Постанова 4873 № 910/6724/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" грудня 2020 р. Справа№ 910/6724/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Огірко А.О. За участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання; від відповідача: згідно протоколу судового засідання. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Градобуд-СП» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 (суддя Алєєва І.В., м. Київ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМБ-Груп», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Градобуд-СП», м. Київ про стягнення 864 307,56 грн За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (далі - позивач/ТОВ"УБМ-ГРУП") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-СП" (далі - відповідач/ТОВ "Київ-Градобуд-СП") про стягнення 864 307,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором підряду від 01.09.2015 № 54/15 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. Крім того, позивачем підставі п. 6.4. зазначено Договору було нараховано пеню, а також згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний боргу у розмірі 806 035,20 грн, пеню у розмірі 46 908,59 грн, 3 % річних у розмірі 7 333,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 030,17 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 12 964,61 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до Договору підряду від 01.09.2015 № 54/15 позивачем були надані послуги по виконанню будівельно -монтажних робіт у період з 01.04.2019 по 31.01.2020, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), однак відповідачем зобов`язання по оплаті наданих йому послуг не були виконанні, у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 806 035,20 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму боргу. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Київ-Градобуд-СП" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ТОВ "Київ-Градобуд-СП" обґрунтовані неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом не було з`ясовано факту укладення між сторонами Договору про переведення боргу № 01/08-20 від 07.08.2020, зокрема, факту відсутності, в наслідок укладення такого правочину, обов`язку у відповідача виконання зобов`язань перед позивачем за Договором підряду № 54/15 від 01.09.2015 на момент ухвалення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6724/20 від 09.09.2020, що спричинило ухвалення такого рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, а також порушенням прав, інтересів та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд», яке не було залучено до участі у справі. Скаржник вказує, що з огляду на не неповідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, останній не мав змоги подати до суду копію Договору про переведення боргу №01/08-20 від 07.08.2020, оскільки такий правочин був укладений значно пізніше останнього дня законодавчо визначеного строку для подання відповідачем доказів. Також скаржника вказує, що за змістом ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, правом подавати до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача лише позивач, однак позивач своїм правом щодо подання клопотання про залучення до участі у справі належного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» не скористався. Також, скаржником додано клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 07.12.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20- без змін. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Київ-Градобуд-СП" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Київ-Градобуд-СП" у справі № 910/6724/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Київ-Градобуд-СП" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 - залишено без руху. 17.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Київ-Градобуд-СП" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №910/6724/20 надійшло клопотання про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 задоволено клопотання ТОВ "Київ-Градобуд-СП" та поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/6724/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6724/20; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Київ-Градобуд-СП" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 призначено на 15.12.2020; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Явка учасників справи У судове засідання з`явилися представник позивача та представник скаржника (відповідача). Позиція представників сторін у справі Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/6724/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечував, із підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 01.09.2015 між ТОВ "Київ-Градобуд-СП", як замовником та ТОВ "Компанія У.Б.К" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП"), як виконавцем було укладено Договір № 54/15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об`єкті за адресою: "Будівництво житлових будинків с. Гора вул. Науки, 1, Бориспільського району Київської області". Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 01.08.2017) оплату наданих виконавцем послуг замовник проводить по договірних цінах, які становлять: Експлуатація крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) за 1 маш./год. - 438 грн. з ПДВ; Експлуатація крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) за 1 маш./год. У вихідні і святкові дні - 452,40 грн з ПДВ; Монтаж крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) з перевезенням на об`єкт - 240 000 грн з ПДВ; Демонтаж крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) з вивезенням з об`єкта - 240 000 грн з ПДВ; Монтаж 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) (без врахування вартості та перевезення щебня) - 30 000 грн з ПДВ; Демонтаж 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) - 30 000 грн з ПДВ; Ремонт 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) - 15 000 грн з ПДВ. Виконавець щомісячно не пізніше останнього дня звітного місяця надає замовнику довідки про виконанні роботи та витрати (форми № КБ-3), та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), оформлені по договірних цінах, згідно п. 4.1. даного Договору ( п. 5.1. Договору). У п. 5.2. Договору сторони визначили, що замовник підписує довідки та акти протягом 3-х днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю довідки і акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує довідки та акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом двох робочих днів. У випадку якщо, замовник не повернув виконавцю довідки та акти в триденній термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих Довідок та Актів, виконані роботи (наданні послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до п.5.3. договору. Пунктом. 5.3. Договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі Довідок або Актів. При не оплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу баштових кранів до повного розрахунку за надані виконавцем послуги. Термін дії договору - з моменту його підписання до повного виконання сторонами умов та обов`язків по даному договору (п. 7.1. Договору). На виконання умов Договору за період від 01.04.2019 по 31.01.2020 позивач виконав роботи та надав послуги на загальну суму 806 035,20 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 352 від 30.04.2019 на суму 80 592,00 грн, № 448 від 31.05.2019 на суму 80 707,20 грн, № 539 від 30.06.2019 на суму 80 592,00 грн, № 647 від 31.07.2019 на суму 80 592,00 грн, № 698 від 31.08.2019 на суму 80 592,00 грн, № 807 від 30.09.2019 на суму 80 592,00 грн, № 910 від 31.10.2019 на суму 80 592,00 грн, № 941 від 30.11.2019 на суму 80 592,00 грн, № 1078 від 31.12.2019 на суму 80 592,00 грн та № 55 від 31.01.2020 на суму 80 592,00 грн. Звертаючись до суду із указаним позовом, ТОВ"УБМ-ГРУП" стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату наданих послуг та прийнятих робіт не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 54/15 становить 806 035, 20 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за надані ТОВ"УБМ-ГРУП" послуги, позивачем також було нараховано пеню відповідно до п. 6.4. зазначено Договору в розмірі 46 908,59 грн, а також згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 7 333,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 030,17 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів підряду та надання послуг. Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України). Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Як вже зазначалось вище, на виконання умов вищезазначеного Договору позивач з 01.04.2019 по 31.01.2020 надав, а відповідач прийняв надані послуги (виконані роботи) на загальну суму 806 035,20 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які наявні у матеріалах справи. Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи та надані послуги без заперечень та зауваження. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди. Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним правочином у спірний період не виконало, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 806 035,20 грн. Враховуючи те, що сума боргу відповідачем, яка 806 035,20 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав належні докази на підтвердження відсутності вказаної заборгованості перед позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Договору, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7 333,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 030,17 грн. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 7 333,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 030,17 грн у визначених позивачем періодах, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ТОВ"УБМ-ГРУП" до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, тому позовна вимога про стягнення з ТОВ "Київ-Градобуд-СП" штрафних санкцій (інфляційні втрати та 3% річних) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 46 908,59 грн пені, нарахованої у період з 11.02.2020 по 31.05.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України) Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Приписи ст.ст. 1, 3 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначають, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Так, п. 6.4. Договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на 30 календарних днів, виконавець має право стягнути з замовника штрафні санкції у розмірі 0,1% від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочки до повного виконання замовником зобов`язань за договором та неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочки. Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок пені за період з 11.02.2020 по 31.05.2020 вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та умовам договору. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 46 908,59 грн. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі Посилання скаржника про те, що останнього було позбавлено можливості подати відзив на позовну заяву, у зв`язку з неналежним повідомлення про розгляд даної справи у суді першої інстанції судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне. Копію ухвали про відкриття провадження у даній справі від 09.09.2020 було надіслано ТОВ "Київ-Градобуд-СП" 15.12.2020 на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, яка також за адресою місцезнаходження відповідача: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6. Відповідно до наявного в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що місцезнаходженням ТОВ "Київ-Градобуд-СП" є 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6. Крім того, зазначена адреса також вказана скаржником у поданій ним апеляційній скарзі. При цьому, зазначеною ухвалою розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Однак, копія ухвали з поштовим конвертом повернулася до Господарського суду міста Києва 03.07.2020 з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». Відповідно до ч. ч. 2, 3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. При цьому, відповідно до приписів ч. ч. 10, 11 ст. 242 ГПК України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку). Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Відтак, з огляду на положення ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17. Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що така причина невручення учаснику справи копії ухвали, як «за закінченням встановленого терміну зберігання» може лише свідчити про те, що такому учаснику справи у встановленому порядку працівником пошти було залишено повідомлення про надходження на його адресу рекомендованого листа, однак учасник справи не вчинив належних дій для його отримання, а саме як одержувач кореспонденції не звернувся до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Отже, у даному випадку неотримання ТОВ "Київ-Градобуд-СП" ухвали суду про відкриття провадження є наслідком поведінки самого відповідача (дії чи бездіяльність скаржника в організації контролю за отримання ним, як юридичною особою, адресованої йому поштової кореспонденції) та, відповідно, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер або ж спричинено будь-яким іншим стороннім чинником і у жодному випадку не залежало від дій чи бездіяльності місцевого господарського суду. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Так, скаржником до суду апеляційної інстанції було подано додаткові документи, а саме: Договір про переведення боргу № 01/08-20 від 07.08.2020. Однак, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги додаткові документи, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. Частиною 1, 4 ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (ч. 7 ст. 80 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що додані позивачем до апеляційної скарги нові докази (Договір про переведення боргу № 01/08-20 від 07.08.2020) існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому, з огляду на скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався. Так, у поданій апеляційній скарзі заявник апеляційної скарги лише вказує, що оскільки його не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, тому останній не мав змоги подати до суду копію Договору про переведення боргу №01/08-20 від 07.08.2020, оскільки такий правочин був укладений значно пізніше останнього дня законодавчо визначеного строку для подання відповідачем доказів. Водночас, заявником апеляційної скарги не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до ст.124, п.п. 2,3,4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України). Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18. Отже, подані відповідачем нові докази не досліджуються судом апеляційної інстанції та не враховуються при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/6724/20, та, відповідно апеляційна скарга ТОВ "Київ-Градобуд-СП" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8,11,74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-СП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6724/20 залишити без змін.

3. Справу № 910/6724/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.12.2020. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко