн, яка належала ОСОБА_6 ; - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_7 ; - частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_8 ; про витребування з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 44,44 % номінальною вартістю 5332,00 грн та визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" номінальною вартістю 5332,00 грн. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 20 грудня 2019 року у справі № 927/645/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року, у позові відмовив повністю. 2 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року № 927/645/19 з викладеним у ній клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є 6 немайнових вимог та майнові вимоги, що становлять 5332,00 грн. Таким чином, розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі складав 13447,00 грн (6 немайнових вимог х 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб + 1921,00 грн за майнові вимоги). Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги складає 26894,00 грн (13447 грн х 200 % ставки). Скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, а у випадку відмови від звільнення від сплати судового збору - зменшення розміру його сплати до 13447 грн. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі. Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60). Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, скаржник зазначив, що розмір судового збору в сумі 26954,00 грн (вказано скаржником), який підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, значно перевищує розмір п`яти відсотків його річного доходу. У підтвердження викладених доводів позивач подав: копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року, видані Державною фіскальною службою України 24 лютого 2020 року, згідно з якими загальна сума отриманих доходів складає 196312,59 грн; копію довідки про доходи, виданої 29 січня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України, відповідно до якої загальний розмір отриманої позивачем пенсії у 2019 році складає 21890,70 грн. Надані скаржником докази фактично свідчать про отриманий ним у 2019 році дохід в розмірі 218203,29 грн. При цьому з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся в грудні 2020 року, тобто в останній місяць року. Будь-яких доказів того, що у сукупності з доходом за 2019 рік майновий стан скаржника на час звернення з касаційною скаргою був настільки незадовільним, що перешкоджав сплаті судового збору 26894,00 грн, останнім не надано. Отже, за оцінкою суду скаржником до касаційної скарги не додано інших доказів, які б у сукупності з наданими скаржником доказами, підтверджували, що на момент подання касаційної скарги майновий стан скаржника перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). У зв`язку з несплатою судового збору ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати суду документ про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року у справі № 927/645/19 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 26894,00 грн. Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду до усунення недоліків. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у справі № 927/645/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у справі № 927/645/19 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. В. Бакуліна Судді Н. М. Губенко О. А. Кролевець