Постанова 4874 № 918/868/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року Справа № 918/868/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: Кузін Є.В. - адвокат, представник за довіреністю від 13.09.2019р. №5522-К-О від відповідачів: - ТОВ "Сатурн-11": не з`явився - ТОВ "Статус Ойл": Пейко А.Б. - адвокат, представник за ордером серії КВ №356230 від 15.12.2020р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Київ на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 03.11.20р. суддею Горплюком А.М. о 16:09 год. у м.Рівному, повний текст складено 06.11.20р. у справі № 918/868/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Київ до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", м.Львів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл", м.Рівне про виселення з нежитлових приміщень ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. провадження у справі №918/868/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл" про виселення з нежитлових приміщень зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/423/20, що розглядається Господарським судом Львівської області. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство комерційний банку "ПриватБанк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства; - зазначає, що ухвала про зупинення провадження у справі прийнята із неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків таким обставинам, із неправильним і незрозумілим застосуванням статті 7, 13 Закону України "Про фінансовий лізинг", порушенням норм процесуального права; - стверджує, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції формально без будь-яких обґрунтувань зазначив про неможливість вирішення цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у спорі щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса. При цьому, мотиви суду щодо відхилення заперечень Банку проти зупинення провадження у справі є повністю незрозумілими, з посиланням на норми (ст.ст.7, 13 Закону України "Про фінансовий лізинг"), які взагалі не стосуються предмету спору; - зауважує, що обов`язок повернути майно власнику - Банку, виник у ТОВ "Статус Ойл", внаслідок розірвання первинного договору фінансового лізингу. Саме у зв`язку із неповерненням Банку такого майна, останній був змушений звернутись до суду за захистом свого права власності; - вважає, що суду не потрібно встановлювати правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки цього не вимагає суть і предмет цього спору. Додає, що результат розгляду справи №914/423/20 (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) жодним чином не впливає на обов`язок ТОВ "Статус Ойл" повернути в добровільному порядку майно власнику; - вказує, що оскільки договір фінансового лізингу є розірваним, а отже й договір оренди (суборенди) №15/08 від 15.08.2018р. припинив свою чинність, оскільки є похідним від договору лізингу; - констатує, що у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Сатурн-11" взятих на себе зобов`язань в частині повноти та своєчасності сплати лізингових платежів, 03.12.2019р., АТ КБ "ПриватБанк" скористався своїм правом та повідомив ТОВ "Сатурн-11" про дострокове розірвання з 17.12.2019р. договору фінансового лізингу: №4С16069ЛИ від 20.08.2016р, та вимагав у встановлений термін розірвання (17.12.2019р.), сплатити заборгованість за договорами фінансового лізингу, по акту прийому-передачі повернути власнику нерухоме майно. Повідомлення було отримане лізингоодержувачем 06.12.2019р.. Відтак, з 17.12.2019р. договір фінансового лізингу, є розірваним, а отже й договір оренди (суборенди) №15/08 від 15.08.2018р. припинив свою чинність, оскільки є похідним від договору лізингу. У зв`язку з припиненням договору - 17.12.2019р., ТОВ "Сатурн-11" втратило права на предмети лізингу, у тому числі право передавати предмети лізингу в оренду (суборенду); - обґрунтовує, що оскарження виконавчого напису не пов`язане із підставами позову Банку, оскільки вчинення або не вчинення виконавчого напису не стосується питання розірвання вказаних договору лізингу та оренди. Проведені виконавчі дії стосуються виключно процедури повернення майна від лізингоодержувача та не стосуються питання правомірності/неправомірності факту розірвання договору лізингу та оренди. Незалежно від результату розгляду справи №914/423/20, договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ, договір оренди є розірваними, а відтак майно має бути повернуто Банку; - додає, що на разі, нерухоме майно Банку продовжує займати та не повертати ТОВ "Статус Ойл", чим порушує право власності АТ КБ "ПриватБанк" на таке майно, яке очевидно підлягає захисту в судовому порядку; - покликається на те, що в даному випадку предметом спору є вимога про виселення суборендаря із займаних нежитлових приміщень після припинення дії договору оренди, яка є різновидом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскарження виконавчого напису жодним чином не вплине на існування у ТОВ "Статус Ойл" законних підстав перебувати у спірних приміщеннях, оскільки Банк міг і не вчиняти виконавчий напис й відразу вимагати від суборендаря повернути своє майно; - вважає, що суду не потрібно встановлювати у цій справі правомірність вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, оскільки цього не вимагає суть і предмет нього спору. Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №918/868/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г.. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/868/20/6172/20 від 18.11.2020р. матеріали справи №918/868/20 витребувано з Господарського суду Рівненської області. 26.11.2020р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/868/20. Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. №01-04/658, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №918/868/20 - Крейбух О.Г. у період з 30.11.2020р. по 14.12.2020р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/868/20. Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №918/868/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І.. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 30.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 та призначено справу №918/868/20 до розгляду на 15.12.2020р. об 14:30год., тощо. 07.12.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення по справі. 10.12.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Статус Ойл" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 12.11.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сатурн-11" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. 14.12.2002р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сатурн-11" надійшло письмове клопотання, в якому уточнює текст відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку із технічною опискою у ньому. 15.12.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Кузіна Є.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/868/20 поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" можливість проведення судового засідання по справі №918/868/20, призначеного 15.12.2020р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020р. задоволено заяву представника Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Кузіна Є.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/868/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - адвокату Кузіна Є.В. участь в судовому засіданні у справі №918/868/20, призначеному на 15.12.2020р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/). Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, ТОВ "Сатурн-11" наданим йому процесуальним правом не скористалося та в судове засідання 15.12.2020р. не з`явилося, своїх повноважних представників не направило. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Сатурн-11". Представник скаржника в судовому засіданні 15.12.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник ТОВ "Статус Ойл" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 15.12.2020р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл" про виселення з нежитлових приміщень. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/868/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2020р.. 17.09.2020р. до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.09.2020р. підготовче засідання відкладено на 22.10.2020р.. 01.10.2020р. від Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив. 13.10.2020р. на електронну адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" надійшла заява про зупинення провадження у справі №918/868/20. Зокрема, обґрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" посилається на те, що в рамках виконавчого провадження №61254082, №61254833 приватним виконавцем Пиць A.A. були вчинені заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме: проведено заходи повернення у ТОВ "Сатурн-11" нерухомого майна та передачу його власнику АТ КБ "ПриватБанк". Після підписання Актів про передачу майна, зазначеного у виконавчому документі стягувачу, вищезазначене нерухоме майно перейшло у володіння власника - АТ КБ "ПриватБанк". Проте, ТОВ "Сатурн-11" вважає такі дії приватного виконавця незаконними, а виконавчий напис, на підставі якого вчинено вказані дії, щодо нібито вилучення майна, таким, що не міг бути виконаним через незаконність та оспорює вчинення дій, направлених на вилучення майна у ТОВ "Сатурн-11" в рамках справи №914/423/20 Господарському суді Львівської області. Таким чином, ТОВ "Сатурн-11" не погоджується з процедурою вилучення майна за виконавчим написом нотаріуса. Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 25.02.2020р. предметом спору у справі №914/423/20 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса №2 від 09.01.2020р. про вилучення у ТОВ "Сатурн-11" і повернення АТ КБ "ПриватБанк" об`єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р.. Вказує, що з огляду на те, що позовні вимоги позивача у даній справі ґрунтуються саме на тому, що вказані об`єкти нерухомості були ніби вилучені у ТОВ "Сатурн-11", а тому на думку заявника, до винесення рішення у справі №914/423/20 провадження у даній справі необхідно зупинити, адже у випадку задоволення позову у справі №914/423/20 у позивача перестане існувати підстава, на якій ґрунтуються позовні вимоги у даній справі. 19.10.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" надійшло клопотання про долучення доказів відправлення копій заяви про зупинення провадження сторонам по справі. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.10.2020р. підготовче засідання відкладено на 03.11.2020р.. 29.10.2020р. до Господарського суду Рівненської області від позивача надійшло заперечення на заяву ТОВ "Сатурн-11" про зупинення провадження у справі. Зазначає, що право Банку на односторонню відмову від договору лізингу встановлено умовами договору та законом - Цивільним Кодексом України, Законом України "Про фінансовий лізинг". Саме на цих обставинах ґрунтується позовна заява АТ КБ "ПриватБанк", оскільки Банк направивши повідомлення про розірвання договору лізингу - здійснив його одностороннє розірвання та з 17.12.2019р. договір лізингу та договір оренди (похідний договір) припинили свою дію і Банк отримав право на повернення свого майна. При цьому, оскарження виконавчого напису не пов`язане із підставами позову Банку, оскільки вчинення або не вчинення виконавчого напису не стосується питання розірвання вказаного договору лізингу та оренди, проведені виконавчі дії стосуються виключно процедури повернення майна від лізингоодержувача та не стосуються питання правомірності/неправомірності факту розірвання договору лізингу та оренди. Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. провадження у справі №918/868/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/423/20, що розглядається Господарським судом Львівської області. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За приписами п.5 ч.1ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом. Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Виховуючи вище викладене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Згідно п.4 ч.1ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1ст.228 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Матеріали справи свідчать, що Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл" про виселення з нежитлових приміщень за адресами (надалі - майно, об`єкт лізингу): - Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул.