Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/6895/20

18.12.20 33/812/401/20 Єдиний унікальний номер судової справи 490/6895/20 Номер провадження 33/812/401/20 Головуючий у місцевому суді: Медюк С.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - Бєлової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 Бєлової Родіки Володимирівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року о 09 год. 08 хв., керував транспортним засобом автомобілем марки і моделі Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на а/д М-05 «Київ - Одеса» 450 км. в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестера Drager Alcotest 6810 ARСЕ-0273. Тест №2747 з результатом 0.49 проміле. Своїми діями водій порушив вимоги пп.а п.2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 Бєлова Р.В., просить скасувати постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2020 року, та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. Також заявник заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки копію оскаржуваної постанови захисником отримано лише 23 листопада 2020 року. Заслухавши пояснення захисника та особи притягнутої до адміністративної відповідальності на підтримку клопотання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. У своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як убачається з матеріалів справи, постанова судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2020 року винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, а її копію особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , отримав лише 23 листопада 2020 року. Цього ж дня захисник ОСОБА_1 Бєлова Р.В. ознайомилась з матеріалами справи, а з апеляційною скаргою звернулась 03 грудня 2020 року, тобто на 10 день після ознайомлення (а.с.14,16,19,31). Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, враховуючи, що розгляд справи проводився без участі ОСОБА_1 , а копію судового рішення останній отримав лише 23 листопада 2020 року, та враховуючи незначний проміжок часу між закінченням строку подачі апеляційної скарги та датою подачі апеляційної скарги до суду, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 Бєловій Родіці Володимирівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова