Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/31/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/31/19 Номер провадження 22-ц/814/2511/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Карпушина Г.Л., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справуза апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У січні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. 04 серпня 2010 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». У цій же довідці ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме відкрив картковий рахунок із кредитним лімітом та надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач зобов`язання щодо повернення отриманих коштів за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим станом на 16 грудня 2018 року має заборгованість - 12283,02грн, яка складається з наступного: 1617,52 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3227,10 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6377,30грн - нарахована пеня; штраф - 1061,10 грн, з яких 500 грн фіксована частина, а 561,10 грн процентна складова. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 серпня 2010 року у розмірі 12283,02грн станом на 16 грудня 2018 року та судові витрати у розмірі 1921,00грн. Судові рішення у справі Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість. Проте, ураховуючи те, що договір між сторонами було укладено у серпні 2010 року, а строк дії картки за загальним правилом становить 3 роки, а також зважаючи на те, що позивачем не було доведено належними доказами факт отримання та користування відповідачем перевипущеними банківськими картами, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити заяву відповідача про застосування позовної давності та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову через сплив позовної давності. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «Приватбанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою перевипуску кредитної картки та її активне використання відповідачем. Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено з інших підстав - за недоведеністю. Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В постанові Верховного Суду, зокрема, вказано що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, об`єктивно дослідити наявну в матеріалах справи довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду, наданого банком; встановити в якому розмірі зазначена заборгованість підлягає стягненню з урахуванням строку кредитування та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, без повного встановлення обставин справи та без застосування практики Верховного Суду. Так суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо початку відрахування строку позовної давності з 31 травня 2015 року, оскільки кредитний договір постійно пролонгувався та відповідач, відповідно, отримував банківські картки. При цьому при винесенні рішення не було взято до уваги розрахунок по заборгованості наданий банком. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції Представник апелянта в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала, пославшись на викладені в апеляційній скарзі обставини. Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується даними про вручення рекомендованих поштових підправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Із матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2010 року ОСОБА_1 підписано анкету-заява № б/н на підставі якої йому відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом 3000 грн. (а.с. 8) Також відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якою передбачено наступні тарифи: базова відсоткова ставка, в місяць 3 %; комісія за кредитне обслуговування щомісячна 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; комісія за зняття готівкових коштів 4 % від суми операції; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня (1) = базова відсоткова ставка по договору / 30 - нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць - нараховується один раз в місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні заборгованості на суму більше ніж 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором більше ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми позову. (а.с. 9) Згідно розрахунку заборгованості наданого банком станом на 16 грудня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість - 12283,02грн, яка складається з наступного: 1617,52 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3227,10 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6377,30грн - нарахована пеня; штраф - 1061,10 грн, з яких 500 грн фіксована частина, а 561,10 грн процентна складова. (а.с. 4-7). Позиція апеляційного суду Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував рішення тим, що договір між сторонами було укладено в серпні 2010 року, при цьому строк договору сторони окремо не визначили, однак погодили строк кредитування та термін закінчення кредитування - останній день місяця строку дії картки, а також термін щомісячного виконання зобов`язання - до 25 числа місяця; за загальним правилом строк дії картки становить 3 роки і враховуючи, що позивачем не було доведено належними доказами факт отримання та користування відповідачем новими банківськими картами, судом задоволено заяву відповідача про застосування позовної давності та відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову через сплив позовної давності. Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами 04 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємну частину спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ КБ «Приватбанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником. Разом з тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог також послався на довідку про умови кредитування від 04 серпня 2010 року, яка підписана ОСОБА_1 (а. с. 9) та розрахунки заборгованості відповідача за договором від 04 серпня 2010 року. При підписанні зазначеної довідки сторонами узгоджено, що базова відсоткова ставка за користування кредитом 3 %, розмір щомісячних платежів 7 % від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, а також розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. (а. с. 9) Відповідно до положень статті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Виходячи з того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 361/2385/18-ц. Зазначену довідку про умови кредитування від 04 серпня 2010 року, яка підписана від імені позичальника, а також інші надані банком докази видачі та користування кредитними коштами, зокрема розрахунки заборгованості, відповідачем не спростовано. Відповідач не заперечував той факт, що йому дійсно було видано кредитні кошти. Зважаючи на наведене, банком доведено існування між ним та відповідачем кредитних правовідносин. При цьому, виходячи із зазначеного вище, банком також доведено його право на стягнення заборгованості по тілу кредиту - 1617,52 грн, та відсотків за користування кредитом, розмір яких визначений у довідці про умови кредитування від 04 серпня 2010 року. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість по відсотках становить 3227,10 грн. Щодо стягнення неустойки (пені та штрафів) Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Колегія суддів звертає увагу, що довідка про умови кредитування, підписана відповідачем, містить умови щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором більше ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми позову. Тобто фактично за один вид порушення кредитних зобов`язань. Тоді як за статтею 549 ЦК Україништраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому можливість їх одночасного застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором підтверджує недотримання припису частини 1 статті 61 Конституції України про заборону повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, сформульовані у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 133/474/15-ц). Аналізуючи зазначене, враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає недопустимим одночасне стягнення пені та штрафів та беручи до уваги розмір основної заборгованості, вважає за доцільне, як вид цивільно-правової відповідальності застосувати саме положення щодо стягнення штрафів у розмірі 1061,10 грн. Щодо строків позовної давності. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 цієї статті). Згідно з положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов`язку. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду першої інстанції 03 січня 2019 року. Наданий позивачем розрахунок містить графу «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості», з якої встановлено, що останній платіж по договору відповідачем було здійснено 08 вересня 2018 року. Вказані дії відповідача свідчать про визнання ним боргу перед позивачем, тому строк позовної давності перервано позивач звернувся до суду в межах визначеного Законом строку. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи викладене, те що відповідач не виконував належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк», при цьому рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2019 рокупро відмову у задоволенні позову слід скасувати. Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягненні тіла кредиту, відсотків та штрафів задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 5905,72грн, яка складається з наступного: 1617,52 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3227,10 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; штраф - 1061,10 грн, з яких 500 грн фіксована частина, а 561,10 грн процентна складова. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат. Вираховуючи наведене із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку із частковим задоволенням позову, слід стягнути частину понесених позивачем витрат при подачі позову до суду першої інстанції, а саме судовий збір у розмірі 923 грн 62 коп. Крім того, оскільки апеляційна скарга підлягає частковою задоволенню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - 1385 грн. 42коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2019 року скасувати. Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення тіла кредиту, відсотків та штрафів - задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту - 1617,52 грн, 3227,10 грн - заборгованість за нарахованими відсотками та штраф - 1061,10 грн., а всього 5905,72 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви - 923 грн 62 коп. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - 1385 грн. 42коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2020 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська Г.Л. Карпушин