Дубнівська, 24А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992371856246); - Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул.Дубнівська, 14А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992398256246); - Рівненська область, Млинівський район, с.Зоряне, вул.Дубенська, 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992416556238); - Рівненська область, Дубенський район, с.Бірки, вул.Кременецька, 14А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992464256216); - Рівненська область, Радивилівський район, с.Бугаївка, вул.Київська, 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992262156258); - Рівненська область, Радивилівський район, с.Бугаївка, вул.Київська, 2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 992287256258). Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що 20.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (перейменоване в Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ (далі - договір лізингу). На підставі вказаного договору лізингу, лізингоодержувачу передане нерухоме майно за списком згідно Акту прийому - передачі майна №1 від 25.08.2016р.. Надалі, 15.08.2018р. між ТОВ "Сатурн-11" (орендодавець) та ТОВ "Статус Ойл" (орендар) укладено договір оренди (суборенди) №15/08, яким орендарю передано частину нерухомого майна, що було передане для орендодавця договором лізингу. У зв`язку з несплатою належним чином лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 днів, 03.12.2019р. банком направлено для ТОВ "Сатурн-11" повідомлення про дострокове розірвання з 17.12.2019р. договору фінансового лізингу від 20.08.2016р.. Як зазначає позивач, у встановлений строк ТОВ "Сатурн-11" в добровільному порядку нерухоме майно Банку не повернуло, у зв`язку з чим АТ КБ "ПриватБанк" був вимушений захищати своє право власності шляхом вчинення виконавчого напису, що передбачено Законом України "Про фінансовий лізинг", Цивільним кодексом України та умовами договору фінансового лізингу. 09.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Миколайовичем було вчинено виконавчий напис про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об`єктів фінансового лізингу, на підставі якого 12.02.2020р. приватним виконавцем Пиць А.А. відкрито виконавче провадження. В рамках виконавчого провадження були вчинені заходи повернення майна у володіння власника. Так, складені Акти про передачу майна стягувачу. На підставі викладеного, виконавче провадження є закінченим у зв`язку з повним виконанням. Крім того, позивач наголошує на тому, що приміщення, що були передані для ТОВ "Сатурн-11" перебувають в користуванні ТОВ "Статус Ойл", яке на вимогу працівників власника звільнити приміщення відповіло категоричною відмовою. На підставі ст.ст.761, 774, 785 Цивільного кодексу України, позивач просить виселити ТОВ "Статус Ойл" з нежитлових приміщень, що були передані для ТОВ "Сатурн-11" договором фінансового лізингу від 20.08.2016р.. Поряд із зазначеним судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/423/20. Ухвалою суду від 25.02.2020р. відкрито провадження у справі №914/423/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Як зазначалось вище, обґрунтовуючи подане клопотання про зупинення провадження у справі ТОВ "Сатурн-11" вказує, що в рамках виконавчого провадження №61254082, №61254833 приватним виконавцем Пиць A.A. були вчинені заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме: проведено заходи повернення у ТОВ "Сатурн-11" нерухомого майна та передачу його власнику АТ КБ "ПриватБанк". Після підписання Актів про передачу майна, зазначеного у виконавчому документі стягувачу, вищезазначене нерухоме майно перейшло у володіння власника - АТ КБ "ПриватБанк". Проте, ТОВ "Сатурн-11" вважає такі дії приватного виконавця незаконними, а виконавчий напис, на підставі якого вчинено вказані дії, щодо нібито вилучення майна, такими, що не могли бути виконані через їх незаконність та оспорює вчинення дій, направлених на вилучення майна у ТОВ "Сатурн-11" в рамках справи №914/423/20 Господарському суді Львівської області. За вказаних обставин, ТОВ "Сатурн-11" не погоджується з процедурою вилучення майна за виконавчим написом нотаріуса. Водночас, як свідчить ухвала Господарського суду Львівської області від 25.02.2020р. предметом спору у справі №914/423/20 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №2 від 09.01.2020р. про вилучення у ТОВ "Сатурн-11" і повернення АТ КБ "ПриватБанк" об`єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р.. Таким чином, ТОВ "Сатурн-11" позовні вимоги у справі 918/868/20 не визнає, оскільки на його переконання, вилучення майна за оспорюваним у Господарському суді Львівської області виконавчим написом приватного нотаріуса відбулось незаконно, а відтак і витребування цього майна у межах даного спору неможливе до набрання законної сили судовим рішення у справі №914/423/20. Порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса та його форма врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5. Спірні правовідносини у справі, які виникли з договору фінансового лізингу регулюються спеціальним законом, а саме, Законом України "Про фінансовий лізинг". Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України (ЦК України), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно зі ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ч.2 ст.11 вказаного Закону, лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. За приписами ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" унормовано, що лізингодавець має право: 1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; 2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; 3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; 4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; 7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов`язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Отже, нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено: право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, право вимагати розірвання договору та повернення майна - предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а також право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, які (права) лізингодавець може реалізувати за своїм вибором. У договорі фінансового лізингу, АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Сатурн-11" передбачили порядок одностороннього розірвання договору фінансового лізингу у п.5.1 та 8.2 договору лізингу. Так, у п.5.1 договору лізингу, сторони погодили право АТ КБ "ПриватБанк", як лізингодавця, розірвати договір лізингу в односторонньому порядку, у разі якщо ТОВ "Сатурн-11" неналежним чином виконує обов`язок зі сплати лізингових платежів. Відповідно до пп.5.1.8 п.5.1 договору лізингу, Банк має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови банку від договору, договір вважається розірваним з дати зазначеної Банком у повідомлені про відмову від договору. Порядок дострокового розірвання договору лізингу та умов повернення майна, врегульовано положеннями Розділу 8 договору лізингу. Відповідно до пп.8.2.3 п.8.2 Розділу 8 договору лізингу, цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках: у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за договором. Таким чином, згідно із Законом України "Про фінансовий лізинг" та умовами договору визначено декілька самостійних підстав, з якими пов`язується виникнення у лізингодавця права відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу, що відповідає приписам частини другої ст.7 та п.п.3. 4 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг". Отже, аналізуючи вище викладене, слід дійти висновку, що Закону України "Про фінансовий лізинг", не пов`язує момент виникнення права володіння, користування, розпорядження у лізингодавця з моментом повернення майна за виконавчим написом нотаріуса, оскільки таке право на повернення виникає після розірвання договору лізингу та є порушеним у випадку неповернення майна лізингодавцю. Тобто, Закон надає право вибору лізингодавцю і останній не зобов`язаний вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, а може і в судовому порядку захищати своє право власності. В силу ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Системне тлумачення ч.3 ст.774 ЦК України про застосування до договорів суборенди правил про договори оренди дозволяє зробити висновок про те, що суборендар має перед власником майна такі ж обов`язки із звільнення займаного приміщення та повернення його орендодавцю, які покладаються на орендаря. В даному випадку предметом спору є вимога про виселення суборендаря із займаних нежитлових приміщень після припинення дії договору оренди, яка є різновидом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що важливим елементом дослідження правовідносин при розгляді даної справи є необхідність встановити правові підстави перебування ТОВ "Статус Ойл" у спірних приміщеннях позивача та у випадку відсутності таких правових підстав - відновити порушене право, за захистом якого скаржник звернувся до Господарського суду Рівненської області. Також, слід зазначити, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи №918/868/20, а також неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Водночас, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі №918/868/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/423/20, зазначив, що результат розгляду справи №914/423/20 безпосередньо впливає на результат розгляду справи №918/868/20, оскільки позовні вимоги у даній зупиненій справі про виселення з нежитлових приміщень ґрунтуються, в тому числі, на виконавчому написі нотаріуса, який оскаржується в межах справи №914/423/20. Однак, зазначені висновки місцевого суду не містять обґрунтування того, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а за цих обставин згідно із положеннями п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи. За вказаних обставин, не звернувши уваги на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, чим порушив приписи п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №914/423/20, оскільки оскарження виконавчого напису не пов`язане із підставами позову Банку, вчинення або не вчинення виконавчого напису не стосується питання розірвання вказаних договорів лізингу та оренди, проведені виконавчі дії стосуються виключно процедури повернення майна від лізингоодержувача та не стосуються питання правомірності/неправомірності факту розірвання договорів лізингу та оренди. Крім того, слід зазначити, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №914/423/20, місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи. З огляду на викладене, а також приписи вказаних вище норм закону, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вирішення спору у даному провадженні між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл" про виселення з нежитлових приміщень, є можливим без вирішення спору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" та Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та надані докази, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність зупинення провадження у справі №918/868/20 до вирішення пов`язаної з нею справи №914/423/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" та Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, що розглядається у Господарському суді Львівської області. Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на зазначене вище, в силу п.1 ч.1 ст.277 ГПК України ухвала Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 підлягає скасуванню. Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.3 ст.271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відтак, апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 - скасуванню, з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції. Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Київ задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020р. у справі №918/868/20 скасувати.

3. Справу №918/868/20 передати на розгляд до Господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складений "17" грудня 2020 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.